Тема 2. Передумови застосування стратегічного управління в організаціях

1. Зміна завдань управління виробництвом

2. Різноманітність підприємств

3. Необхідність формування стратегічного мислення менеджерів

Основна література:

1. Гетьман о.О., Шаповал в.М. Економіка підприємства. Навч. Посіб. — 2-ге видання. — к.: Центр учбової літератури, 2010. — 488 с.

2. Шершньова з. Є. Стратегічне управління – Підручник. – 2-ге вид., перероб. І доп. – к.: кнеу, 2004.

3. Стратегический менеджмент : учебник / под ред. А. Н. Петрова . ─ 2-е издание . ─ СПб. : Питер, 2010. ─ 496 с.

Мета лекції: вивчення та розуміння основних передумов застосування стратегічного управління на підприємствах різних форм на основі формування стратегічного мислення персоналу.

Завдання лекції:

1. Визначити стадії зміни завдань управління виробництвом;

2. Охарактеризувати різні види підприємств;

3. Обгрунтувати необхідність формування стратегічного мислення менеджерів.

1.1.Зміна завдань управління виробництвом

Останніми роками вже досить багато написано про стратегії, стратегічне планування та управління. У західній та східній теорії управління стратегічна діяльність визнана як окремий, перспективний предмет дослідження. В умовах України теорія і практика стратегічної діяльності та управління нею ще не зайняли належного місця. Думки більшості керівників підприємств щодо потреби освоєння та застосування стратегічного управління в умовах діяльності вітчизняних підприємств коливаються від ствердження про неможливість використання досвіду зарубіжних корпорацій на українських підприємствах, до дуже обережного погодження з тим, що окремі елементи стратегічного управління, певно, будуть корисними в недалекому майбутньому. Усе це відбиває крайній песимізм щодо цього питання.

Ідеї стратегічного управління поступово поширюються через літературу, семінари та конференції, елементи його опановуються деякими організаціями. Однак знання щодо стратегічного управління ще не набули практичного застосування в повному обсязі. І головне тут — відсутність здібностей думати та керувати стратегічно. Натомість безліч часу витрачається на пошуки панацеї від скрутного становища підприємства.

Проведені вітчизняними та зарубіжними соціологами дослідження показують, що менеджери не розрізняють такі поняття як «робота» та «результат». Плутанина між цими категоріями призводить до того, що поточна, звичайна робота перешкоджає досягненню високих результатів. Крім того, цю поточну діяльність керівників, на яку вони витрачають найбільше часу, може виконати будь-хто з підлеглих так само якісно, але дешевше. Такий підхід скорочує можливості зробити певний внесок у майбутній успіх бізнесу.

Треба знайти цільові орієнтири, що є вирішальними для успіху підприємства, ідентифікувати їх, виробити критерії та вжити заходів щодо їхнього досягнення — саме в цьому й полягає стратегічне управління.

Умови функціонування підприємств та організацій нині різко змінюються на макро- та мікроекономічному рівні. Так, підприємства в умовах централізовано-планової економіки відрізнялися від аналогічних орієнтованих на ринок підприємств як за окремими характеристиками, наприклад за розмірами (в СРСР переважали великі, іноді гігантські підприємства), так і за «поведінкою» в зовнішньому середовищі. Навіть в умовах перехідної економіки, не кажучи вже про ринкову, неприйнятними стають жорстке адміністрування, традиційно «соціалістичні» методи планування на перспективу на основі досягнутого рівня та екстраполяційних моделей, орієнтація не на ринкові потреби, а лише на можливості виробництва тощо. Це означає, що кожному підприємству тепер потрібно самостійно розв’язувати проблеми, які раніше або не виникали, або розв’язувалися іншим способом на іншому рівні.

Розвиток елементів стратегічного управління в нашій країні безпосередньо пов’язаний з переходом від централізованого управління до ринкової економіки. Функціонування підприємств України в нестабільних умовах формування ринкової економіки потребує своєчасної адаптації до змін зовнішнього середовища, яке в свою чергу обумовлює необхідність використання стратегічного управління.

Процес становлення системи стратегічного управління в Україні повинен здійснюватися поетапно. Кожний етап передбачає окремі цілі і завдання, які встають перед організаціями у процесі переходу до ринкових умов господарювання.

На першому етапі є необхідним вирішення таких завдань:

• чітке встановлення орієнтирів діяльності та подолання проблеми консерватизму керівництва і відсутності у них стратегічного мислення;

• встановлення нової управлінської культури;

• визначення нових установок персоналу.

На другому етапі:

• комплексне використання стратегічного підходу до управління, що забезпечить гнучку реакцію на зміни у зовнішньому середовищі.

• створення інформаційної системи стратегічного управління;

• подолання проблеми недостатнього методологічного забезпечення.

Вирішення цих основних завдань сприятиме впровадженню стратегічного управління у систему управління підприємством.