Батальйонні тактичні групи армії імовірного противника, види , склад та засоби посилення.
Батальйонні тактичні групи створюються рішенням командира бригади і в залежності від складу бувають трьох типів :
мотопіхотні;
танкові;
збалансовані.
Мотопіхотна батальйонна тактична група (МПБТГр) складається:
мотопіхотний батальйон (в повному складі або без однієї – двох мотопіхотних рот);
одна – дві танкові роти;
Танкова батальйонна тактична група (ТБТГр) складається:
танковий батальйон (в повному складі або без однієї - двох танкових рот);
один – два танкових взводи
Збалансована батальйонна тактична група (ЗБТГр) складається :
рівної кількості мотопіхотних та танкових рот.
Мотопіхотні батальйонні тактичні групи створюються для дій на ділянці де противник створив сильну протитанкову оборону і на місцевості, що затрудняє дії танків, а також під час ведення бою в населеному пункті. Мотопіхота в цьому випадку наступає, як правило, в пішому порядку попереду танків, які підтримують її своїм вогнем.
Танкові батальйонні тактичні групи рекомендується створювати під час прориву поспішно зайнятої оборони, розвитку успіху та переслідуванні. Мотопіхота в цьому випадку висувається слідом за танками на бойових машинах.
Збалансовані батальйонні тактичні групи рекомендується створювати, коли по умовам обстановки незрозуміло, з переважанням яких підрозділів (мотопіхотних або танкових) необхідно створити тактичну групу. Така група виконує завдання, які притаманні як мотопіхоті так і танковим підрозділам.
Засоби посилення батальйонної тактичної групи:
польова артилерія;
підрозділи ППО (взвод ЗСУ «Вулкан» та секція ПЗРК «Стінгер»);
саперний підрозділ;
відділення хімічної розвідки.
Вогневу підтримку наступу надають:
польова артилерія (платність 50 – 60 гармат на 1 км фронту), яка для підтримки мотопіхотних та танкових підрозділів у наступі застосовує наступні види вогневого ураження
артилерійська підготовка;
артилерійська підтримка;
вертольоти вогневої підтримки – уражають цілі, розміщенні на глибині 2 – 2.5 км від переднього краю своїх підрозділів;
безпосередня авіаційна підтримка – включає бомбо – штурмові удари по бойовим порядкам підрозділів, що обороняються на глибину 100 – 150 км.
Бойовий порядок батальйонної тактичної групи (батальйону) включає:
- перший ешелон;
- другий ешелон або резерв;
- вогневі засоби (взвод 106.7 мм мінометів та придана польова артилерія);
- засоби ППО (секція ПЗРК «Стінгер», а іноді приданий взвод ЗСУ «Вулкан»);
- протитанковий резерв ( протитанкова рота (взвод) в повному складі або без 1 – 2 секцій);
- інженерний резерв (приданий саперний взвод);
- хімічний резерв (придане відділення хімічної розвідки).
Глибина бойового порядку батальйонну (батальйонної тактичної групи) досягає 3 – 5 км. Віддалення другого ешелону від переднього краю своїх підрозділів складає 1 – 3 км, а іноді і більше.
Смуга наступу призначається виходячи з визначеного завдання, характеру оборони, наявності засобів вогневої підтримки та умов місцевості. ширина смуги повинна забезпечити свободу маневру, можливість тісної взаємодії та вогневої підтримки, а також необхідне розосередження підрозділів на полі бою.
Смуга наступу батальйону (батальйонної тактичної групи) складає:
* на ділянці прориву - до 1 км;
* при шикуванні бойового порядку в один ешелон - 3 – 5 км;
* при шикуванні бойового порядку в два ешелони - 2 – 2.5 км;
* при шикуванні бойового порядку в три ешелони - 1 – 1.5 км (в колону ротних тактичних груп).
Бойове завдання батальйонній тактичній групі (батальйону) визначається командиром бригади. Виходячи з обстановки можуть призначатися:
- найближче завдання - 3 – 4 км;
- подальше (кінцеве) завдання - 6 – 8 км
від переднього краю оборони противника. Виходячи з вказаної глибини, завдання батальйону (батальйонної тактичної групи) буде складати:
найближче - у знищені противника в батальйонному районі оборони противника та оволодінні ним;
послідуюче - в завершенні у взаємодії з сусідами знищення противника в районі оборони батальйону другого ешелону та оволодіти ним.
