3. Нищення українства російською окупаційною владою

Захоплення Західної України Російська імперія вважала своєю історичною місією. У Маніфесті головнокомандувача російської армії, оприлюдненому в серпні 1914 р., вторгнення російських військ у Галичину оцінювалося як продовження справи Івана Калити, який почав процес об'єднання московських земель: «Хай допоможе Господь царственому своєму помазанику, імператору Миколі Олександровичу всієї Росії, завершити справу великого князя Івана Калити». Ці слова не провіщали прихильникам національно-державного відродження України нічого доброго. Галичину і Буковину царизм розглядав як частину Росії, а українців, які тут мешкали, як «російських людей».

Згадайте

Яка історична теорія закладена в цих словах?

Малюнок. Російський військовий патруль у Львові.

З початком Галицької битви в Західну Україну масами посунули російські чиновники різних рівнів довершувати справу військових. Становище українського населення, яке ще недавно зазнало брутальних розправ австро-угорської влади, катастрофічно погіршилося. Росіяни поводилися як окупанти. На захоплених західноукраїнських територіях російським урядом було утворене Галицько-Буковинське генерал-губернаторство, на чолі якого поставлено графа Олексія Бобринського. У своїй промові перед представниками Львова він заявив: «Східна Галичина і Лемківщина -споконвічна частина єдиної великої Русі; у цих землях корінне населення завжди було російським, влаштування їх тому повинно бути на російських засадах. Я буду впроваджувати тут російську мову, закон і управління».

Поміркуйте

Які громадсько-політичні сили і структури могли стати об'єктом переслідування російської окупаційної влади?

Малюнок. Російські війська у Львові та Бучачі. 1915 р..

Слова російського сановника не розходилися з його ділами. З перших днів окупації російські військові і чиновники знищували тут будь-які прояви українського життя: закривалися українські газети й журнали, книгарні, видавництва. Була заборонена діяльність українських партій і громадських об'єднань («Просвіти», спортивних, молодіжних об'єднань). Усі українські школи також закрили. Почалася реорганізація шкільництва за російським зразком і з російською мовою навчання. Було видано спеціальні підручники для галицьких шкіл, написані російською мовою. Тисячі українських діячів, що залишилися в краї, було заарештовано й вислано в глиб Росії, зокрема Сибір. Гонінь зазнала Українська греко-католицька церква. Митрополита Ан-дрея Шептицького було заарештовано й ув'язнено в монастирській тюрмі в Суздалі, де він перебував до Лютневої революції 1917 р. Репресій зазнали й інші відомі представники греко-католицького духовенства. Царизм розгорнув кампанію навернення греко-католиків у православ'я. Для керівництва цією акцією Синод Російської православної церкви відрядив у Галичину фанатиків московського православ'я - владику Антонія (Храпо-вицького) з Харкова і Євлогія з Холма. На чолі близько 330 парафій було поставлено православних священиків. Уся політика російської окупаційної влади спрямовувалася на те, щоб знищити будь-які національні особливості українського населення, перетворити галичан на росіян. Серед далекоглядніших російських лібералів лунали поодинокі голоси протесту проти погромницької політики в Галичині. «Ми відкинули від себе рідний нам український народ і затьмарили ясне обличчя нашої великої визвольної війни», - говорив перед депутатами Державної думи у лютому 1915 р., у розпал Галицької битви, один з лідерів кадетів П. Мілюков. Справді, навіть серед тієї частини населення, що ставилася до Росії з симпатією, тепер почали поширюватися стереотипи офіційної пропаганди Німеччини і Австро-Угорщини, що росіяни - це варвари, а Росія - це дика Азія.

Підсумки й узагальнення Перші місяці війни розвіяли надії українців на поліпшення свого життя з допомогою однієї з імперій, що воювали. Вони обернулися для них небаченою раніше трагедією, яку український історик Д. Дорошенко описував так: «Нещасливе українське населення Галичини опинилося буквально між двома вогнями: з одного боку, мордували його москалі за "мазепинство", а з другого -австрійці й мадяри за русофільство. У той же час українці мусили битися за своїх мучителів, одні в рядах російської, другі в рядах австрійської армій. Рідні брати мусили стріляти одні в других».

