2.1. Історичні передумови виникнення менеджменту.

У наш час менеджмент посідає важливе місце в системі економічних наук. Менеджмент як наука організації виробництва, як наука управління людьми стає цікавим для дедалі більш широкого кола спеціалістів. Як і кожна наука, менеджмент має свою історію, яка одночасно виступає й історією людства в цілому.

Сьогодні важко сказати, де і коли народилась наука управління. Менеджмент у тій або іншій формі існував завжди там, де люди працювали групами. Це відбувалось, як правило, в трьох сферах людського суспільства:

• політичній (необхідність встановлення і підтримки порядку в групах);

• економічній (необхідність пошуку, виробництва та розподілу ресурсів);

• оборонній (захист від ворогів і диких тварин).

Навіть у найдавніших суспільствах були необхідні особистості, які б координували та спрямовували діяльність груп (будівництво, збирання їжі тощо). На початкових етапах діяльності людей, коли їх праця була досить простою, управління здійснювалося спільно з виробничою діяльністю. В міру зростання спільної діяльності та її ускладнення, поглиблення спеціалізації та кооперації праці виникла потреба виділення управління як специфічного виду трудової діяльності людини на виробництві - управлінської. Перш ніж виділитися в самостійну галузь знань, людство тисячоліттями накопичувало досвід управління.

Перші, найпростіші форми організації спільної праці існували на стадії первісного ладу. В цей час управління здійснювалося спільно всіма членами роду, племені. Вожді родів і племен були керівним початком усіх видів діяльності того періоду.

Приблизно IX-VII тисяч років до н.е. у ряді міст Близького Сходу відбувся перехід від збирального господарства до принципово нової форми отримання продуктів - їх виробництва (виробничої економіки). Перехід до виробничої економіки і став точкою відліку в народженні менеджменту, віхою в накопиченні певних знань у галузі управління.

У Давньому Єгипті був накопичений багатий досвід управління державним господарством. У цей період (3000-2800 рр. до н. є.) сформувався достатньо розвинутий на той час державний управ­лінський апарат і його обслуговуючий прошарок (чиновники-писарі та ін.).

Одним із перших, хто дав характеристику управління як особливої діяльності, був Сократ (470-399 рр. до н. є.). Він проаналізував різні форми управління, на основі чого виголосив принцип універсальності управління.

Платон (428-348 рр. до н. є.) дав класифікацію форм державного управління, зробив спробу розмежувати функції органів управління.

Олександр Македонський (356-323 рр. до н. є.) розвив теорію і практику управління військом. Його імперія (пізніше - Римська імперія) охоплювала величезні площі і об'єднувала мільйони людей від Азії до Європи. Керівництво здійснювалось певними структурами, які включали імператора, його довірених осіб, губернаторів провінцій, митників, збирачів податків і наглядачів за роботою рабів на полях і в майстернях. Олександром Македонським вперше була застосована територіальна структура управління, а в організації сучасних армій ще й досі діють принципи, які використовувались у легіонах Стародавнього Риму.

Хоча організації як форма об’єднання людей для досягнення спільної мети існують не одне тисячоліття, але до середини ХІХ століття практично ніхто не замислювався над тим, як управляти нею системно. Ідея про те, що організацією можна управляти на науковій основі почала формуватися саме у середині 19 століття. Причиною тому були зміни, які внесла промислова революція у виробничий процес та середовище функціонування організацій.

Остаточно ідея управління як наукової дисципліни, професії та галузі досліджень сформувалася у США. Це пояснюється такими обставинами:

1. досягнення успіхів у бізнесі в США визначалося компетентністю та здібностями будь-якого громадянина, незалежно від його походження, національності, статусу тощо;

2. підтримка урядом США системи освіти сприяла зростанню кількості людей, здатних виконувати різні ролі в бізнесі, в тому числі й в управлінні;

3. незначне регулювання бізнесу з боку уряду США сприяло виникненню великих компаній, управляти якими без формалізованих засобів було неможливо.