Предмет логіки
«Логіка»
грецьке слово
«логос» («слово», «думка», «поняття»,
«розум», «закономірність»).
Уперше термін
«логіка» ввів у науку давньогрецький
філософ Демокріт (бл.460-370 рр. до н.е) його
робота : «Про логічне або про правила».
Під терміном
логіка розуміють:
Об`єктивну
закономірну послідовність речей і явищ
Послідовність
мислення
Науку, яка вивчає
мислення
Виникнення і етапи
розвитку логічних знаннь
Етапи
Традиційний
етап
(традиційна
логіка)
Сучасний
етап
(сучасна
логіка)
Часові рамки:
Фундатор:
Давньогрецький
філософ
Арістотель (384-322
рр. до н.е.)
Основним змістом
його логіки є теорія дидукції.
Часові рамки:
Друга
пол. XIX
ст. – до нашого часу.
Фундатор:
Г. Лейбниц (1646 –
1716)
Сучасна логіка
суттєво відрізняється від традиційної,
але вона є її продовженням.IV ст. До н.Е. – друга пол. XIX ст.
Мислення
як головний предмет
вивчення логіки
Мислення –
властивість матерії, яка не існує поза
нею; це функція людського мозку –
органо-мислення людини; це вища сторона
відображення, пізнання.
Мислення – це
процес активного, цілеспрямованого,
узагальненого, опосередкованого,
суттєвого та системного відтворення
дійсності і вирішення проблем її
творчого перетворення в таких логічних
формах, як поняття, судження, умовиводи,
категорії.
Пізнання є побудовою
смислового змісту
у свідомості
людей. Воно має
два ступені:
Чуттєву
Раціональну
(абстрактне
мислення)
От
живого созерцания к абстрактному
мишлению и от него к практике – таков
диалектический путо познания истины,
познания обьективной реальности.
В.І.
Ленін
Чуттєве пізнання
Відчуття
– це суб`єктивний
образ об`єктивного
світу, перетворення енергії зовнішнього
подразника у факт свідомості.
Сприйняття є
цілісним відображенням зовнішнього
предмету, безпосередньо впливає на
органи чуття.
Уявлення – це
чуттєвий образ предмету в даний момент
нами не сприйманий, але котрий раніше
в тій чи іншій формі сприймався.
Уявлення може
бути відтвореним.
Уявлення може
бути творчим.
Поняття про
форми мслення і
закони мислення.
Форма мислення
це
спосіб відображення предметів і явищ
об`єктивної
реальності.
Логічною
формою конкретної думки є її будова,
тобто спосіб зв`язку її складових
частин.
Логічні закони:
Закон тотожності.
Закон суперечності.
Закон виключеного
третього.
Закон достатньої
підстави.
Мислення людини
відбувається у певних логічних формах
і підлягає певним законом логіки.
Формальна логіка
- це наука про
закони і форми правильного мислення.
Основні форми
абстрактного мислення.
Поняття – форма
мислення, у якій відображається істотні
ознаки одного класу однорідних предметів;
виражається іменником, прикметником
або ж їх сполученням.
Судження – це
форма мислення, у якій про щось
стверджується або заперечується про
предмети, їх властивості або відношення;
виражається у формі розповідного
речення.
Умовивід – це
форма мислення, за допомогою якого із
одного або декільох суджень, називають
послками, за певними правилами висновків
отримаємо кінцевий результат.