1.1. Порядок та зміст роботи командира батальйону (роти) після отримання бойового завдання

Після отримання бойового завдання командира батальйону (роти):

• з’ясовує завдання;

• визначає заходи, які необхідно провести негайно для найшвидшої підготовки до виконання завдання;

• проводить розрахунок часу;

• орієнтує своїх заступників і командирів підрозділів про майбутні дії;

• дає вказівки командирам штатних і доданих підрозділів щодо підготовки до виконання бойового завдання та про час і порядок роботи на місцевості (командир батальйону дає начальнику штабу вказівки щодо підготовки підрозділів до виконання бойового завдання, організації розвідки, про час і порядок роботи на місцевості);

• оцінює обстановку;

• приймає рішення;

• доповідає рішення командирові бригади (батальйону);

• проводить рекогносцировку;

• віддає усний бойовий наказ;

• організує взаємодію;

• дає вказівки щодо організації всебічного забезпечення бою і управління;

• керує безпосередньою підготовкою підрозділів до бою;

• доповідає командиру бригади (батальйону) про готовність підрозділу до виконання бойового завдання.

1.2. Порядок та зміст роботи командира батальйону (роти) після отримання бойового завдання на перехід до оборони

Після отримання бойового завдання на перехід до оборони командира батальйону (роти)

• З’ясовує завдання (повинен зрозуміти):

• мету дій;

• задум командира;

• завдання;

• місце в бойовому порядку;

• роль батальйону в бою;

• завдання сусідів, порядок взаємодії з ними;

• час готовності.

У висновках визначає:

• напрямок зосередження основних зусиль;

• побудову бойового порядку;;

• скільки часу є на підготовку оборони..

• визначає заходи, які необхідно провести негайно для найшвидшої підготовки до виконання отриманого завдання

щодо підготовки підрозділів:

• техніки;

• особового складу;

• поповнення запасів;

• евакуації хворих, поранених;

• захисту від ЗМУ;

• поповнення підрозділів;

• ремонту ОВТ.

по підготовці штабу:

• організація розвідки;

• підготовка даних для прийняття рішення;

• порядок роботи на місцевості.

• проводить розрахунок часу

визначити:

• наявність загального часу на підготовку бою;

• наявність світлого часу;

• час віддання вказівок НШ, командирам підрозділів;

• час на підготовку підлеглих на організацію бою;

• час на прийняття рішення;

• час на постановку бойових завдань;

• час на рекогносцировку;

• час на уточнення рішення;

• час на віддання бойового наказу;

• час на заслуховування рішень підлеглих;

• час на організацію взаємодії;

• час підготовки підрозділів до виконання завдання;

• час надання допомоги підрозділам;

• час доповіді старшому командиру про готовність.

• орієнтує заступників і командирів підрозділів про майбутні дії

• дає вказівки командирам штатних і доданих підрозділів щодо:

• підготовки до виконання бойового завдання;

• про час і порядок роботи на місцевості.

• (командир батальйону дає начальнику штабу вказівки щодо підготовки підрозділів до виконання бойового завдання, організації розвідки, про час і порядок роботи на місцевості про підготовку даних для прийняття рішення).

• оцінює обстановку

• оцінка противника

• склад;

• положення;

• стан;

• ступінь захищеності;

• можливі шляхи висування та рубежі розгортання;

• систему вогню та загороджень;

• сильні та слабкі сторони;

• можливий характер його дій.

У висновках з оцінки противника визначає:

• район місцевості, від утримання якого залежить стійкість оборони;

• напрямок зосередження основних зусиль;

• як побудувати бойовий порядок;

• завдання штатних, приданих і підтримуючих підрозділів;

• порядок ураження противника вогнем штатних і приданих засобів.

• оцінка своїх військ

• склад;

• положення;

• морально – психологічний стан;

• можливості;

• захищеність;

• забезпеченість;

• оцінює маршові можливості штатних та приданих підрозділів;

• визначає допустимі швидкості руху та дистанції між машинами з метою захисту від ВТЗ;

• розраховує час руху по кожному з них;

• визначає обсяг інженерного обладнання районів;

• виконує інші необхідні розрахунки;

• визначає спостереження і підтримання зв’язку в ході висування;

• оцінює характер місцевості, умови захисту і маскування.

