Тема № 13

“Збір за використання водних ресурсів”.

План

1. Сутність збору за використання природних ресурсів

2. Платники збору за використання водних ресурсів, об’єкти оподаткування, нормативи збору

3. Порядок (методика) обчислення , пільги

4.Звітність платників, терміни сплати в бюджет та контроль податкових органів.

Література:

1. Податковий кодекс України, роз.XVI? с. 289 - 292. (2.12.2010р. № 2755 – VI)

2. Закон України від 25 червня 1991р.№1264 – XII “Про охорону навколишнього природного середовища” (із змінами та доповненями).

3. Водний кодекс України від 6 червня 1995р № 213/95 –ВР

4.Інструкція про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту ( затв. Наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.99р. № 231/539/118/219).

5. Лист ДПА України від 29 05.2008р. № 10916/7/15 “Щодо порядку справляння збору за спеціальне водокористування підприємствами- виробниками напоїв”

6. Вісник податкової служби України № 1-2 2006р. (спеціальний випуск – Ресурсні платежі), Вісники податкової служби України № 23, 29 2008р.

-1-

Україна володіє значним природно-ресурсним по­тенціалом, ефективність використання якого значною мірою залежить від дос­коналості механізму визначення розміру належної державі частки економічної вигоди від господар­ської діяльності щодо викорис­тання цього потенціалу. Користу­вачі природних ресурсів шляхом дотримання екологічного права та сплати платежів за спеціальне використання природних ресур­сів реалізують свою моральну та цивільну відповідальність перед нащадками за збереження при­родних ресурсів у належному стані.

Одним із інструментів держав­ного регулювання раціонального природокористування та збере­ження навколишнього природно­го середовища є запровадження зборів за викорис­тання природних ресурсів та екологічного податку.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (далі – ВКУ) від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР водокористування – це використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів).

Первинними називаються водокористувачі, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Оскільки нормами Податкового кодексу України розширено поняття «вторинні водокористувачі», то вторинні – водокористувачі (абоненти), які не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних та/або інших водокористувачів.

Розрізняють загальне та спеціальне водокористування.

При цьому збір за спеціальне використання природних ресурсів поділяється на складові, визначені природо­охоронним законодавством, а саме:

• збір за спеціальне викорис­тання лісових ресурсів та корис­тування земельними ділянками лісового фонду (ст. 89 Лісового кодексу);

• збір за спеціальне водоко­ристування (ст. 30 Водного ко­дексу);

• платежі за користування над­рами, у тому числі платежі за ко­ристування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням ко­рисних копалин (статті 28, 30 Кодексу про надра).

Особливістю справляння пла­тежів за спеціальне використан­ня природних ресурсів є те, що вони є інструментами як подат­кового, так і екологічного права, саме за рахунок надходжень від цих платежів здійснюється фі­нансування заходів щодо забез­печення охорони навколишнього природного середовища та ра­ціонального використання при­родних ресурсів. Ці платежі є значимим джерелом поповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 43 Закону № 1264-ХІІ збір за спеціальне використання природних ресур­сів установлюється на основі нормативів збору і лімітів їх вико­ристання.

Використання природних ре­сурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціально­го використання природних ре­сурсів. Законодавство гарантує громадянам право безоплатного загального використання при­родних ресурсів для задоволен­ня життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекре­аційних, матеріальних тощо] без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання від­повідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених зако­нодавством. Щодо спеціального використання природних ресур­сів, то відповідно до Закону № 1264-ХІІ громадяни, підпри­ємства, установи й організації можуть на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у вста­новленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, перед­бачених законодавством, — на пільгових умовах, взяти у воло­діння, користування або оренду природні ресурси.

Відповідно до ст. 48 ВКУ спеціальне водокористування – це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Відповідно до ст. 49 ВКУ спеціальне водокористування здійснюється

на підставі дозволів.

Органи Мінприроди зобов’язані щороку до 20 січня подавати органам державної податкової служби перелік водокористувачів, яким надано дозволи на спеціальне водокористування, із зазначенням термінів їх дії.

Крім дозволу, водокористувачам встановлюється ліміт використання води. Ліміт використання води - це гранична кількість води, на використання якої з водного об’єкта водокористовачу видається дозвіл.

Ліміт затверджується на річний обсяг використання води на виробничі та інші потреби до 10 січня, а для зрошувального землеробства - до 10 березня поточного року.

Квартальні ліміти використання води розраховуються в межах затвердженого річного ліміту з урахуванням виробничих програм і обов’язково подаються податковим органам. В разі зміни ліміту протягом року водокористувач зобов’язаний у десятиденний термін з дня його затвердження повідомити про ці зміни податковий орган.

Ліміти використання водних ресурсів місцевого значення затверджуються обласними Радами народних депутатів.

Не підлягають лімітуванню водні ресурси, що використовуються без вилучення їх із водних джерел (вода, що проходять через турбіни ГЕС; водні ресурси, що використовуються водним транспортом).

Нормативи збору затверджуються КМ України.

- 2-

Платниками збору є водокористувачі – суб’єкти господарювання, незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Усі відносини, що виникають під час користування водними об'єктами, ре­гулюються Водним кодексом, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими нормативними документами.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, до яко­го належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струм­ки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море. При цьому всі водні об'єкти поділяються на водні об'єкти загальнодержавного та місцевого значення (статті 3 та 5 Водного кодексу).

З метою систематизації даних про забір і використання вод, скидання зворо­тних вод і забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачан­ня та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефектив­ність тощо здійснюється державний облік водокористування. Такий облік здійснюється насамперед шляхом подання водокористувачами звітів про водо­користування до державних органів водного господарства за встановленою формою 2-ТП (водгосп).

Водокористування може бути двох видів — загальне та спеціальне (ст. 46 Водного кодексу).

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задово­лення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне ри­бальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

До спеціального водокористування відповідно до ст. 48 Водного кодексу відноситься забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих ре­човин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забрудню­ючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особа­ми насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для госпо­дарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промис­лових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

При цьому водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне во­докористування лише за наявності дозволу, здійснювати облік забору та вико­ристання вод, а також своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористу­вання та інші збори відповідно до законодавства (ст. 44 Водного кодексу).

До спеціального водокористування не належать: пропуск води через гідро­вузли (крім гідроенергетичних); подача [перекачування] води водокористува­чам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, за­болочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання бу­дівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копа­лин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Зауважимо: спеціальне водокористування є платним (ст. 49 Водного ко­дексу) і здійснюється на підставі дозволу.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється з метою стимулювання суб’єктів підприємницької діяльності раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. .

Цей збір встановлено за використання водних ресурсів як загальнодержавного так і місцевого значення. До водних ресурсів загальнодержавного значення належать: