1.2. Сутність та особливості наукового стилю української мови

Науковий стиль є одним із функціональних стилів мови.

Функціональний стиль (грец. Stylos — паличка для письма) — сус­пільно усвідомлена сукупність прийомів уживання, відбору та спо­лучення мовленнєвих засобів, функціонально зумовлена соціаль­но значущою сферою спілкування.

Серед функціональних стилів виокремлюють розмjвний, публіцистичний, науковий, офіційно-діловий, художній, конфесійній. Кожний із них характеризується певними ознаками (стислість — розгорнутість, емоційність — 5абл.5оційність, офіційність — невимушеність тощо) і мовними одиницями. У 5абл.. 1.1 наведено функціональне призначення й ознаки офіційно-ділового, художнього, розмовного, публіцистичного стилів.

Таблиця 1.1

Функціональні стилі

Стилі Характеристика	Офіційно-діловий стиль	Художній стиль	Розмовний стиль	Публіцистичний стиль
1	2	3	4	5
Функціональне призначення	Регулювати ділові відносини мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах	Впливати засобами художнього слова на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, , моральні якості та естетичні смаки	Бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з’ясування побутових стосунків між мовцями	Висвітлювати різноманітні суспільно-політичні проблеми, формувати громадську думку

1	2	3	4	5
Ознаки	Докумен­тальність, високий ступінь стандар­тизації, лаконізм, точність, сувора регла­ментація тексту, майже цілковита відсутність емоційності та образнос­ті і будь-якого вияву індиві­дуальності автора	Образність, поетичність, естетика мовлення, експресія	Усна форма спілку­вання, неофіцій­ність стосунків між мовцями і невиму­шеність спілку­вання, вико­ристання позамовних чинників (рухи, жести, міміка), лаконізм, емоційність	Поєднання логічності викладу із емоційно-експре­сивним забарвлен­ням, полемічність викладу, образність, експресив­ність та афористич­ність

Науковий стиль є одним із основних джерел збага­чення та якісної видозміни мови.

Науковий стиль — функціональний різновид літературної мови, що обслуговує різні галузі науки, виробництва, освіти і реалізуєть­ся у спеціалізованих текстах різних жанрів.

Формується і розвивається він під впливом рівня науки і наукових знань в Україні, ступеня розвитку літературної мови, мовної практики письменників, уче­них, діячів культури.

У табл. 1.2 подано основні характеристики науко­вого стилю. Витоки цього стилю спостерігаються ще в давній книжній українській мові періоду Київської Русі — історичні переклади про Давні Грецію, Рим і Візантію; «Хроніка» Георгія (Многогрішного) про історію Візантії, Ізборник Святослава 1073 р. тощо; XVI—XVII ст. — трактати, лексикони, послання, які готували і видавали в Острозькій, Києво-Могилянській академіях, Львівському братстві, Києво-Печерсь­кій лаврі та інших навчальних закладах і монастирях України.

Таблиця 1.2