У висновках з оцінки своїх військ визначає:

• які підрозділи доцільно використати на напрямку зосередження основних зусиль;

• склад першого й другого ешелонів (резерву);

• розподіл сил і засобів посилення;

• заходи щодо поповнення підрозділів матеріальними засобами та відновлення техніки.

• оцінка сусідів

• склад;

• положення;

• характер дій;

• умови взаємодії з ними.

У висновках з оцінки сусідів визначає:

• який вплив їх бойові дії справлять на виконання завдання ротою (батальйоном);

• які заходи провести для забезпечення флангів і проміжків;

• порядок підтримки взаємодії й зв'язку з ними.

• оцінка місцевості

• характер місцевості;

• її вплив на дії підрозділів;

• найбільш можливі напрямки дії авіації противника.

У висновках з оцінки місцевості визначає:

• імовірний напрямок головного удару противника;

• можливі рубежі розгортання його танків, піхоти;

• вогневі позиції артилерії;

• місця пунктів управління противника;

• межі взводних (ротних) опорних пунктів;

• ділянки для мінно-вибухових загороджень;

• місця влаштування укриттів і бліндажів;

• напрямки контратак другого ешелону (резерву);

• вогневі рубежі танкових і механізованих рот на БМП;

• вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів;

• місця вогневих засідок і кочуючих гармат, танків (БМП);

• місце командно-спостережного пункту;

• райони розташування підрозділів ТхЗ й тилу.

• оцінка радіаційної, хімічної та біологічної обстановки

• ступінь впливу обстановки на виконання бойового завдання;

• заходи щодо захисту особового складу;

• сили й засоби для ведення розвідки та їх завдання;

• порядок забезпечення підрозділів засобами захисту;

У висновках з оцінки РХБ обстановки визначити:

• ступінь впливу обстановки на виконання бойового завдання батальйону;

• заходи щодо захисту особового складу;

• сили й засоби для ведення розвідки та їх завдання;

• порядок забезпечення підрозділів засобами захисту.

• оцінка стану погоди, пори року й часу доби

• їх вплив на підготовку та ведення бою

• приймає рішення

• задум бою:

• напрямок зосередження основних зусиль, райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

• способи відбиття наступу й знищення противника, що вклинився в оборону (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити із зазначенням порядку вогневого ураження та заходів для його обману);

• бойовий порядок;

• система опорних пунктів та вогневих позицій.

• бойові завдання підрозділів

• основні питання взаємодії

• організацію управління

• доповідає рішення командирові батальйону (бригади)

• проводить рекогносцировку

• проводить орієнтування;

• вивчає місцевість;

• призначає орієнтири;

• уточнює:

• положення, можливі шляхи висування (вихідні райони) і рубежі розгортання противника;

• імовірні танконебезпечні напрямки;

• накреслення переднього краю;

• опорний пункт (район оборони), розмежувальні лінії й завдання роти (батальйону);

• напрямок зосередження основних зусиль;

• райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

• накреслення траншей і ходів сполучення, взводні (ротні) опорні пункти;

• позицію бойової охорони, місця влаштування вогневих засідок;

• район розташування бронегрупи, якщо вона створюється;

• позиції приданого танкового (механізованого) підрозділу та інших засобів підсилення;

• смуги вогню взводів (рот) і ділянки зосередженого вогню;

• основні й запасні (тимчасові) позиції штатної та приданої артилерії;

• вогневі позиції і смуги вогню (сектори обстрілу), ділянки зосередженого та рубежі загороджувального вогню підрозділів (вогневих засобів), призначених для забезпечення флангів і стиків з сусідами й проміжків;

• основні, запасні (тимчасові), стартові (вогневі) позиції приданого зенітного підрозділу і шляхи його маневру;

• напрямки та рубежі розгортання для контратаки;

• вогневі рубежі для танкової роти та механізованої роти на БМП, які перебувають у другому ешелоні (резерві), а також для бронегрупи;

• черговість і строки інженерного обладнання, місця влаштування мінно-вибухових та інших загороджень і проходи, які залишають в них, місця фальшивих опорних пунктів, позицій і траншей;

• заходи щодо захисту від ЗМУ і ВТЗ противника, забезпечення стиків і флангів, знищення повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних і аеромобільних груп, дій підрозділів уночі та в інших умовах обмеженої видимості;

• місця командно-спостережного пункту та розташування підрозділів технічного забезпечення й тилу, а також автомобілів механізованих підрозділів.

