Блок інформації

«Підсумки» у «Висновку експерта» (відповідно «Висновок» у «Акті судово-медичного дослідження») є за суттю відповіддю на питання, що виникають в ході слідства «Підсумки» («Заключна частина») експерта повинні бути:

• стислими;

• повними;

• в межах компетенції експерта;

• об’єктивними;

• обґрунтованими;

• загальнозрозумілими;

• мотивованими;

• конкретними.

Структура і обсяг «Підсумків» («Заключної частини») мотивується перш за все питаннями слідства, щo викладені в постанові (відношенні). Судово-медичний експерт повинен формулювати свої міркування у відповідності до контексту питань, при цьому не виключене об’єднання схожих питань (наприклад, на питання «Від чого настала смерть?» і «Чи є в крові покійного алкоголь?» може бути дана одна відповідь, якщо смерть настала від отруєння алкоголем: «Смерть гр-на Н. настала від отруєння алкоголем, що доводиться виявленням в крові покійного при судово-токсикологічному дослідженні етилового спирту в концентрації 6,22‰, або їх розмежування (питання «Коли і від чого настала смерть?» за суттю містить два питання і потребує відповіді двома пунктами). Додатковим мотивом складання «Підсумків («Заключної частини») є власний досвід експерта та усвідомлення ним особливостей конкретного випадку: експерт з етичних і прагматичних мотивів повинен відповісти не тільки на питання слідчого, а й на питання, які випливають з суті справи – в рамках так званої «експертної ініціативи».

Коли ми зазначаємо, що «Підсумки» («Заключна частина») повинні бути стислими, то розуміємо, що в них не містяться подробиці, відомі з протоколу «Висновку експерта» («Акта судово-медичного дослідження»). Наприклад, замість фрази: «При судово-медичному дослідженні трупа виявлена рана в тім’яній ділянці голови майже лінійної форми, довжиною 8 см, ушита на всьому протязі вузлуватими шовковими швами; краї рани дещо хвилясті, передній кінець розташований на 7 см від верхнього краю правої очниці і на 5 см від серединної лінії; шкірні покриви навколо рани на ширину до 0,1 см ущільнені, підсохлі, світло-коричневого кольору» у «Підсумках» («Заключній частині») достатньо зазначити: «Рана в тім’яній ділянці» – при потребі властивості рани можуть бути вивчені за протокольною частиною. Обґрунтовуючи висновок щодо характеру ушкодження, слід мати на увазі, що слідчий вивчав судову медицину і повинен орієнтуватися в загальних судово-медичних поняттях, що переважно стосуються насильної смерті. Тому фраза «високо розташована, незамкнена, косовисхідна, нерівномірно виражена странгуляційна борозна» у «Підсумках» («Заключній частині») видається цілком доречною. В той же час, тираду «масивні крововиливи в м’які тканини голови без перифокальної лейкоцитарної реакції; масивний субарахноїдальний крововилив без перифокальної лейкоцитарної реакції, осередковий крововилив в корі головного мозку з некробіозом тканини мозку без перифокальної лейкоцитарної реакції, гемоциркуляторні розлади в речовині мозку, набряк мозку» доречно замінити висловом «гістологічні ознаки свіжого крововиливу під павутинну оболонку головного мозку».

Висновки експерта повинні бути об’єктивними, тобто базуватися лише на тих даних, що наведені в «Дослідній частині». Якщо в «Заключній частині», наприклад, записано, що причина смерті встановлена на підставі наявності плям Рассказова-Лукомського-Пальтауфа, то зазначений феномен повинен бути докладно відображений в «Дослідній частині». Не можна робити висновки, спираючись на матеріали справи, постанову (відношення) слідчого, оповідання родичів та свідків тощо. Виключення становлять лише належним чином оформлені медичні документи («Медична карта стаціонарного хворого», «Медична карта амбулаторного хворого»), надані слідством.

Коли йдеться про межі компетенції, то мають на увазі, що судово-медичний експерт не повинен висловлювати міркування з питань, що не можуть бути вирішеними судово-медичними методами та методиками («З якого металу виготовлене знаряддя?»), стосуються роду смерті («Чи настала смерть від самоповішення?»), не вирішує питань щодо правильності, своєчасності і повноти діагностики та лікування («Чи було показаним накладення джгута?»), абстрактні питання («Чи було би врятоване життя потерпілого в разі своєчасної госпіталізації?»), питання що порушують принцип презумпції («Чи можна виключити стан алкогольного сп’яніння у громадянина Н. на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди?»), а також питання, що не потребують фахових знань і вирішуються на рівні побутового міркування («Чи міг синець навколо ока виникнути від удару кулаком?»).

