Виробнича ситуація

Проведеною виїзною плановою документальною перевіркою ВАТ “Весна” встановлено наступне:

1. Затверджений ліміт використання водних ресурсів на квартал – 5000м. куб.

2. В розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів платник вказав, що фактично за квартал використано 4500м. куб.

3. Перевіркою встановлено ,що згідно даних показників вимірювальних приладів фактичне використання водних ресурсів складає 5500 м. куб.

Норматив плати -17,54 коп. за 1 м. куб

Які дії перевіряючого?

1. Донарахувати збір згідно нормативу за фактично використані водні ресурси, але в межах встановленого ліміту

500 м. куб. * 17,54коп. : 100 = 87 грн.

Фінансова санкція в розмірі 10 %, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 170 грн.

87 * 10 : 100 = 8 грн.70 коп., але стягуємо 170 грн.

2. Донараховуємо збір за фактично використані водні ресурси зверх встановленого ліміту

500* 17,54 * 5 : 100 = 438 грн.

Всього донараховано збору 87+438 =525 грн.

Крім цього стягується і фінансова санкція

Задача № 2

Виробнича ситуація

Проведеною виїзною плановою документальною перевіркою ВАТ “Весна” встановлено наступне:

1. Затверджений ліміт використання водних ресурсів на квартал – 5000м. куб.

2. В розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів платник вказав, що фактично за квартал використано 4500м. куб.

3. Перевіркою встановлено ,що згідно даних показників вимірювальних приладів фактичне використання водних ресурсів складає 5500 м. куб.

Норматив плати -17,54 коп. за 1 м. куб

Які дії перевіряючого?

Задача № 2

Виробнича ситуація

Проведеною виїзною плановою документальною перевіркою ВАТ “Весна” встановлено наступне:

1. Затверджений ліміт використання водних ресурсів на квартал – 5000м. куб.

2. В розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів платник вказав, що фактично за квартал використано 4500м. куб.

3. Перевіркою встановлено ,що згідно даних показників вимірювальних приладів фактичне використання водних ресурсів складає 5500 м. куб.

Норматив плати -17,54 коп. за 1 м. куб

Які дії перевіряючого?

Задача № 2

Виробнича ситуація

Проведеною виїзною плановою документальною перевіркою ВАТ “Весна” встановлено наступне:

1. Затверджений ліміт використання водних ресурсів на квартал – 5000м. куб.

2. В розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів платник вказав, що фактично за квартал використано 4500м. куб.

3. Перевіркою встановлено ,що згідно даних показників вимірювальних приладів фактичне використання водних ресурсів складає 5500 м. куб.

Норматив плати -17,54 коп. за 1 м. куб

Які дії перевіряючого?

Плата за спеціальне використання природних ресурсів як інструмент державного регулювання раціонального природокористування та збереження навколишнього природного середовища

Україна володіє значним природно-ресурсним по­тенціалом, ефективність використання якого значною мірою залежить від дос­коналості механізму визначення розміру належної державі частки економічної вигоди від господар­ської діяльності щодо викорис­тання цього потенціалу. Користу­вачі природних ресурсів шляхом дотримання екологічного права та сплати платежів за спеціальне використання природних ресур­сів реалізують свою моральну та цивільну відповідальність перед нащадками за збереження при­родних ресурсів у належному стані.

Одним із інструментів держав­ного регулювання раціонального природокористування та збере­ження навколишнього природно­го середовища є запровадження платежів за спеціальне викорис­тання природних ресурсів та збо­ру за забруднення навколишньо­го природного середовища.

Статтею 14 Закону № 1251 – XII ( Про систему оподаткування), що є основним документом у сфері оподаткування, збір за спеціальне використання при­родних ресурсів, збір за геолого­розвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, збір за використання радіочастотного ресурсу України та збір за забруднення навколишнього природного середовища відне­сено до загальнодержавних по­датків і зборів, справляння яких є обов'язковим на всій території України.