• віддає усний бойовий наказ

• Короткі висновки з оцінки противника

• Об'єкти й цілі, що уражаються засобами старшого командира на напрямку майбутніх дій.

Завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними

• Бойове завдання батальйону (роти).

Задум бою

• Після слова “НАКАЗУЮ” – завдання підрозділам:

• ротам першого ешелону:

• засоби посилення;

• опорні пункти;

• напрямки зосередження основних зусиль;

• завдання щодо відбиття наступу й знищення противника, що вклинився в оборону;

• кількість траншей та їх накреслення;

• смуги вогню;

• додаткові сектори обстрілу;

• ділянки зосередженого вогню;

• якими силами та засобами забезпечити фланги, стики, проміжки;

• хто відповідальний за них;

• хто підтримує.

• роті другого ешелону (те ж, що і ротам першого ешелону) додатково:

• напрямки та рубежі розгортання для контратак;

• вогневі рубежі.

• резерву:

• район зосередження (опорний пункт);

• завдання, до виконання яких бути готовим;

• вогневі рубежі.

• бронегрупі:

• склад;

• район;

• час зосередження в ньому;

• вогневі рубежі;

• завдання, до виконання яких бути готовим.

• вогневій засідці :

• склад;

• місце;

• завдання щодо знищення наступаючого противника;

• порядок дій після виконання завдання.

• зенітному підрозділу:

• завдання;

• стартові (вогневі ) позиції;

• сектори для розвідки повітряного противника і ведення вогню;

• час і ступені готовності;

• порядок ведення вогню.

• приданим підрозділам артилерії та мінометній (артилерійській) батареї:

• порядок підтримки вогнем бойової охорони;

• завдання щодо вогневого ураження противника під час:

• підходу до переднього краю оборони;

• розгортання;

• переходу в атаку;

• вклинення в оборону;

• підтримки контратаки другого ешелону;

• основні та запасні (тимчасові) вогневі позиції.

• підрозділу бойової охорони:

• позицію;

• завдання;

• які вогневі засоби виділяються для підтримки;

• порядок виклику їх вогню;

• порядок відходу.

• Витрати ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання

• Час готовності до виконання завдання

• час зайняття оборони

• готовність системи вогню

• готовність інженерних загороджень;

• черговість і строки виконання заходів щодо маскування та інженерного обладнання району оборони.

• Місце командно-спостережного пункту та заступників

• Об’єкти, позначені знаками:

• червоного хреста і півмісяця;

• цивільної оборони;

• культурні цінності;

• устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил;

• порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, вказані старшим начальником.

• організує взаємодію

• за завданнями;

• за ймовірними напрямками наступу противника;

• за варіантами дій підрозділів.

узгоджує дії рот між собою, з діями

• бронегрупи;

• вогневих засідок;

• підрозділів артилерії;

• інших вогневих засобів;

• сусідами.

знищення противника під час:

• висування його до переднього краю оборони;

• розгортання;

• переходу в атаку;

• під час відбиття атаки перед переднім краєм;

• під час вклинення їх у район оборони (опорний пункт).

Зобов’язаний:

• уточнити вогневі завдання артилерійським, гранатометному й протитанковому підрозділам;

• визначити рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та інших протитанкових засобів по противнику, а також ділянки зосередженого вогню рот (взводів) на найважливіших напрямках і порядок його ведення;

• узгодити дії підрозділів, які обороняють передову позицію (пози­цію бойової охорони), з діями рот першого ешелону, підрозділів приданої і підтримуючої артилерії щодо утримання передової позиції (позиції бойової охорони) та порядок відходу підрозділів, які обороняють її;

• узгоджувати дії рот першого й другого ешелонів з діями бронегрупи, артилерійських, гранатометного і протитанкового підрозділів, приданого інженерно-саперного підрозділу, а також підрозділів (вогневих засобів), які діють у вогневих засідках, і кочуючих вогневих засобів для відбиття атак танків і піхоти противника, відсікання піхоти від танків, знищення противника перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і на стиках із сусідами, під час вклинення його в оборону та для боротьби з повітряними десантами противника;

• визначити порядок відкриття й ведення вогню по літаках і вертольотах противника, зенітних і механізованих (танкових) підрозділах, способи і сигнали розпізнавання своїх літаків і вертольотів, а також позначення свого положення; узгодити порядок дій авіа навідників і постів (пунктів) позначення;

• визначити, кому, які і де мати чергові вогневі засоби, а також порядок знищення розвідки противника;

• повідомити сигнали оповіщення, управління та взаємодії.