Перевірте себе 1. Дайте коротку характеристику Галицької битви і розкажіть про її результати. Використайте карту. 2. Чим викликані й наскільки обґрунтовані були репресії австро-угорської армії проти населення Галичини в 1914 р.? 3. Охарактеризуйте основні напрями політики російської влади в окупованих Галичині й Буковині. 4. Чим була викликана і що мала на меті російська політика на захоплених територіях Західної України? 5. Як ставилася російська окупаційна влада до греко-католицької церкви й чому?

Документи	1. «Русскому народу» (Маніфест головнокомандувача російської армії від 18 серпня 1914 р.) Братья! Творится суд Божий! Терпеливо, с христианским смирением в тече-ние веков томился русский народ под чужеземньїм игом, но ни лестью, ни гоне-нием нельзя бьіло сломить в нем чаяний свободу. Как бурньїй поток рвет кам-ни, чтобьі слиться с морем, так нет сильї, которая бьі остановила русский народ в его порьіве к обьединению. Да не будет больше подьярмленной Руси! Досто-яние Владимира Святого, земля Ярослава Осмомьісла и князей Даниила и Романа, сбросив иго, да водрузит стяг единой, неразделимой и великой России! Да свершится Промьісел Божий, благословивший дело великих собирателей земли Русской. Да поможет Господь царственному своєму помазаннику, импе-ратору Николаю Александровичу всея России, завершить дела великого князя Йвана Калиту. А тьі, многострадальная братская Русь, встань на сретение русской рати. Освобождаемьіе русские братья! Всем вам найдется место на лоне матери России. Не обижая мирньїх людей, какой бьі они ни бьіли народности, не полагая своего счастья на притеснении иноземцев, как зто делают швабьі, обратите меч свой на врага, а сердца свои к Богу, с молитвой за Россию и русского царя. Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923 рр. Доба Центральної Ради. - Ужгород, 1932. - Т. І. - С. 6.
	2. Уривок з книги Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» На пероні стояла група арештованих русинів, оточена угорськими жандармами; тут було кілька попів, учителів і селян з різних околиць. Руки їм скрутили мотузом і позв'язували парами. У багатьох були розбиті ноги, а голови в ґулях. Це так їх «розмалювали» жандарми під час арешту. Трохи далі бавився мадярський жандарм. Він прив'язав священикові до лівої руки шнур і, тримаючи другий кінець в руці, примушував нещасного танцювати чардаш, загрожуючи прикладом, причому так шарпав мотуз, що піп заривався носом у землю. Він не міг підвестися, бо мав зав'язані за спиною руки, і робив розпачливі спроби перевернутися на спину, щоб якось підвестися із землі. Жандарм із цього так щиро сміявся, аж сльози в нього текли з очей. Коли священик нарешті підводився, він шарпав за мотуз, і бідолаха знову орав носом землю. Цю розвагу припинив жандармський офіцер, який наказав, поки прибуде поїзд, відвести арештованих за вокзал до порожнього складу, щоб ніхто не бачив, як їх б'ють. Гашек Я. Пригоди бравого вояка Швейка. -К., 1966.-С. 517-518.
Запитання і завдання	Документ № 1 1) Захоплюючи територію тієї чи іншої іноземної держави, російське командування зверталося до місцевого населення його рідною мовою. Маніфест великого князя Миколи Миколайовича був видрукуваний і поширювався російською мовою. Чим це пояснюється? 2) Наскільки об'єктивно змальовано в Маніфесті історичне минуле українського і російського народів? Який історичний зміст вкладено в слова про «єдиную, неразделимую и великую Россию»? 3) З якою метою в Маніфесті фальсифікується історичне минуле?
	Документ № 2 Які почуття і думки викликає у вас ознайомлення з уривком з книжки Ярослава Гашека?