При цьому зазначимо, що збір за спеціальне використання природних ресурсів поділяється на складові, визначені природо­охоронним законодавством, а саме:

• плата за спеціальне викорис­тання лісових ресурсів та корис­тування земельними ділянками лісового фонду (ст. 89 Лісового кодексу];

• збір за спеціальне водоко­ристування (ст. 30 Водного ко­дексу);

• платежі за користування над­рами, у тому числі платежі за ко­ристування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням ко­рисних копалин (статті 28, 30 Кодексу про надра).

Особливістю справляння пла­тежів за спеціальне використан­ня природних ресурсів є те, що вони є інструментами як подат­кового, так і екологічного права, саме за рахунок надходжень від цих платежів здійснюється фі­нансування заходів щодо забез­печення охорони навколишнього природного середовища та ра­ціонального використання при­родних ресурсів. Ці платежі є значимим джерелом поповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 43 Закону № 1264-ХІІ збір за спеціальне використання природних ресур­сів установлюється на основі нормативів збору і лімітів їх вико­ристання.

Використання природних ре­сурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціально­го використання природних ре­сурсів. Законодавство гарантує громадянам право безоплатного загального використання при­родних ресурсів для задоволен­ня життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекре­аційних, матеріальних тощо] без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання від­повідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених зако­нодавством. Щодо спеціального використання природних ресур­сів, то відповідно до Закону № 1264-ХІІ громадяни, підпри­ємства, установи й організації можуть на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у вста­новленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, перед­бачених законодавством, — на пільгових умовах, взяти у воло­діння, користування або оренду природні ресурси.

Тобто спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на платній основі. Обов'язковість сплати цих зборів визначено за­конами № 1251 – XII та № 1264-ХІІ, законом України про державний бюджет на поточний рік, а також спеціальними законодавчими ак­тами: Водним кодексом, Лісовим кодексом, Кодексом про надра та Законом № 1770-ІІІ.

Нормативи зборів за спеціаль­не використання природних ре­сурсів, за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок дер­жавного бюджету, за викорис­тання радіочастотного ресурсу України та за забруднення нав­колишнього природного середо­вища, а також порядок їх справ­ляння встановлює Кабінет Мініс­трів України. Платники самостій­но обчислюють суму податково­го зобов'язання, яку зазначають у податковій декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму подат­кового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декла­рації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 – ІІІ для по­дання податкової декларації.

За порушення законодавства платники ресурсних платежів не­суть відповідальність, визначену Законом № 2181 – ІІІ та спеціаль­ними законодавчими актами, – фінансову та адміністративну, а також можуть бути позбавлені документів, які дають право на спеціальне використання при­родних ресурсів тощо.

Таблиця

Відповідальність платників ресурсних платежів за порушення

податкового законодавства

Порушення	Відповідальність	Чим передбачено
Платник податків не подав податкову декларацію у строки, визначені законодавством	Штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку	пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ
Платник податків не подав податкову декларацію у строки, визначені законодавством (контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання]	Штрафу розмірі 10% від суми податкового зобо­в'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (додатково до штрафу, встановленого пп., 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 -III)	пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ
Дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання)	Штрафу розмірі 10% від суми недоплати (занижен­ня суми податкового зобов'язання) за кожний з по­даткових періодів, установлених для такого подат­ку, збору (обов'язкового платежу], починаючи з по­даткового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідом­лення від контролюючого органу, але не більше 50% від такої суми та не менше десяти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули	пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ
Внаслідок проведення камераль­ної перевірки виявлено арифме­тичну або методологічну помилку в поданій платником податків податковій декларації, яка при­звела до заниження або зави­щення суми податкового зобо­в'язання (контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання)	Штраф у розмірі 5% від суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули	пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ
Платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків	При затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 10% від погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 20% від погашеної суми податкового боргу; при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, — у розмірі 50% від погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, було застосовано штрафи, визначені у пп. 17.1.1 — 17.1.6 п. 17.1, чи ні	пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ
Платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків	На суму податкового боргу нараховується пеня	ст. 16 Закону № 2181-ІІІ
Неподання або невчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)	Накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністратив­ному стягненню за те саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян	ст. 163а КУпАП

Державна податкова адміністра­ція України провадить постійну ро­боту з удосконалення податкового законодавства з питань справлян­ня платежів за спеціальне вико­ристання природних ресурсів, ме­ханізму їх адміністрування, надан­ня роз'яснень платникам, зокрема, на сторінках «Вісника». Спец­випуск «Ресурсні платежі» містить добірку законодавчих та норматив­но-правових матеріалів, які регла­ментують порядок обчислення і сплати платежів за спеціальне ви­користання природних ресурсів. Його видання стане корисним як для платників податків, так і для працівників податкової служби.

