Особливість студентської сім'ї визначається низкою факторів:

• люди, які вступають у шлюб, - молоді (здебільшого до 25 років);

• чоловік і дружина не мають можливості належно забезпечувати родину матеріально, тому що обоє навчаються і основними доходами є стипендія та допомога батьків;

• особистість чоловіка і дружини перебуває в процесі формування, іноді є соціально незрілою;

• наявність спільних інтересів, проблем, кола спілку­вання (студентське середовище, навчання);

• студентські сім'ї переважно егалітарні.

Відповідно перед студентськими сім'ями постає ряд

проблем:

• матеріальна незабезпеченість;

• відсутність умов для покращання житлових умов;

• значна економічна та соціальна залежність від батьків;

• проблема планування сім'ї (народження дитини суттєво ускладнює процес навчання);

• невирішеність побутових проблем і часто неготовність до сімейного побуту;

• високий рівень розлучень і сімейних конфліктів через психологічну неготовність до шлюбу.

Питання 2. Основні види та класифікація затрат вільного часу

Вільний час можна визначити як ту частину соціального, в тому числі і позаробочого, часу, що вивільнена від невідклад­них справ і є "часом свободи", простором вільної діяльності та цільного розвитку особистості.

Вільний час є так само зайнятим часом, як, скажімо, і робочий. Однак вільним він називається у зв'язку з тим, що:

• цей час відносно вільний від трудових обов'язків;

• він належить самій людині, яка може за певних умов відносно вільно розпорядитися ним за своїм бажанням;

• він вільний від невідкладного задоволення людиною тих потреб, що пов'язані лише зі збереженням її життєдіяльності та працездатності;

• при його використанні людина має змогу змінювати величину конкретних затрат часу і порядок видів діяльності, задоволення тих чи інших потреб.

На відміну від вільного часу, всю частину часу людини поза ним можна було б назвати "невільним часом". При цьому в "невільній частині" позаробочого часу можна виділити три

групи затрат часу: час для задоволення фізіологічних потреб; час, пов'язаний з роботою на виробництві або підприємницькою діяльністю; час на домашню працю та інші побутові потреби.

Види вільного часу:

Вільний час суспільства - це загальна кількість вільного часу індивідів плюс робочий час працівників галузей, де створюються умови для використання індивідом свого вільного часу. Вільний час суспільства - необхідна умова розширеного духовного відтворення суспільства.

Вільний час соціальної групи характеризується загальною спрямованістю в його використанні, спільністю занять та інтересів. Величина вільного часу соціальної групи складається з індивідуальних затрат вільного часу. Доцільно розрізняти вільний час робітників, селян, службовців, працівників інженер­но-технічних спеціальностей, студентів, учнів, а також інших категорій населення (домогосподарок, пенсіонерів та ін.).

Особистий вільний час знаходиться в розпорядженні людини, однак він пов'язаний з вільним часом соціальної групи, і напрями його освоєння залежать як від належності особи до даної соціальної групи, так і від рівня соціалізації, розвитку особистості, її соціально-психологічних особливостей. Вільний час дає можливість людині не лише нагромаджувати нові знання та сили для включення у свідому діяльність, а й розвивати свої здібності в професійній праці.

Особливе місце в соціології вільного часу займає проблема класифікації (групування) видів діяльності у вільний час. Класифікація ця можлива, насамперед, на основі принципу залежності способів використання вільного часу від виробничої діяльності людини, неподібності завдань і функцій робочого та вільного часу, значущості та цінності тих або інших видів діяль­ності для життя людини і суспільства. У зв'язку з цим виділяють дозвілля і "більш піднесену діяльність", тобто дві найважливіші частини вільного часу, близькі, але не рівнозначні одна одній.

Дозвілля - це час занять, з допомогою яких відбувається, як правило, відновлення фізичних, розумових та психічних сил людини, витрачених у сфері праці.

До часу "більш піднесеної діяльності" слід віднести заняття, які найбільшою мірою сприяють розвиткові сутнісних сил особи, її вдосконаленню. Порівняно з дозвіллям час "більш піднесеної діяльності" - це, переважно, творення, прояв соціаль­ної активності, підвищеної цілеспрямованості, напруги духов­них і фізичних сил, більшої ініціативи й енергії. Разом з тим, заняття в години дозвілля та "більш піднесеної діяльності" - це єдиний процес розвитку особистості, причому межі дозвілля й "більш піднесеної діяльності" рухомі і вони можуть взаємо- проникати одна в одну.

Час довільної діяльності: індивідуальне споживання культури, публічно-видовищне споживання культури, спілку­вання, фізичні заняття, розваги та ігри, пасивний відпочинок, інші види дозвільної діяльності.

Час "більш піднесеної діяльності": навчання без відриву під виробництва, самоосвіта, підвищення кваліфікації і пере­кваліфікація, соціально-політична діяльність, творча діяльність і любительські заняття, участь у вихованні дітей, спортивні заняття, туризм, тощо.

Особливістю даної класифікації є те, що вона, об'єд­нуючи заняття на ширшій основі, дає змогу відобразити всю багатоаспектність використання вільного часу (понад 500 видів) порівняно у невеликій кількості основних типів і форм життє­діяльності.