Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1. Визначте об'єкт і предмет соціології управління.

2. Які основні етапи виділяють у розвитку соціології управління?

3. Охарактеризуйте ніколи в соціології управління.

4. Які складові механізму соціального управління?

5. Які функції соціального управління в трудовому ко­лективі?

6. У чому полягає значення соціології управління?

7. Яку роль відіграє соціальне прогнозування у процесі соціального управління?

8. Охарактеризуйте складові системи соціального управ­ління.

9. Яке значення відіграє соціологічний аналіз у соціаль­ному управлінні?

Додаткові індивідуальні завдання

1. Підготуйте есе, тобто коротке оповідання, на тему: "Значення соціологічного аналізу в управлінні та управлінській діяльності".

2. Підготуйте виступ на студентську наукову конфе­ренцію на тему: "Використання соціального управління в су­часній Україні на рівні держави, регіону, окремого колективу".

3. Проаналізуйте діяльність старости Вашої групи (ке­рівника підприємства, організації, де Ви були на практиці або працювали) з позиції механізму здійснення процесу управління. Чи використовує староста (керівник) усі складові системи управління?

4. Підготуйте есе на тему: "Можливості використання соціальних резервів трудового колективу (студентської групи) в оптимізації процесу соціального управління".

5. Підготуйте виступ на дискусії на тему: "Чи потрібне соціальне прогнозування в управлінні?".

6. Підготуйте соціальну рекламу, що доводила б важ­ливість соціального управління в трудовому колективі на науковій основі.

7. Підготуйте рекламне оголошення для просування на ринок послуг з організації соціального управління, розробки соціальних технологій, вивчення соціальних резервів трудового колективу і проведення соціальної діагностики в трудовому колективі.

8. Вставте пропущені слова і словосполучення у пижченаведеному тексті:

"Управління як соціальне явище з'явилося у ... і було пов'язано з удосконаленням координації колективної праці людей у різних сферах життєдіяльності. Однак як наука зі своїми школами, теоріями і напрямами управління виникло лише у .... У своєму розвитку теорія соціального управління пройшла кілька етапів: 1) ...; 2) ...; 3) ... . Подальший розвиток соціології управління базується на концепціях ..., в основі яких лежать ідеї ..., залучення більшої кількості людей до ..., використання різноманітних моделей мотивації їхньої діяльності тощо".

Тема 3.2. Соціологія особистості Самостійна робота Питання

1. Життєва позиція особистості та її життєвий шлях.

2. Показники життєвої активності особистості.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Життєва позиція особистості та її життєвий шлях

Життєвий шлях людини багато в чому визначається її життєвою позицією, вихідною основою діяльності, адже від того, як людина сприйматиме своє місце у суспільстві, які цілі і

методи їх досягнення будуть для неї прийнятними, буде зале­жати її діяльність. Життєва позиція індивіда може харак­теризуватися активністю і пасивністю, визначатися ставленням до схвалюваних у суспільстві норм і цінностей, стандартів поведінки.

Життєва позиція - це соціальна чи соціально-технічна індивідуальність особистості, тобто стала схильність індивідів до певної поведінки в багатоаспектних і разом з тим конкретних соціальних умовах.

Згідно з поглядами Р. Мертона виділяють такі типи життєвої позиції індивіда у суспільстві (за критерієм ставлення американців до такої мети, як досягнення багатства):

• конформність, що передбачає відповідність і куль­турним цілям, і засобам, схвалюваним суспільством, а також їх безконфліктне сприйняття;

• інновація, що передбачає згоду з цілями та запере­чення соціально схвалюваних засобів їх досягнення. Розуміючи, наприклад, мету досягнення багатства, представники нижчого класу не можуть користуватися такими засобами її досягнення, як заняття престижною діяльністю, здобуття освіти та еконо­мічного успіху. Тому формується схильність до незаконних спо­собів досягнення цієї мети, а саме: рекету, спекуляції, шантажу, торгівлі наркотиками тощо.

• ритуалізм, що передбачає заперечення цілей, але прийняття традиційних, схвалюваних суспільством засобів їх досягнення. Звичайно, він виражається у зниженні рівня до­магань і часто зустрічається, на думку Мертона, у представників нижчої верстви середнього класу. Це може служити джерелом девіантної поведінки, наприклад, бюрократа, який абсолютизує формальні процедури;

• ретретизм, що передбачає заперечення і цілей, і засо­бів, схвалюваних суспільством. Найбільше ретретизм характер­ний для осіб, які опинилися за межами суспільства (волоцюги, наркомани, п'яниці та ін.) та які відмовляються від пошуків безпеки, престижу, претензій на гідність тощо;

■ бунт, що передбачає відчуженість від панівних цілей і стандартів, схвалюваних суспільством, та формування нових цілей і засобів.

