2.2.1. Характеристика формаційного підходу.

Формаційний підхід - дослідження стану і розвитку суспільства,закономірностей зміни історичних типів держав з точки зоруякісних змін в економічному базисі суспільства, йоговиробничих відносинах і класовій структурі.

Як пояснює даний науковий напрямок, будь-яке суспільство перебуває врамках певної суспільно-економічної формації і включає дваосновних і нерівнозначних за характером компонента. Перший - економічнийбазис, що складається з системи виробничих відносин і, перш за все,відносин власності. Другий - надбудова, куди належать суспільнесвідомість, мораль, право, держава, релігія і наука. У суспільно -економічної формації діють закони визначальної ролі базису повідношенню до надбудови і необхідності відповідності надбудови базису.

У формаційної теорії велике значення має типологія держави,тому що природа держав різних історичних епох відрізняєтьсяпринциповими особливостями. Поняття «тип держави» дуже точновисловлює змінюється історично природу держави, дозволяє доситьточно визначити характер держави різних епох історії. Тип держави - Це система його найважливіших сторін і властивостей, що породжуються відповідноюісторичної епохи властиві одні й ті ж сутнісні риси.

З позицій формаційної теорії, як вона традиційно трактувалася ввітчизняної марскістско-ленінської теорії держави, тип державивизначається тим, якого класу воно служить, а значить, якому економічномубазису. Тобто тип держави - це тісно взаємопов'язані його рисидержави, відповідні певній класовій структурі суспільства,що обумовлена економічним базисом.

2.2.2. Характеристика цивілізаційного підходу.

Інакше вирішується питання про тип держави в рамках цивілізаційногопідходу: соціальна природа держави визначається духовними ікультурними чинниками. Тойнбі пише: «Культурний елемент являє собоюдушу, кров, лімфу, сутність цивілізації; в порівнянні з ним економічний ітим більше політичний плани здаються штучними, пересічними створіннямиприроди і рушійних сил цивілізації. [4] »

Цивілізаційний підхід - дослідження стану і розвитку суспільства,закономірностей зміни історичних типів держав з точки зоруякісних змін у соціокультурному середовищі суспільства, в духовнійкультури народу, його релігії і звичаї.

Цивілізаційний підхід виділяє три принципи співвідношення держави ідуховно-культурному житті суспільства.

1. Природа держави визначається не тільки реальним співвідношенням сил, але і накопиченими в ході історичного процесу уявленнями про світ, цінностями, зразками поведінки.

Розглядаючи державу, треба враховувати не тільки соціальні інтереси і діючі сили, але й стійкі, нормативні зразки поведінки, весь історичний досвід минулого.

2. Державна влада як центральне явище світу політики може розглядатися в той же час як частина світу культури. Це дозволяє уникнути схематизації держави і особливо проведеної ним політики як результату абстрактній гри сил і, навпаки, розкрити зв'язок державної влади і престижу, моралі і ін

3. Різнорідність культур - у часі та просторі - дозволяє зрозуміти, чому деякі типи держав, що відповідають одним умовам, зупинялися в розвитку в інших умовах. У сфері державного життя особливе значення надається відмінностей, що випливають зі своєрідності національних культур і рис національного характеру.

III. Типи держав згідно формаційної теорії.

Згідно з марксистською теорією типологія держав в основімає суспільно-економічні формації. Кожна формація викликає до життяпевний історичний тип держави. Оскільки в історії людстваїх виділялося п'ять: первіснообщинний, рабовласницька, феодальна,буржуазна і комуністична, і з кожною з них, крім першого, зв'язувавсяпевний тип держави, був сформульований в рамках марксизмуосновна теза, у якому йшлося, що історія знає чотири історичнітипу держави: рабовласницький, феодальний, буржуазний ісоціалістичний.

3.1. Рабовласницька держава.

Це перший історичний тип держави, що виник в результатірозкладання первіснообщинного ладу і представляє собою політичнуорганізацію економічно пануючого класу рабовласників. Економічний базис рабовласницького суспільства становить повнавласність рабовласників не тільки на знаряддя і засоби виробництва,але і на працівників виробництва. Рабовласницька власність - першавид приватної власності, рабовласницька держава - для охорони,зміцнення і розвитку власності рабовласників, як знаряддя класовогопанування.

Держава необхідно рабовласникам для утримання в покорівеличезних мас рабів. Формаційний теорія відносить до рабовласницькому типудержав крім античних держав - Афінського і Римського --численні держави Стародавнього Сходу: Єгипет, Вавілонськедержава, Індію та Китай. Як різновидів рабовласницькоготипу держави називають, наприклад, міста-держави Стародавньої Греції,отримали назви полісів, Римську імперію, що виникла в I столітті до н.е., і Спарту. Але зараз такий підхід застарів [5]. Чи не раби були тампродуктивною силою, а общинники-землероби. По справжньомурабовласницький лад існував тільки в Древній Греції і Древньому Римі.

Просте наявність рабської праці не дає підстави зарахувати данедержава в розряд рабовласницьких. Інакше довелося б вважати таким і США у XVIII - IX століттях (негри на плантаціях), і СРСР (ГУЛАГ та іншітабору, каторжні будівництва).

Рабство - економічний і юридичний стан, мало місце напевних наступних етапах держави, але не було соціально -економічною основою в процесі становлення цієї держави, не булорезультатом розкладання первіснообщинного ладу. Не було такогорозкладання, а відбулося переростання первісного суспільства в ранньокласовідержави. Що ж до виникнення рабства на наступних етапахрозвитку державності в Афінах і Римі, що привів до їх становленню якрабовласницьких міст-держав, то це дійсно унікальнийпроцес.