3.3. Вимоги до наведення формул

Формули нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Символи, змінні й числові коефіцієнти, що входять у формулу, розшифровують зліва направо безпосередньо під формулою. Кожний символ пишуть із нового рядка, після тире наводять його розшифровку, ставлять кому і вказують розмірність (якщо величина безрозмірна, пишуть скорочення “б.р.”). Перший рядок розшифровки починають зі слова “де” без двокрапки після нього.

У формулах варто застосовувати позначення й символи, встановлені відповідними стандартами.

Послідовність хімічних перетворень зображують залежно від розташування схеми вертикальними або горизонтальними стрілками між структурними формулами сполук або їх хімічними назвами. Над стрілкою (або ліворуч від неї) вказуються цифри, якими позначають відповідні ферменти.

3.4. Оформлення списку літератури

Список літератури друкується на окремому аркуші.

Список літератури складається або в алфавітному порядку (спочатку кирилиця, потім латинь), або у порядку згадувань у тексті. Всі посилання повинні бути пронумеровані, а в тексті треба посилатися на відповідний номер джерела літератури (у квадратних дужках).

Якщо перший автор у кількох працях один і той же, то ці праці розміщуються між собою в хронологічному порядку.

Якщо кількість авторів книги (статті, авторського свідоцтва, патенту) не перевищує чотирьох, то в посиланні пишуть прізвища всіх авторів; при більшій кількості авторів пишуть прізвища перших трьох, а потім словосполучення “та ін.” (англ. “et al.”).

Якщо список літератури складається в алфавітному порядку, то опис патентних документів розміщується в кінці відповідного алфавітного ряду – в алфавіті країн, які видали документи, а в межах одного виду документів, виданих в одній країні, – в порядку зростання їх реєстраційних номерів.

4. Вимоги до змісту розрахунково-пояснювальної записки

Титульну сторінку оформлюють згідно з додатком.

Завдання на курсову роботу за певним варіантом видає керівник курсової роботи з врахуванням теми майбутнього дипломного проекту.

Реферат призначений для ознайомлення зі змістом курсової роботи. Він має бути стислим, інформативним та містити:

• відомості про обсяг курсової роботи (кількість сторінок, таблиць, рисунків, посилань на літературні джерела);

• основні положення, викладені у курсовій роботі;

• ключові слова (5 –10 слів та словосполучень).

Обсяг реферату – 0,5 – 1 сторінки.

Зміст наводять після реферату з нової сторінки. Вступ, висновки та список використаної літератури не нумерують, інші розділи мають наскрізну нумерацію. Для всіх складових розрахунково-пояснювальної записки вказують номери сторінок, з яких вони починаються.

Вступ містить короткі дані про сучасний стан біотехнологічної (фармацевтичної) галузі в Україні та світі, шляхи подальшого розвитку біотехнології і фармації, необхідність розробки або вдосконалення технології конкретних продуктів мікробного синтезу (антибіотиків, ферментів, амінокислот, органічних кислот, вітамінів, пробіотиків, білкових продуктів та ін.), а також актуальність обраної теми.

Обсяг розділу – 2–3 сторінки.

Обґрунтування вибору біологічного агента. У розділі наводять порівняльну характеристику мікроорганізмів, використовуваних як продуценти певної біологічно активної речовини, аналізують їх недоліки та переваги. Пропонують біологічний агент, який порівняно з іншими має певні переваги (наприклад, здатність до надсинтезу біологічно активної речовини, можливість культивування на простих та дешевих середовищах, стійкість до контамінації, більш швидкий ріст та ін.). Для написання даного розділу обов’язковим є використання закордонних та вітчизняних публікацій за останні 10 років.

Обсяг розділу – 2–4 сторінки.

Характеристика біологічного агента. Розділ містить наступні підпункти:

• морфолого-культуральні ознаки; наприклад, для прокаріотів такими ознаками є морфологія клітини (коки, палички, спірили, розміщення клітин – поодиноко чи в агрегатах), наявність ендоспор, капсули, джгутиків, їх розміщення, відношення до фарбування за Грамом, а також характер росту на агаризованих (характеристика колоній) та в рідких поживних середовищах.

