Склад загально професійних і спеціальних наукових дисциплін в землеустрої

 

Групи дисциплін	Основні предмети
Загально професійні: Галузеві	Аграрна економіка Основні технології сільськогосподарського виробництва (зем­леробство і рослинництво, луківництво, тваринниц­тво, механізація, переробка сільськогосподарської продукції) Організація сільськогосподарського виробництва
науки про Землю	Геодезія Ґрунтознавство Меліорація Агролісомеліорація Геоінформатика і земельно-інформаційні системи Картографія Фотограмметрія і дешифрування знімків
Прикладні:	Земельне, цивільне, екологічне і господарське право Земельний кадастр Моніторинг земель Оцінка землі і майна Прогнозування і планування використання та охорони земель Земельно-господарський устрій міст Планування сільських населених пунктів Основи лісовпорядкування та садово-паркового господарства Інженерне облаштування території Управління земельними ресурсами
Спеціальні:	Історія землеустрою Теоретичні основи землеустрою Землевпорядне проектування Геодезичні роботи при землеустрої Економіко-математичні методи і моделювання в землеустрої Автоматизація Системи автоматизованого проектування в землеустрої Землевпорядний процес (як частина земельного права) Економіка землеустрою Організація землевпорядних робіт Менеджмент та маркетинг в землеустрої Методика наукових досліджень в землеустрої

Тема 5	Земля - як об'єкт землеустрою
	1. Земля - головний засіб виробництва в сільському господарстві. 2. Земля - як базис для землекористувань не­сільсько­господар­ського призначення. Земля як товар, особливості. 3. Властивості землі, що враховуються при земле­впоряд­куванні (просторові властивості, рельєф, ґрунти, гід­ро­графічні та гідрогеологічні умови, природний рос­лин­ний покрив, клімат).

Серед матеріальних умов, які необхідні для вироб­ничої діяльності людей, особливе місце займає земля з її ґрунтовим покривом, надрами, лісами і водами.

Без землі неможливе ніяке виробництво, рівно як і існування самої людини. Земля, як і вода виникли і існу­ють без впливу свідомості людини і її волі.

Зовсім інше значення має земля в сільському господар­стві, де вона виступає не тільки, як мате­рі­аль­ний фактор але і як активний фактор виробництва. Процес виробництва в сільському господарстві безпо­се­ред­ньо зв'язаний з землею, з її родючістю, з природними ресурсами і біологічними процесами. В сільському господар­стві земля, крім просторового операційного базису, виконує ще інші дві функції: як предмет праці, на який людина впливає в процесі виробництва і як знаряддя виробництва, при допомозі яких людина вирощує необхідні їй сільськогосподарські культури.

Про економічну ефективність використання землі судять на основі системи натуральних і вартісних показників.

До натуральних показників відносять:

• урожайність сільськогосподарських культур;

• виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних земельних угідь (продукцію скотарства і вівчарства розраховують на 100 га сільськогосподарських угідь, свинарства — на ріллю, птахівництва — на площу зернових).

До вартісних показників відносять:

• виробництво валової продукції в порівнянних цінах, товарної продукції в поточних цінах реалізації, чистої продукції і прибутку в розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь.

Натуральні показники характеризують продуктивність лише певної частини сільськогосподарських угідь, а вартісні — всієї їх площі. Ці дві групи показників доцільно розраховувати як на гектар фізичної площі, так і з урахуванням грошової оцінки гектара сільськогосподарських угідь, в якій відображена їх економічна родючість. У першому випадку можна судити про фактично досягнутий рівень використання землі без урахування її якості, а в другому — об’єктивно оцінити результати господарювання.

Наведемо такий приклад. Два господарства мають однакову площу і структуру сільськогосподарських угідь — по 2 000 га. Грошова оцінка 1 га угідь у першому підприємстві становить 7 000 грн, а в другому — 9 000 грн, тобто тут землі кращі за економічною родючістю. Перше підприємство виробило за звітний рік 2 млн грн валової продукції, друге — 2,2 млн грн.

Якщо розраховувати вартісний показник ефективності використання землі на гектар фізичної площі, то можна зробити висновок, що друге господарство раціональніше використовує землю, оскільки виробляє на гектар угідь 1 100 грн валової продукції (2 200 000 : 2 000 = 1 100), тоді як перше господарство менше — 1 000 грн. Але коли врахувати економічну родючість землі, то з’ясується, що такий висновок є передчасним. Щоб у цьому переконатися, потрібно розрахувати вартісний показник ефективності використання землі — землевіддачу відношенням вартості валової продукції, одержаної з гектара угідь, до грошової оцінки цих угідь. У нашому прикладі по першому підприємству землевіддача становить 1 000 : 7 000 = 0,143, а по другому — лише 0,122. Тепер стає очевидним, що землю раціональніше використовує не друге, а перше підприємство.

Сільське господарство представляє життєво важливу галузь народного господарства, яка виробляє для сус­піль­ства продукти харчування, рослинні та тваринницькі продукти. Отримання їх—це результат процесу праці.

Важливими властивостями землі є родючість: - здат­ність ґрунту забезпечувати рослини водою поживними речовинами і іншими умовами, необхідними для їх росту і розвитку. Урожайність сільськогосподарських культур зале­жить, перш за все, від родючості ґрунту, яка великою мірою піддається впливу людини. Ступінь такого впливу визначається рівнем розвитку науки і техніки.

Нові і більш вдосконалені знаряддя виробництва і ви­со­кий рівень розвитку науки дозволяє змінити при­род­ні властивості землі і підвищити її родючість. З метою під­вищення родючості ґрунту людина різними способами впливає на землю через: