- •Регіональна економіка Модуль 2. Екологія
- •Б.А. Дадашев, в.В. Обливанцов, в.П. Гордієнко
- •Лекція 1 наукові засади раціонального природокористування
- •1.1. Екологія як комплексна міждисциплінарна наука: історія становлення, методи та основні завдання
- •1.2. Вчення в.І. Вернадського про біосферу і ноосферу
- •1.3. Екосистеми і їх роль в організації біосфери і ноосфери
- •1.4. Принципи раціонального природокористування
- •1.5. Природні ресурси як основна категорія природокористування. Значення та види оцінки природних ресурсів
- •Класифікація природних ресурсів
- •1.6. Джерела та екологічні наслідки забруднення атмосфери
- •Атмосферні викиди від стаціонарних джерел за основними видами економічної діяльності, тис. Т за рік (станом на 01.01.2004)
- •1.7. Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів
- •Динаміка скидання забруднюючих речовин, тис. Т
- •1.8. Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів
- •Показники екологічної деструкції ґрунтів в Україні
- •2.2. Організаційна структура державного екологічного моніторингу в Україні
- •2.3. Основи екологічного нормування
- •Граничнодопустимі концентрації деяких шкідливих речовин
- •Форми еколого-економічних інструментів та напрямки їх застосування
- •Продовж. Табл. 3.1
- •Продовж. Табл. 3.1
- •Продовж. Табл. 3.1
- •3.2. Платежі за ресурси, їх види і нормативи нарахування
- •Нормативи платежів за земельні ресурси України
- •Базові нормативи плати за використання надр для видобутку окремих корисних копалин
- •Нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів з поверхневих водних об’єктів
- •Нормативи плати за спеціальне використання підземних вод
- •Нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів
- •3.3. Платежі за забруднення, їх види та критерії нарахування
- •Коефіцієнт, що встановлюється залежно від кількості жителів населеного пункту
- •Коефіцієнт, що встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту*
- •Нормативи плати за викиди основних забруднюючих речовин від стаціонарних джерел
- •Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами залежно від класу небезпечності
- •Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами залежно від установлених орієнтовно небезпечних рівнів впливу
- •Нормативи плати за викиди шкідливих речовин, що утворюються після спалення 1 т пального
- •Значення маси шкідливих речовин, які надходять в атмосферу
- •Нормативи збору за скиди основних забруднюючих речовин у водні об’єкти
- •Регіональні (басейнові) коефіцієнти
- •Класифікація відходів за токсичністю
- •Коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів
- •Коефіцієнт, що враховує характер обладнання сховища для відходів
- •3.4. Структура природоохоронних витрат та методи нарахування еколого-економічних збитків від забруднення навколишнього середовища
- •Величина коефіцієнта к1
- •Продовж. Табл. 3.19
- •Величина коефіцієнта к2 (залежно від висоти викиду)
- •Питомі збитки від викиду 1 т забруднюючої речовини в атмосферу
- •Питомі збитки, завдані населенню і комунальному господарству (на 1 особу), залежно від концентрації пилу й сірчаного ангідриду в приземному шарі атмосфери
- •Питомі збитки, завдані сільському господарству (на 1 га) та промисловості (на 1 млн. Грн. Фондів), залежно від концентрації пилу та сірчаного ангідриду в приземному шарі атмосфери
- •Значення коефіцієнта, що враховує кількість жителів населеного пункту
- •Значення коефіцієнта, що враховує народногосподарське значення населеного пункту
- •Регіональні (басейнові) коефіцієнти
- •Питомі збитки за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об’єкти
- •Шкала еколого-господарського значення земель
- •Індекс поправки
- •4.2. Показники економічної і соціальної ефективності природоохоронних заходів
- •4.3. Визначення економічної і соціальної ефективності природоохоронних заходів
- •4.4. Економічна і соціальна ефективність безвідходних і маловідходних технологій
- •5.2. Досвід зарубіжних країн у сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища
- •5.3. Участь України у міжнародному співробітництві в галузі охорони довкілля
- •Література: 14, 21, 24, 25, 27, 31. Список літератури
- •Курс лекцій
- •40030, М. Суми, вул. Петропавлівська, 57
Динаміка скидання забруднюючих речовин, тис. Т
Басейн річки, галузь |
1990 р. |
1995 р. |
2000 р. |
2000 р. до 1990 р., % |
Всього в Україні |
18250 |
12281 |
8246 |
45 |
У тому числі: - Дністер - Південний Буг - Дніпро - Сіверський Донець |
295 190 3066 2799 |
220 171 3220 2201 |
189 139 2089 1395 |
64 73 68 45 |
Промисловість |
13753 |
7776 |
5177 |
38 |
Сільське господарство |
289 |
639 |
138 |
49 |
Комунальне господарство |
4198 |
3825 |
2931 |
70 |
Значного техногенного впливу зазнають підземні води. У долинах Сіверського Дінця, річок Західного Донбасу, Кривбасу, Криму, Прикарпаття зафіксовано понад двісті осередків стійкого забруднення водних горизонтів, що призвело до забруднення 6 % розвіданих запасів підземних вод, а близько 24 % опинилися під загрозою якісного виснаження.