ЗБІР ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВОДОКОРИСТУВАННЯ

Усі відносини, що виникають під час користування водними об'єктами, ре­гулюються Водним кодексом, Законом № 1264-ХІІ та іншими нормативними документами. Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, до яко­го належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струм­ки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море. При цьому всі водні об'єкти поділяються на водні об'єкти загальнодержавного та місцевого значення (статті 3 та 5 Водного кодексу).

З метою систематизації даних про забір і використання вод, скидання зворо­тних вод і забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачан­ня та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефектив­ність тощо здійснюється державний облік водокористування. Такий облік здійснюється насамперед шляхом подання водокористувачами звітів про водо­користування до державних органів водного господарства за встановленою формою 2-ТП (водгосп), затвердженою наказом № 230.

Водокористування може бути двох видів — загальне та спеціальне (ст. 46 Водного кодексу).

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задово­лення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне ри­бальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

До спеціального водокористування відповідно до ст. 48 Водного кодексу відноситься забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих ре­човин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забрудню­ючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особа­ми насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для госпо­дарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промис­лових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

При цьому водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне во­докористування лише за наявності дозволу, здійснювати облік забору та вико­ристання вод, а також своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористу­вання та інші збори відповідно до законодавства (ст. 44 Водного кодексу).

До спеціального водокористування не належать: пропуск води через гідро­вузли (крім гідроенергетичних); подача [перекачування] води водокористува­чам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, за­болочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання бу­дівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копа­лин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Зауважимо: спеціальне водокористування є платним (ст. 49 Водного ко­дексу] і здійснюється на підставі дозволу.

Таблиця №3

Збір за спеціальне водокористування

Платники	Підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва. Філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи платників зборів, які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс, сплачують збори за своїм місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби). Якщо до складу підприємства-водокористувача входять філії, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окремого балансу, то збори вносяться підприємством-водокористувачем, до складу якого входять такі філії, за місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби) таких філій.
Об'єкт	Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання. Об'єктом обчислення збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є: - обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій; - тоннаж (місце) - доба експлуатації вантажних самохідних і несамохідних та пасажирських суден. Під час використання води, що надходить із змішаних джерел (поверхневі, підземні), об'єктом збору є обсяги використання води з кожного виду джерела водопостачання окремо.
Ставка (нормативи збору)	Нормативи збору за спеціальне використання поверхневих водних об'єктів та підземних вод встановлюються в копійках за кубічний метр; - за користування водами для потреб гідроенергетики — в копійках за 100 кубічних метрів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій; - за користування водою для потреб водного транспорту — в копійках за одну тоннаж-добу експлуатації вантажних суден та одне місце-добу експлуатації пасажирських суден. Для теплоелектростанцій з прямоточною системою водоспоживання збір за обсяг води, пропущеної через конденсатори турбін для охолодження конденсату, обчислюється починаючи з 1 січня 2002 р. із застосуванням коефіцієнта 0,002
Податковий (звітний) період	Календарний квартал
Граничний термін подання розрахунку	Протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації.
Граничний термін сплати	Протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації
Пільги	Верховна Рада АР Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів (ст. 13акону № 1251-ХІІ “Про систему оподаткування”)
Особливості	Обсяг використаної води визначається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів. У разі відсутності вимірювальних приладів, як виняток, обсяг використаної води визначається за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи надання послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). За понадлімітне використання водних ресурсів збір обчислюється у п'ятикратному розмірі . Збір за використання водних ресурсів не справляється: за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення; для протипожежних потреб; для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів; за воду, що використовується в шахтах для пилозаглушення; за морську воду, крім води з лиманів; - за воду, що забирається науково-дослідними установами для наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису; - за воду, втрачену в магістральних і міжгосподарських каналах зрошувальних систем; за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засолення, заболочення, зсув тощо); за воду, що забирається підприємствами і організаціями для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риб та інших водних живих ресурсів у природні водойми і водосховища.
Особливості (продовження)	Збір за користування водами для потреб водного транспорту не справляється з морського водного транспорту, який використовує річковий водний шлях виключно для заходження з моря у морський порт, розташований у пониззі річки, без використання спеціальних заходів забезпечення судноплавства (попуски води з водосховищ та шлюзування). Не справляється збір за користування водою під час експлуатації водних шляхів стоянковим, службово-допоміжним і буксирним флотами та експлуатації водним транспортом р. Дунаю. Збір за користування водами для потреб гідроенергетики не справляється з гідро-акумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями. Збір за користування водами для потреб водного транспорту за 1 квартал не сплачується, а розрахунок збору за користування водами для потреб водного транспорту за 1 квартал не подається (п. 16 Порядку № 1494)
Джерело сплати	У межах встановленого ліміту збір відноситься до валових витрат виробництва, а за понадлімітне використання — справляється з прибутку, що залишається в розпорядженні водокористувача. Збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту відноситься до валових витрат виробництва (пункти 10—11 Порядку № 1494)