Як правило, положення, викладені в «Підсумках» («Заключній частині»), повинні бути обґрунтованими. Обґрунтування може бути науковим, експертно-практичним або фактичним.

Приклад наукового обґрунтування: «Смерть гр. М. настала від отруєння монооксидом вуглецю (CO), що підтверджується наявністю токсичної концентрації карбоксигемоглобіну в крові (82%), а також морфологічними ознаками, характерними для даного виду смерті».

Приклад експертно-практичного обґрунтування: «За ступенем тяжкості дані ушкодження, відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», мають ознаки легких».

Приклад фактичного обґрунтування: «Враховуючи локалізацію і характер ушкоджень, слід вважати, що в механізмі утворення комплексу закритої черепно-мозкової травми мало місце не менше трьох ударно-травматичних діянь».

«Підсумки» («Заключна частина») призначаються для слідства, суду, з ними ознайомлюються представники захисту, обвинувачення, підсудні, постраждалі та ін. особи. Тому цей розділ судово-медичної документації повинен бути максимально зрозумілим для будь-якого читача – не містити фахових (медичних і судово-медичних термінів, що мають обмежене розповсюдження), складних лексичних і логічних зворотів.

Призначаючи експертизу, слідство звичайно розраховує отримати від фахівців конкретні однозначні відповіді на поставлені запитання. Це не завжди вдається, оскільки обсяг проблем, що виникають в ході слідства, значно перебільшує реальні можливості їх розв’язання в експертному процесі. Тому на практиці часто доводиться давати відповіді у ймовірній або альтернативній формі.

На відміну від діагнозу «Підсумки» («Заключна частина») не мають фіксованої структури, форма їх викладення і, певною мірою, зміст практично не регламентований будь-якими офіційними документами – цей розділ «Висновку експерта» («Акту судово-медичного дослідження») носить творчий характер і його якість обумовлюється досвідом експерта, фаховим і загальнокультурним рівнем.

У спрощеному вигляді методика складання «Підсумків» («Заключної частини»), напрацьована викладачами кафедри патологічної анатомії, судової медицини та правознавства Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова та провідними фахівцями Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи, може бути подана наступним чином. У преамбулі «Підсумків» («Заключної частини») подаються стислі відомості про об’єкт експертизи, методи експертного дослідження і мотивування. Преамбула зазвичай має такий вигляд:

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

На підставі судово-медичного дослідження трупа гр. Хлющева Тараса Володимировича, 1956 р. народження, судово-гістологічного дослідження кусочків внутрішніх органів трупа, судово-токсикологічного дослідження крові та сечі з трупа, беручи до уваги обставини випадку і питання, поставлені на вирішення експертизи, доходжу такого висновку

[1. …]

Далі експерт послідовно відповідає на питання, викладені в «Постанові» про призна­чення експертизи або у відношенні (іноді питання об’єднують або навпаки питання може бути розбите на декілька самостійних питань). Кожний пункт-відповідь доцільно нумерувати і починати з нового рядка. Якщо питань багато, перед відповіддю можна зазначити, на яке саме питання дається відповідь, наприклад:

1. (Відповідь на питання 1 «Постанови»).

[…]

Кожний пункт «Підсумків» («Заключної частини»), як правило, дає відповідь на одне питання і крім констатуючої частини містить змістовне обґрунтування.

У випадках насильної смерті найчастіше слідство пропонує експерту з’ясувати:

• причину смерті;

• давність настання смерті;

• наявність тілесних ушкоджень із зазначенням їх характеру, локалізації, походження, механізму утворення, давності утворення, ступеня тяжкості, причинного зв’язку з настанням смерті;

• наявність ознак захворювань, зв’язок цих захворювань з настанням смерті;

• наявність в крові і сечі трупа алкоголю.