• віддає вказівки щодо організації всебічного забезпечення бою і управління

під час організації розвідки:

• які відомості, якими засобами і до якого часу здобути;

• на яких об'єктах (районі, напрямку) зосередити основні зусилля розвідки.

під час організації охорони:

• напрямок, на якому зосередити особливу увагу;

• де і яку мати охорону і її склад;

• час відправлення охорони і її завдання, пропуск і відгук;

• за необхідності склад і завдання безпосередньої охорони.

під час організації захисту від зброї масового ураження:

• порядок розосередження підрозділів і зміни районів розташування;

• порядок використання захисних властивостей місцевості і техніки;

• порядок попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником зброї масового ураження, а також порядок і сигнали оповіщення про радіоактивне, біологічне та хімічне зараження і дії по них;

• строки проведення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних і спеціальних профілактичних медичних заходів;

• порядок ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження;

• заходи безпеки під час дій у зонах зараження, в районах руйнувань, пожеж, затоплень.

під час організації радіоелектронної боротьби:

• які пункти управління і радіоелектронні об'єкти противника і в який час підлягають вогневому ураженню і захопленню (виводу із ладу), які притягнуті для цього сили й засоби;

• порядок застосування засобів радіоелектронного придушення;

• завдання з радіоелектронного захисту і протидії технічним засобам розвідки противника;

• строк готовності.

під час організації тактичного маскування:

• основні заходи щодо тактичного маску­вання;

• обсяг, строки та порядок їх виконання;

• сили і засоби, що виділяються для здійснення заходів щодо маскування;

• порядок підтримки підрозділами дисципліни з маскування.

під час організації інженерного забезпечення:

• характер, черговість та строки фортифікаційного обладнання і маскування опорних пунктів (позицій) або районів розташування підрозділів;

• основні напрямки, які необхідно прикрити загородженнями;

• які об'єкти зруйнувати (підготувати до зруйнування), способи і час виконання цих завдань;

• кількість, місце, час і спосіб пророблення проходів через заго­родження, порядок їх позначення, утримання та пропуску по них підрозділів;

• порядок подолання підрозділами важко прохідних ділянок місцевості;

• місця, види і час готовності переправи через водну перешкоду; сили і засоби, які залучені для виконання завдань інженерного забезпечення та порядок використання приданих підрозділів інженерних військ (інженерної техніки).

під час організації забезпечення РХБ захисту:

• порядок ведення РХБ розвідки; порядок і строки проведення радіаційного і хімічного контролю;

• час, порядок і способи використання засобів індиві­дуального і колективного захисту;

• час і порядок проведення спеціальної обробки підрозділів;

• порядок і строки маскування підрозділів аерозолями (димами) під час підготовки і в ході бою, сили і засоби, які виділяються для цього;

• порядок використання приданих вогнеметних підрозділів.

під час організації управління:

• місця й час розгортання командно-спостережних пунктів батальйону і приданих підрозділів;

• порядок їх переміщення;

• порядок підтримання зв’язку і радіообміну;

• способи та строки подання донесень;

• ступінь інженерного обладнання командно-спостережних пунктів;

• порядок охорони КСП.

• керує безпосередньою підготовкою підрозділів до бою:

• доукомплектування особовим складом;

• створення встановлених запасів боєприпасів, пального, мат. засобів;

• підготовка командирів, особового складу до виконання бойового завдання;

• підготовка ОВТ до бойового застосування;

• проведення виховної роботи з особовим складом , тактичних навчань;

• здійснює перевірку:

• своєчасності й правильності зайняття підрозділами опор­них пунктів і позицій (районів оборони);

• готовності системи вогню та зброї до ведення вогню, особливо в умовах обмеженої видимості;

• знання особовим складом своїх завдань і порядку підтримання взаємодії в ході бою;

• стану й ступеня готовності інженерних загороджень і фортифікаційного обладнання опорних пунктів;

• готовності другого ешелону (резерву, бронегрупи) до маневру на вогневі рубежі та вказані напрямки;

• виконання заходів щодо всебічного забезпечення бою й управління;

• зайняття позиції бойовою охороною та готовності її до виконання бойового завдання.

• доповідає командиру бригади (батальйону) про готовність підрозділу до виконання бойового завдання