Порушення норм якості води досягло рівнів, які призводять до деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Значна частина населення України використовує для своїх потреб недоброякісну воду, що загрожує здоров’ю нації. Тому довготерміновими цілями політики раціонального використання і відтворення водних ресурсів та екосистем є: зменшення антропогенного навантаження на водні об’єкти; досягнення екологічно безпечного використання водних об’єктів і водних ресурсів для задоволення господарських потреб суспільства; забезпечення екологічно стійкого функціонування водного об’єкта як елемента природного середовища із збереженням властивості водних екосистем відновлювати якість води; створення ефективної структури управління і механізмів економічного регулювання охорони та відтворення водних ресурсів.
1.8. Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів
Охорона і раціональне використання земель – головне соціально-економічне та екологічне завдання суспільства, найважливіша передумова національної безпеки держави. Особливо актуальна ця проблема для України, оскільки її земельні ресурси зазнають надзвичайно великих антропогенних навантажень і деградація відбувається досить високими темпами. Земельний фонд України становить 60,4 млн. га. Він складається переважно з чорноземів, які займають 57 % всіх сільськогосподарських угідь і становлять 68 % орних земель. Чорноземи – найбільше природне багатство України. Вони складають майже 50 % світового запасу цих ґрунтів. Розміщення та структура сільськогосподарських угідь на території України зумовлені природно-кліматичними та екологічними умовами виробництва.
Якість земель визначається сукупністю таких чинників: рівнем родючості ґрунтів; розташуванням земельних ділянок; впливом особливостей ґрунтів на питомий опір під час виконання сільськогосподарських робіт; розміром та конфігурацією земельних ділянок тощо.
Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Надмірна розораність території та величезний вплив діяльності людини призвели до порушення природного процесу ґрунтоутворення, а також до ерозійних процесів. Розорані землі в Україні становлять 57 % всієї території.
Екологічна обґрунтованість землекористування повинна бути зумовлена взаємодією таких чинників: абіотичного (форми рельєфу, кліматичні показники та ін.); біотичного (межі біологічної стійкості і біопродуктивності складових земельних ресурсів) та антропогенного (структура угідь, рівень застосування агротехніки, управління і контроль стану земельних ресурсів та ін.).
Забруднення літосфери відбувається як природним шляхом, так і в результаті антропогенної діяльності. З розвитком науки та техніки невпинно зростає антропологічний вплив на геологічне середовище. Найбільш негативно впливають на геологічне середовище гірничодобувна та будівельна галузі промисловості. Значними забруднювачами ґрунтів є чорна металургія, металообробна, лісова та деревообробна промисловості, енергетичний комплекс, харчова та хімічна промисловості, агропромисловий комплекс, житлово-комунальне господарство та військово-промисловий комплекс. Інтенсифікація землеробства, збільшення техногенного навантаження на земельні ресурси, безконтрольне застосування засобів хімізації в умовах низької технологічної культури – все це призводить до погіршення якості ґрунтів, зниження їх родючості.
Характерною особливістю літосфери є те, що забруднення переміщуються в ній природним шляхом значно повільніше, ніж у гідросфері й атмосфері. Тому відбувається концентрування токсичних речовин і подальша міграція їх у різні середовища в процесі біологічного та геохімічного кругообігу речовин. У результаті хімічної взаємодії забруднюючих речовин відбувається їх трансформація з утворенням нових хімічних сполук – ксенобіотиків, які ще більш токсичні, ніж первинні забруднюючі речовини.
Глобальною проблемою є постійне зменшення вмісту гумусу, який відіграє основну роль у формуванні ґрунту, його цінних агрохімічних властивостей, забезпеченні рослин поживними речовинами. Гумус витрачається не тільки на мінералізацію з вивільненням доступних для рослин поживних речовин, а й виноситься в процесі ерозії, з коренеплодами, транспортними засобами, руйнується під впливом різноманітних хімічних речовин.