Встановлюючи причину смерті, експерт вказує основну причину і безпосередню, якщо така встановлена. Під основною причиною смерті розуміють хворобу (або ушкодження), яка безпосередньо або через ускладнення, що з ним патогенетично пов’язане, призвела до смерті; під безпосередньою причиною смерті розуміють патологічний процес або низку патологічних процесів, що патогенетично пов’язані з основною причиною смерті і призвели до летального кінця. Неважко помітити, що термінам «основна причина смерті» і «безпосередня причина смерті» у заключній частині відповідають «основне захворювання (ушкодження)» і «ускладнення основного захворювання (ушкодження)» в судово-медичному діагнозі. Пункт «Підсумків» («Заключної частини») щодо причини смерті експерту належить обґрунтувати посиланням на т.зв. «видові ознаки смерті» (патогномонічні морфологічні ознаки, що вивчаються у розділах судової медицини, присвячених окремим видам смерті), а також на «загальновидові ознаки смерті» (ознаки, що притаманні групі видів смерті).

Визначення давності настання смерті при судово-медичному дослідженні трупа в морзі в межах перших двох діб базується переважно на дослідженні ранніх трупних ознак і є певною мірою приблизним. Таким же приблизним є визначення давності настання смерті у наступні терміни, коли дослідженню підлягають пізні трупні зміни. Експерт вказує давність настання смерті у часових інтервалах (12-24 год., 24-36 год., 1-2 доби, біля тижня, кілька тижнів, біля місяця, кілька місяців і т.д.). Обґрунтуванням прислуговуються дані щодо ступеня розвитку або вираженості ранніх і пізніх трупних явищ і змін тощо.

Слідство надає великого значення висновкам експерта стосовно наявності тілесних ушкоджень із зазначенням їх характеру, локалізації, походження, механізму утворення, давності утворення, ступеня тяжкості, причинного зв’язку з настанням смерті. Відомості про ушкодження, які не є причиною смерті, допомагають слідству з’ясувати конкретні обставини випадку, важливі для розслідування. Цей пункт «Підсумків» («Заключної частини») важливо сформулювати гранично стисло, уникаючи подробиць, які можуть бути з’ясовані, при потребі, вивченням дослідної частини.

З аналогічних мотивів експерт в «Підсумках» («Заключній частині») повідомляє, чи були ним виявлені при експертизі (дослідженні) трупа ознаки захворювань, висловлює міркування про зв’язок цих захворювань з настанням смерті. Вирази, що іноді зустрічаються в документах, на зразок: «гр. Н. за життя хворів (страждав) на ...» або «при дослідженні трупа виявлена гіпертонічна хвороба» слід вважати невдалими і уникати їх.

Важливим для слідства є також вирішення питання щодо наявності в крові і (в меншому ступені) сечі трупа алкоголю. Якщо немає спеціальних зауважень слідства, експерт може обмежитись цитуванням відповідного розділу «Акту судово-токсикологічного дослідження», вказавши концентрацію алкоголю. Якщо в «Постанові» («Відношенні») слідством спеціально ставиться питання про ступінь алкогольного сп’яніння, експерт вказує його згідно методичних рекомендацій «Судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем» (Київ, 2004); (див. Блок інформації до теми «Розлад здоров’я і смерть від дії фізичних і хімічних чинників (крайніх температур, технічної і атмосферної електрики, дії резорбтивних і корозивних отрут»).

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ:

■ оцінка вираженості алкогольної інтоксикації («ступеня алкогольного сп’яніння») на трупі є орієнтовною, тому у «Заключній частині» слід вказати на це;

■ ступінь алкогольного сп’яніння встановлюють тільки за кров’ю і ніколи – за сечею.

У випадках насильної смерті крім п’яти вищенаведених питань, зрозуміло, можуть бути поставлені і інші (наприклад, «Як швидко після травми настала смерть?», «Чи був здатний до активних дій?» – при механічних ушкодженнях; «Чи можливе нанесення даних ушкоджень власною рукою?»; «Які морфологічні особливості виявлених ушкоджень?», «Чи виявлені уточнюючі характеристики ушкоджуючого предмета?»; «Який напрямок діючої сили?»; «Чи є ознаки, характерні для конкретного виду травми?»; «В якому положенні знаходився потерпілий в момент травми?»; «Чи зажиттєві ушкодження?»; «Яка групова приналежність крові?»; «Яка послідовність утворення ушкоджень?»; «Яка була тривалість життя потерпілого після отримання ушкоджень?» і т. ін.).

ЗРАЗОК РОБОТИ СТУДЕНТА

Практичне заняття № 8. Принципи і правила складання заключної частини «Акта судово-медичного дослідження» трупа.