Темп наступу батальйону(роти) залежить від умов обстановки, місцевості, кількості та якості сил і засобів, що застосовуються для прориву та розвитку успіху в глибині оборони противника і складає 10 – 20 км за добу.
Протитанкова рота (взвод) є основним засобом командира мотопіхотного батальйону для боротьби з танками та іншими броньованими машинами противника. Пускові установки ПТКР можуть розташовуватися в бойових порядках передових підрозділів або в глибині.
Мінометний взвод 106.7 мм мінометів використовується в бою, як правило, централізовано для надання вогневої підтримки ротам першого ешелону та рішення завдань в інтересах батальйону.
Розвідувальний взвод в наступі звичайно використовується централізовано. В наступі розвідувальний взвод може виконувати наступні завдання:
- прикривати фланг;
- вести розвідку районів та маршрутів;
- вимірювати рівень радіації;
- діяти у складі охорони під час здійснення маршу з метою зближення з противником.
Секція ПЗРК «Стінгер» використовується для забезпечення протиповітряної оборони основних сил батальйону.
Управління підрозділами командир батальйону (батальйонної тактичної групи) здійснює через штаб з командного пункту, який переміщується за бойовими порядками ротних тактичних груп (рот) першого ешелону на віддаленні 1 – 2 км.
Управління в умовах сучасного загальновійськового бою є одним із складових елементів бойової міцності. По поглядам командування іноземних армій, система управління включає три основних елемента:
органи управління;
сили та засоби зв’язку;
безпосередньо процес управління.
Органи управління створюються на базі відповідного штабу, засобів зв’язку та обслуговуючих підрозділів. У частинах Сухопутних військ іноземних армій розгортаються наступні пункти управління:
в бригаді – основний і передовий командний пункт ;
в батальйонній тактичній групі – командний пункт і тиловий пункт управління.
В батальйонній тактичній групі на основі командного пункту створюються:
група командира;
центр управління бойовими діями (ЦУБД).
Група командира призначається для безпосереднього управління бойовими діями передових підрозділів і включає:
командира батальйону;
офіцера по оперативним питанням;
офіцера по вогневій підтримці;
офіцера зв’язку з тактичною авіацією (передового авіа навідника);
офіцера розвідки (по рішенню командира).
Вона розміщується на двох БМП М-2 „Бредлі” та одній КШМ М 577 А1 (група командира танкової батальйонної тактичної групи розміщується на танках М-1 „Абрамс”).
В ході бою група командира знаходиться в бойових порядках рот або безпосередньо за ними з таким розрахунком, щоб командир міг особисто керувати бойовими діями мінімум двох рот, які діють в першому ешелоні на головному напрямку.
Центр управління бойовими діями (ЦУБД) призначається для керування підрозділами батальйонної тактичної групи в бойовій обстановці і звичайно включає:
розвідувальну секцію;
оперативну секцію;
групу вогневої підтримки;
командира взводу ППО;
командира інженерного взводу;
необхідних радіо засобів із розрахунку взводу зв’язку;
групи командира (якщо вона не діє самостійно).
ЦУБД складається з двох частин:
1. Безпосередньо управління бойовими діями:
- розвідувальна секція;
- оперативна секція;
- група вогневої підтримки,
що розміщуються на трьох КШМ 577 А1
2. Засобів забезпечення (до трьох радіостанцій взводу зв’язку, одна – дві машини взводу забезпечення).
Район займає мий ЦУБД може складати 100´70 м. ЦУБД в обороні розміщується звичайно в стороні від напрямку зосередження основних зусиль.
Тиловий пункт управління батальйонної тактичної групи (МПБ, ТБ) призначається для організації тилового забезпечення її підрозділів в бойовій обстановці та складається з трьох секцій матеріально – технічного забезпечення, особового складу; розміщується на двох – трьох КШМ М 577 А1. ТПУ звичайно розгортається в тиловому районі батальйону на віддалені 2-4 км від ЦУБД.
Основний засіб зв’язку – це радіо. В батальйонній тактичній групі (батальйоні) створюються три радіо мережі:
- командування (штаб, командири підлеглих та приданих підрозділів);
- тилу (начальника штабу, офіцери тилу, лікар, командир штабної роти);
- управління вогнем (командир протитанкової роти, командир мінометного та протитанкового взводів, пункти управління вогнем підтримуючої артилерії, передового авіа навідника).
Спеціальні радіомережі (розвідки, артилерії, безпосередньої авіаційної підтримки, ППО, РЕБ та інженерного забезпечення) можуть створюватися при необхідності.