Водний КОДЕКС УКРАЇНИ

від 6 червня 1995 p. № 213/95-ВР

(Зі змінами та доповненнями) (Витяг)

Стаття 30

Збори за спеціальне водокористування

Збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидан­ня забруднюючих речовин.

Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів вико­ристаної води та встановлених лімітів використання води.

Розмір збору за використання води водних об'єктів для потреб, не пов'язаних з вилученням води з водних об'єктів, визначається:

• для потреб гідроенергетики – на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбі­ни, та лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з електростанціями);

• для потреб водного транспорту – на основі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді;

• для потреб рибництва – на основі нормативів збору та фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибних господарствах.

Розмір збору за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти визначається на основі нормативів збору, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду.

Збір за воду, втрачену при її транспортуванні, стягуєть­ся з власників мереж водопостачання.

За скидання забруднюючих речовин з дренажними водами у водні об'єкти з систем, що захищають сіль­ськогосподарські угіддя та населені пункти від підтоп­лення (за винятком дренажних вод промислових об'єк­тів], збір не справляється, якщо таке скидання не погір­шує якість води водних об'єктів в межах встановлених категорій.

Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та органі­зації незалежно від форми власності, їх філії, відді­лення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокорис­тувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транс­порту і рибництва.

Стаття 42 Водокористувачі

Водокористувачами в Україні можуть бути підприєм­ства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без грома­дянства.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторин­ними.

Первинні водокористувачі — це ті, що мають власні водо­забірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) – це ті, що не ма­ють власних водозабірних споруд і отримують воду з во­дозабірних споруд первинних водокористувачів та ски­дають стічні води в їх системи на умовах, що встанов­люються між ними.

Статтею 14 Закону України № 1251 – XII ( Про систему оподаткування), що є основним документом у сфері оподаткування, збір за спеціальне використання при­родних ресурсів, збір за геолого­розвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, збір за використання радіочастотного ресурсу України та збір за забруднення навколишнього природного середовища відне­сено до загальнодержавних по­датків і зборів, справляння яких є обов'язковим на всій території України.

При цьому збір за спеціальне використання природних ресурсів поділяється на складові, визначені природо­охоронним законодавством, а саме:

• плата за спеціальне викорис­тання лісових ресурсів та корис­тування земельними ділянками лісового фонду (ст. 89 Лісового кодексу];

• збір за спеціальне водоко­ристування (ст. 30 Водного ко­дексу);

• платежі за користування над­рами, у тому числі платежі за ко­ристування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням ко­рисних копалин (статті 28, 30 Кодексу про надра).

Особливістю справляння пла­тежів за спеціальне використан­ня природних ресурсів є те, що вони є інструментами як подат­кового, так і екологічного права, саме за рахунок надходжень від цих платежів здійснюється фі­нансування заходів щодо забез­печення охорони навколишнього природного середовища та ра­ціонального використання при­родних ресурсів. Ці платежі є значимим джерелом поповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів. (див. табл.№1 та 2 ).

Таблиця № 1