• фізіолого-біохімічні ознаки біологічного агента; відношення до кисню, способи одержання енергії, залежність росту від температури, рН, здатність до асиміляції різних поживних речовин (джерел вуглецю, азоту та ін.), тип живлення, потреба в додаткових факторах росту, відношення до антибіотиків, особливості складу мембранних ліпідів та зовнішньої мембрани (у грамнегативних бактерій), цитохромний склад клітини та ін. Для еукаріот необхідно вказати особливості статевого та безстатевого розмноження.

• таксономічний статус біологічного агента згідно з фенотиповою та філогенетичною систематиками. Наприклад, для бактерій потрібно вказати їх положення згідно з першим виданням Керівництва Бергі з систематики бактерій: відділ, клас, порядок, родина, рід (фенотипова систематика) та другого видання Керівництва Бергі з систематики бактерій (філогенетична класифікація). Для дріжджів необхідно вказати їх положення у класифікації Крегер-ван Рій (1984 р.), а також у сучасній філогенетичній класифікації. Для грибів необхідно вказати їх положення згідно із систематикою 70-80-х років XX століття, із однією з пізніших систематик – Хоуксворта (1995 р.), Маргеліс та Шварц (1997 р.), Кавалір-Сміта (1998 р.), а також згідно філогенетичної систематики 2006 р.

• особливості метаболізму біологічного агенту; в якому зазначають основні субстрати, які споживає продуцент, шляхи катаболізму вуглецевих субстратів (з обов’язковим посиланням на літературні джерела), основні проміжні метаболіти та ключові ферменти біосинтезу. При написанні цього підрозділу доцільно користуватися електронною базою KEGG (Kyoto Encyclopedia of Genes and Genomes)

Доцільним є наведення ілюстрацій, що відображають, наприклад, клітини біологічного агента, характер росту на поживних середовищах, схеми метаболізму, тощо.

Обсяг розділу – 5–6 сторінок.

Характеристика кінцевого продукту біосинтезу. У даному розділі наводять характеристику та основні властивості кінцевого продукту (наприклад, органолептичні, фізичні, хімічні, біологічні), сфери його застосування, переваги біотехнологічного способу виробництва перед іншими можливими (наприклад, хімічний синтез).

Обсяг розділу – 2–3 сторінок

Визначення показників росту при періодичному культивуванні мікроорганізмів. У розділі згідно із завданням розраховують такі показники росту бактеріальної популяції: константа швидкості поділу бактерій, тривалість генерації, параметри кривої росту періодичної культури (концентрація біомаси, швидкість експоненційного росту, тривалість лаг-фази).

Обсяг розділу – 4–6 сторінок.

Поживні середовища для вирощування мікроорганізмів. У розділі необхідно проаналізувати склад наведеного у завданні поживного середовища та зробити висновок про можливість його використання для вирощування мікроорганізмів – представників різних фізіологічних та таксономічних груп, а також за відомими джерелами вуглецю, енергії та донору електронів у середовищі культивування визначити тип живлення мікроорганізмів.

Далі слід навести склад поживного середовища, використовуваного (пропонованого) для культивування обраного біологічного агента з метою одержання певної біологічно активної речовини, і провести його аналіз із обґрунтуванням вибору кожного компонента.

Одне із завдань цього розділу передбачає розрахунок теоретично можливого рівня біомаси при вирощуванні мікроорганізмів на синтетичних середовищах відомого складу або визначення вмісту компонентів поживного середовища для досягнення певного заданого рівня біомаси.

Обсяг розділу – 5–6 сторінок.

Енергетичний баланс окиснення субстрату. У розділі згідно із завданням слід скласти енергетичний баланс окиснення певного субстрату та розрахувати кількість синтезованих при цьому молекул АТФ. Обов’язково треба подати схему окиснення субстрату, за якою ведеться розрахунок.

Обсяг розділу – до 5 сторінок.

Висновки мають бути розділені на підпункти та у стислій лаконічній формі містити результати, одержані у процесі виконання курсової роботи.

Обсяг висновків – 1 сторінка.

Список використаної літератури наводиться згідно ДСТУ 3008–95.