2. Політика забезпечення ресурсами виробничого підприємства

Політика МТЗ виробничого підприємства визначається його

конкурентної стратегією в цілому та окремими функціональними стратегіями -- збутової і виробничої. Політика МТЗ підприємства представляється сукупністю принципів і підходів, способів і засобів формування і функціонування системи забезпечення ресурсами. Політика забезпечення відрізняється стратегічною спрямованістю на досягнення мети забезпечення, обумовленої спочатку корпоративної місією виробничого підприємства. Політика забезпечення проявляється у формуванні, управління і функціонування всієї системи МТЗ;вона спрямована на забезпечення її ефективної діяльності і тим самим на забезпечення ефективності всієї функціональної діяльності

виробничого підприємства.

Організація системи забезпечення підприємства ресурсами припускає розподіл, взаємозв'язок і здійснення функціональної діяльності з МТЗ підприємства на умовах економічної ефективності.

Система МТЗ виробничого підприємства, спрямована в кінцевому підсумку на досягнення стратегічних цілей його розвитку, має власне ціле покладання у вигляді таких суперечливих (конкуруючих) цілей, як скорочення витрат обігу (забезпечення), забезпечення безперебійної функціональної діяльності (головним чином, виробничої) всього підприємства і припускає рішення відповідних комплексів завдань:

• забезпечення і підтримання мінімально необхідного рівня запасів ресурсів (і на

цій основі мінімізацію витрат, викликаних зв'язуванням ресурсів);

• забезпечення оперативної, точної, гнучкою, комплексної, відносно дешевої та

надійної доставки ресурсів суб'єктам-споживачам (аж до конкретного робочого місця).

Другий з перерахованих комплекс завдань обумовлений безпосередньо

вимогами забезпечення ефективної організації та функціонування виробничого процесу.

Обидва комплексу завдань вимагають логістичного підходу до організації ефективної системи МТЗ виробничого підприємства. Значення ефективності МТЗ підприємства підтверджує хоча б ту обставину, що матеріальні витрати можуть складати близько 60% (і вище) від загального рівня витрат.

Об'єктивно обумовлена потреба у створенні й зберіганні запасів ресурсів, у свою чергу, визначає межі між системами зовнішнього і внутрішнього МТЗ виробничого підприємства - МТЗ, відповідно, підприємства в цілому і окремих його виробничих структур (аж до окремого робочого місця). Система зовнішнього забезпечення визначається збутової системою підприємств-виробників та постачальників ресурсів; змістом, характером і організацією господарських зв'язків та ділових відносин з ними виробничого підприємства.

Розробка політики МТЗ передує аналізом і оцінкою ефективності існуючої системи забезпечення в цілому та її окремих каналів і суб'єктів, аналізом і оцінкою відповідності проведеної підприємством політики забезпечення конкретним вимогам виробництва і збуту (та іншої функціональної діяльності), з одного боку, і конкретним ринковим (ринку і постачальників ресурсів) умов - з іншого, а також відповідності стратегічної спрямованості розвитку.

Розробка та обґрунтування політики МТЗ виробничого підприємства

припускає рішення певного спектру питань в частині визначення та вибору:

• ресурсної політики;

• цінової політики;

• комунікаційної політики, зокрема політики стимулювання пропозиції;

• інноваційної політики та ін.

Розробка та обґрунтування політики забезпечення у відношенні конкретного ресурсу (групи ресурсів) передбачає вирішення таких основних питань, пов'язаних з визначенням і вибором:

• комплексу вимог та способу використання ресурсу у виробничому процесі

(або в іншій функціональної діяльності);

• системи МТЗ ресурсами;

• конкретних постачальників (виробників і посередників) і каналів

забезпечення;

• способу виходу на ринок ресурсів;

• часу виходу на ринок ресурсів;

• системи руху та угруповання ресурсів;

• системи внутрішнього забезпечення (зберігання та розподілу ресурсів, їх доставки і виробничого споживання).

Розробка та обґрунтування політики МТЗ супроводжується розрахунком, аналізом і обґрунтуванням відповідних витрат (як у цілому, так і по окремих видах і складових) з подальшим виявленням факторів і пропозицією відповідних заходів і рішень щодо їх скорочення. Мінімізації (за інших рівних умов) підлягають саме загальні, системні витрати як сума оптимальних витрат окремих складових всієї системи забезпечення ресурсами. Необхідно підкреслити, що логістичний підхід передбачає мінімізацію не тільки і не стільки навіть таких комплексних витрат, як витрати збуту, виробництва і МТЗ окремо, скільки мінімізацію загальних витрат створення підприємством товару (цінності). Саме ця обставина є ключовим при аналізі та визначенні витрат окремих видів функціональної діяльності підприємства.