Окрім того, узагальнено можна говорити про дві життєві позиції: конформізм (позитивне сприйняття норм і цінностей, що існують у даному суспільстві) і нонконформізм (неприйняття норм і цінностей існуючого суспільства, прагнення їх змінити).

Життєва позиція особистості може бути подана як функціональне ядро особистості, тобто її змістовні характерис­тики, що тісно переплетені, можуть бути виявлені через взаємодію особистості з умовами та обставинами життя.

Життєвий шлях поєднує громадське й особисте життя людини. Адже він тісно пов'язаний з її способом життя і являє собою розвиток життя в часі, послідовні зміни способу життя у зв'язку з розвитком людини, із змінами реальних умов її життєдіяльності. Позиція особистості є її суттєвою характерис­тикою як суб'єкта, що організовує власне життя, обирає свій життєвий шлях. І хоча життєвий шлях індивідуальний і неповторний у кожної людини, проте можна виділити типові особливості життя представників одного класу, соціальної верстви, професійної групи, одного покоління.

Життєвий шлях - це процес самореалізації особистості, втілення у життєвому процесі певних цілей, задумів, життєвих програм. Однак ця самореалізація відбувається у соціальному просторі та соціальному часі. Життєвий шлях особистості при всій його неповторності значною мірою відтворює певні нормативні взірці "життєвого розпису", характерного для суспільства, в якому вона живе.

Певні події життєвого шляху запрограмовано законодав­чими нормами (наприклад, отримання середньої освіти), інші - нормативними вимогами, очікуваннями суспільства, що не мають сили закону, але тиснуть на особистість (наприклад, необхідність укласти шлюб).

Соціальне середовище не лише ставить до індивіда вимоги щодо подій життя, а й щодо строків, коли ці події мають

відбутися. Ці вимоги втілено у вікових рольових очікуваннях, тобто в нормах і вимогах, що висуваються до індивідів певного віку та соціального статусу. Наприклад, від школяра-відмінника очікують, що він вступатиме до ВНЗ, від науковця - захисту дисертації та ін.

Життєвий шлях особистості визначається як детерміно­ваний суспільством і вільним вибором людини процес поетап­ного залучення її до системи суспільних відносин, послідовної зміни способів життєдіяльності, пов'язаних із самореалізацією та самоутвердженням.

Структура життєвого шляху людини - це складне пере­плетіння траєкторій індивідуального психічного розвитку, гро­мадсько-виробничої, трудової кар'єри та шлюбно-сімейного циклу. Оскільки кожен із цих циклів відносно автономний, то життєвий шлях, як і онтогенез, підпорядковується закону гете- рохронності. Даний закон полягає в тому, що поворотні пункти та переходи в психічному розвитку, трудовій кар'єрі та сімейному житті особистості хронологічно можуть не збігатися. При цьому життєва позиція різної міри активності в організації власного життя може мати суттєвий вплив на структуру життєвого шляху.

Окрім того, в межах одного циклу (виробничий, сімейний тощо) може бути або одна, або кілька ліній зі своїми щаблями. У біографіях одних людей можна відзначити єдиний вибір про­фесій, місця проживання, в біографіях інших - пошуки себе, професії, зміна місця проживання. Причому лінії життя за кож­ним циклом можуть не збігатися. Життєвий шлях відображає динамічний аспект у системі життєдіяльності, тоді як спосіб життя - статистичний. Ці дві системи відображають процес формування, становлення та функціонування особистості.

Таким чином, особистість - це цілісний предметно- практичний прояв людини, що має свої кількісні та якісні параметри виміру.

Особистість виступає як феномен, що розкриває міру участі людини у вирішенні суспільних суперечностей і ступінь опосередкованості цієї активності для відповідного всебічного розвитку.

Який напрям, зміст матиме життєвий шлях окремої людини значною мірою залежатиме від її життєвої позиції. Саме життєва позиція особистості визначатиме, чи звертатиметься людина до несхвалюваних суспільством шляхів досягнення своїх цілей, чи буде ця людина змінювати життєвий шлях суспільства, вносячи суггєві корективи у власне життя, систему цінностей тощо.