§ 18. Майнові злочини -

Чинне законодавство передбачає низку діянь, у разі вчинення яких може бути завдано май­нової шкоди державі, колективу чи приватній особі залежно від власника цього майна. Злочини проти власності, або майнові злочини, безпосередньо пося­гають на суспільні відносини щодо права власності між державою та колективом чи окремою особою, ко­лективом і окремою особою.

У Кримінальному кодексі майнові злочини ви­ділено в окремі глави. Так, злочини проти держав­ної та колективної власності подано у гл. 2 Особли­вої частини, яка містить статті 81—84, 86, 86^і, 86², 87—91 КК, Злочини проти індивідуальної власності громадян передбачено гл. 5 (статті 140—145 КК). Усі майнові злочини поділяються на такі види: • корисливі посягання на власність, пов'язані з розкраданням державного, колективного чи ін­дивідуального майна. До цих злочинів нале-

- жать: крадіжка (статті 81, 140 КК), грабіж

(статті 82, 141 КК), шахрайство (статті 83, 143

КК), розкрадання державного або колективного

майна шляхом привласнення, розтрати або зло-

вживання службовим становищем (ст. 84 КК), , розбій (статті 86, 142 КК), розкрадання держав-г" ного або колективного майна в особливо вели-

ких розмірах (ст. 86^і КК) і вимагательство (статті 86 і 144 КК);

• корисливі посягання на державне чи колективне майно за відсутністю ознак розкрадання. До них належать: спричинення майнової шкоди шля­хом обману або зловживання довір'ям (ст. 87 КК), привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося у винного, державного чи колективного майна (ст. 88 КК);

• некорисливі посягання на державне, колективне чи індивідуальне майно. До цієї групи злочинів належать: умисне знищення або пошкодження майна (статті 89, 145 КК), необережне знищен­ня або пошкодження державного чи колектив­ного майна (ст. 90 КК), злочинне недбале став­лення до охорони державного або колективного майна (ст. 91 КК).

За відсутністю ознак розкрадання кримінальну відповідальність за корисливі посягання на індиві­дуальне майно Кримінальним кодексом не передба­чено. Також не передбачається відповідальність за необережне знищення або пошкодження індивіду­ального майна чи злочинне недбале ставлення до охорони індивідуального майна. Якщо особа знайш­ла індивідуальне майно і привласнила його, кримі­нальна відповідальність не настає. Особа не нестиме кримінальної відповідальності за необережне зни­щення або пошкодження індивідуального майна. Скажімо, громадянин Н. необережно кинув недопа­лок сигарети у дворі сусіда, від чого згорів сусід­ський хлів.

Кримінальний кодекс не передбачає відповідаль­ності за злочинно недбале ставлення до охорони ін­дивідуального майна. Наприклад, громадянин Н. до­мовився з громадянином М., що за винагороду охо­ронятиме його будинок на час від'їзду М. у відпустку. В один із днів громадянин Н. поїхав до сусіднього села на весілля, де знаходився два тижні. Якраз тоді невідомі обікрали дім громадянина М.

Громадянина Н. не буде притягнуто до кримінальної відповідальності.

Особливістю кримінальної відповідальності за майнові злочини є те, що відповідальність за злочи­ни проти державної та колективної власності настає за їх скоєння, як умисно, так і необережно. Водно­час кримінальна відповідальність за злочини проти індивідуальної власності настає лише за наявністю умисної форми вини.

З огляду на сказане вище, злочинами проти дер­жавної та колективної власності є: суспільна не­безпечні, протиправні, винні (умисні чи необережні) діяння (дії чи бездіяльність), що посягають на дер­жавну чи колективну власність, за які передбачено кримінальне покарання.

Злочини проти індивідуальної власності — су­спільна небезпечні, протиправні, винні (навмисні) дії, що посягають на індивідуальну власність, за які передбачено кримінальне покарання.

Об'єктом злочинів проти власності є суспільні відносини, які виникають під час володіння, корис­тування і розпорядження майном.

Об'єктивною стороною злочинів проти державної та колективної власності є дії чи бездіяльність за­лежно від конструкції складів злочину.

Проти індивідуальної власності — тільки дія.

Суб'єктом злочинів проти власності є фізична осо­ба, яка досягла віку кримінальної відповідальності. За кримінальним законом відповідальність за одні злочини проти власності настає з 14 років, за інші — з 16.

Суб'єктивна сторона злочинів, що посягають на державну та колективну власність, може характери­зуватися умисною та необережною виною; зазначені злочини проти індивідуальної власності — тільки умисною виною.