Сьогодні дедалі більш відчутними стають негативні наслідки хімізації сільського господарства, зокрема погіршуються властивості ґрунту через нагромадження великої кількості шкідливих хімічних речовин, що вносилися без належних розрахунків і врахування екологічних законів. До таких хімічних речовин в першу чергу відносяться мінеральні добрива та пестициди.
Порушення (руйнування) ґрунтів являє собою складний комплекс антропогенних та природних процесів, які призводять до зміни фізико-хімічних і механічних характеристик ґрунту. Як правило, їх першопричиною є процеси, що ініціюються діяльністю людини, наслідки яких можуть бути посилені впливом природних факторів (вітру, дощу тощо). Можна виділити цілу низку процесів негативного антропогенного впливу на ґрунти:
1. Ерозія ґрунтів (лат. “еrosio” – роз’їдання) – процес руйнування верхніх, найбільш родючих шарів ґрунту і порід, що його підстилають.
Внаслідок ерозії в ґрунтах зменшується вміст фосфору, азоту, калію та інших мікроелементів. Ерозія і засолення призводять до посухи та спустелення земель. Усе це зумовлює зменшення врожайності та втрату родючих ґрунтів. В залежності від факторів, що впливають на хід ерозійних процесів, розглядають такі форми цього виду руйнування ґрунтів:
механічна (агротехнічна) ерозія відбувається в результаті механічної обробки ґрунтів сільськогосподарськими машинами;
будівельна ерозія спричиняється порушенням трав’яного покриву внаслідок проведення будівельних робіт;
транспортна ерозія відбувається через порушення рослинності транспортними засобами;
водна ерозія зумовлена зрушенням ґрунтових часток під дією водних потоків, що призводить до утворення ярів;
вітрова ерозія (дефляція, видування) відбувається в результаті зрушення ґрунтових часток повітряними потоками. При сильній дефляції виникають пилові бурі;
пасовищна ерозія відбувається через ослаблення трав’яного покриву під впливом витоптування чи з’їдання тваринами;
хімічна ерозія – результат нагромадження в ґрунті окремих хімічних компонентів (мінеральних добрив, ядохімікатів тощо), що руйнують структуру ґрунту.
2. Переущільнення ґрунтів – процес руйнування структури ґрунтів під впливом надмірного техногенного тиску на поверхню ґрунту.
3. Висушування земель – процес появи в літологічному профілі повітряно-сухих ґрунтів і зниження природної вологості до показника менше 60 % від повної вологоємності, що супроводжується зниженням родючості ґрунтів.
4. Підтоплення земель – процес підвищення природної вологості ґрунтів понад 80 % від їх повної вологоємності, що відбувається під впливом примусового підйому рівня ґрунтових вод у зону аерації.
5. Забруднення ґрунтів – привнесення і виникнення в ґрунті нових, нехарактерних для нього фізичних, хімічних чи біологічних агентів, або перевищення за певний час середнього багаторічного природного рівня (у межах найбільших коливань) концентрації названих агентів.
6. Засолення ґрунтів – одна із форм забруднення ґрунтів. Визначається як підвищення вмісту в ґрунті легкорозчинних солей (карбонату натрію, хлоридів і сульфатів). Засолення обумовлене природним надходженням солей із ґрунтових чи поверхневих вод, але найчастіше – нераціональним зрошенням. Ґрунти вважаються засоленими при вмісті більше 0,1 % ваги токсичних для рослин солей або 0,25 % солей у щільному залишку для безгіпсових ґрунтів.
Загалом по Україні втрати ґрунту від ерозії протягом одного року перевищують 600 млн. т, у тому числі гумусу за різними оцінками – від 20 до 30 млн. т, що еквівалентно 320-330 млн. т органічних добрив. Важливу роль у боротьбі з ерозією ґрунтів відіграють грунтово-захисні сівозміни, агротехнічні та лісомеліоративні заходи, у тому числі консервація деградованих орних земель, будівництво гідротехнічних споруд. Виведення деградованих і малопродуктивних земель зі складу орних з наступним їх залученням позитивно впливає на екологічний стан ґрунтів і довкілля в цілому. Динаміка основних показників екодеструктивного впливу на ґрунти наведена в табл. 1.4.
Таблиця 1.4