Основні методи функціональної діагностики захворювань дихальної системи

В останні десятиріччя не уклінний ріст бронхолегеневих та ендокринних захворювань спонукають до більш широкого впровадження функціональних методів дослідження відповідних нозологій.

Раннє виявлення порушень біомеханіки дихання, ендокриних змін, динамічне спостереження за хворим, вибір засобів лікування, які найбільш відповідають встановленим порушенням, дозволять забезпечити сучасну ефективну терапію.

Широке впровадження комп’ютеризованих приладів, відмова від використання звичайних механічних апаратів мають не тільки позитивне значення. Нерозуміння лікаря, який проводить або оцінює результати дослідження, що і яким чином він обстежує, неминуче знецінює дослідження, веде до грубих діагностичних і тактичних помилок.

Вітчизняна медична традиція передбачає розуміння патофізіологічних процесів як основу діагностики та лікування. Відповідно, формування правильного клінічного мислення неможливо без знання механізмів розвитку та перебігу захворювань на молекулярному рівні. Саме сучасне уявлення про патофізіології ендокринної та дихальної систем становить основну коректного діагностичного пошуку.

Розвиток сучасних інноваційних технологій вимагають від лікаря майбутнього не тільки вміння володіти методиками проведення того чи іншого обстеження, але і глибоко орієнтуватись у патогенетичних аспектах розвитку виявленого порушення. Тільки у цьому випадку можлива адекватна, корисна інтерпретація отриманих результатів, як запорука ефективності лікування.

Спірографія

Спірографія - метод графічної реєстрації змін легеневих об’ємів при виконанні природних дихальних рухів і вольових форсованих дихальних маневрів. Спірографія дозволяє отримати ряд показників, які характеризують вентиляцію легень. У першу чергу, це статичні об’єми і ємності, які характеризують пружні властивості легень і грудної стінки, а також динамічні показники, які визначають кількість повітря, вентильованого через дихальні шляхи під час вдиху і видиху за одиницю часу. Показники визначають в режимі спокійного дихання, а деякі - при проведенні форсованих дихальних маневрів.

У технічному виконанні все спірографи діляться на прилади відкритого і закритого типу (рис. 1). В апаратах відкритого типу хворий через клапанну коробку вдихає атмосферне повітря, а повітря,яке видихається, надходить в мішок Дугласа або в спірометр Тісо (ємністю 100-200 л), іноді - до газового лічильника, який безперервно визначає його об’єм. Зібране таким чином повітря аналізують: в ньому визначають величини поглинання кисню і виділення вуглекислого газу за одиницю часу. В апаратах закритого типу використовується повітря куполу (колоколу) апарату, що циркулює в закритому контурі без сполучення з атмосферою. Видихуваний вуглекислий газ поглинається спеціальним поглиначем.

Рис. 1. Схематичне зображення спірометру

Показання до проведення спірографії наступні:

1.Визначення типу і ступеня легеневої недостатності.

2.Моніторінг показників легеневої вентиляції в цельях визначення ступеня і швидкості прогресування захворювання.

3.Оцінка ефективності курсового лікування захворювань із бронхіальною обструкцією бронходилататорами β₂-агоністами короткої та пролонгованої дії, холінолітиками), інгаляційними ГКС і мембраностабілізуючими препаратами.

4.Проведення диференціальної діагностики між легеневою і серцевою недостатністю в комплексі з іншими методами дослідження.

5.Виявленння початкових ознак вентиляційної недостатності в осіб, схильних до розвитку легеневих захворювань, або в осіб, що працюють в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.

6.Експертіза працездатності та військова експертиза на основі оцінки функції легеневої вентиляції в комплексі з клінічними показниками.

7.Проведення бронходилатаційних тестів з метою виявлення зворотності бронхіальної обструкції, а також провокаційних інгаляційних тестів для виявлення гіперреактивності бронхів.

Незважаючи на широке клінічне застосування, спірографія протипоказана при таких захворюваннях і патологічних станах:

1. важкий загальний стан хворого, що не дає можливості провести дослідження;

2. прогресуюча стенокардія, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу;

3. злоякісна артеріальна гіпертензія, гіпертонічний криз;

4. токсикози вагітності, друга половина вагітності;

5. недостатність кровообігу III стадії;

6. важка легенева недостатність, що не дозволяє провести дихальні маневри.