§ 6. Кримінальне судочинство в Україну Кримінально-процесуальний кодекс України

Кримінальне судочинство — це діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, судді й суду з порушення, розслідування і судового розгляду кримі­нальних справ, а також із вирішення суддею питань, пов'язаних із виконанням вироку.

Завданнями кримінального судочинства є охоро­на прав і законних інтересів фізичних та юридичних °сіб, які беруть у ньому участь, а також швидке й повне розкриття злочинів, викриття винних і забез­печення правильного застосування закону, щоби кожного, хто вчинив злочин, було притягнуто до відповідальності, а жодного невинного не було по­карано.

Кримінальне судочинство має такі стадії:

• порушення кримінальної справи;

• попереднє розслідування;

• віддання обвинуваченого до суду;

• судовий розгляд;

• касаційне провадження;

• виконання вироку;

• провадження в порядку нагляду; . • відновлення справи за нововиявленими обстави­нами.

Усі ці стадії тісно пов'язані та складають єдину систему кримінального судочинства або криміналь­ного процесу.

Порядок здійснення кримінального судочинства визначається Кримінально-процесуальним кодексом України, що його було затверджено Законом УРСР від 28 грудня 1960 р. Кодекс складається з 8 розді­лів, 36 глав (понад 450 статей з урахуванням статей, додатково включених до першої його редакції). Він регламентує:

• підстави і принципи провадження у криміналь­них справах;

• підсудність — категорії кримінальних справ, що їх мають право розглядати певні види загальних судів України;

• статус учасників процесу (обвинуваченого, пі­дозрюваного, захисника, потерпілого, представ­ника потерпілого, суду, прокурора, слідчого, особи, яка проводить дізнання, та ін.), їхні пра­ва та обов'язки;

• обставини, що виключають можливість участі в кримінальному судочинстві, — підстави й поря­док вирішення заявлених відводів щодо окре­мих учасників процесу;

•- • предмет доказування, види й порядок подання

• доказів;

• види й реквізити протоколів, що складаються в процесі провадження у кримінальній справі;

• порядок обчислення процесуальних строків, ви­ди й порядок відшкодування судових витрат;

• приводи й підстави, порядок порушення кримі­нальної справи або відмови в її порушенні;

• органи дізнання і попереднього слідства (мілі­ція, органи безпеки, митні органи та ін.; слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ і слідчі органів безпеки);

• повноваження органів дізнання та порядок його провадження;

• підслідність кримінальних справ і порядок про­вадження попереднього слідства;

• порядок притягнення як обвинуваченого, стро­ки, примусові заходи, зміна й доповнення обви­нувачення, порядок отримання показань обви­нуваченого;

• запобіжні заходи (підписка про невиїзд, особис­та порука, взяття під варту та ін.);

• порядок виклику, проведення допиту з ураху­ванням специфічних ознак допитуваного, оформ-.лення результатів допиту;

• порядок проведення та оформлення результатів очної ставки, пред'явлення для впізнання;

• підстави, час, умови, оформлення результатів обшуку і виїмки;

• порядок проведення та оформлення результатів огляду, відтворення обстановки та обставин по­дії;

• порядок призначення і проведення експертизи, види експертиз;

• підстави й порядок, процедура зупинення, від­новлення та закриття слідства;

• форми, підстави й порядок закінчення поперед­нього слідства;

• порядок здійснення нагляду прокурора за вико­нанням законів органами дізнання і попередньо-• го слідства;

• порядок оскарження дій слідчого і прокурора; ,

процедуру провадження справ у суді першої ін­станції (віддання обвинуваченого до суду і під-готовчі дії до судового засідання, підготовча час­тина судового засідання, судове слідство, судові дебати й останнє слово підсудного, постановлен-ня вироку);

процедуру провадження справ у касаційній та наглядній інстанціях;

порядок виконання вироку, ухвали й постанови суду;

вжиття примусових заходів медичного харак­теру;

процедуру провадження за протокольною фор­ мою досудового готування матеріалів; особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх.