Порівняння бухгалтерського обліку з метою оподаткування

Найменування ознаки	Опис відмінностей в обліку підприємства
	Бухгалтерський фінансовий облік	Облік з метою оподаткування
Мета	Надання користувачам для прийняття рішення повної, правдивої й неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів	Визначення баз оподаткування, суми податків та зборів до бюджетів та контроль за їх сплатою, розрахунками з бюджетами
Завдання	Надання даних внутрішнім і зовнішнім користувачам для здійснення контролю щодо виконання своїх обов’язків	Формування даних, які відповідають потребам податкових органів при перевірці діяльності
Суб’єкт регламентації	Міністерство фінансів України, Комітет зі стандартів фінансового обліку Федерації професійних бухгалтерів й аудиторів України (ФПБАУ)	Державна податкова служба
Функція	Контрольна, аналітична та інформаційна	Фіскальна, регуляторна, захисту інтересів держави при здійсненні комерційної діяльності
Вимірники	Єдиний грошовий вимірник	Єдиний грошовий вимірник
Основні користувачі інформації	Менеджери і працівники підприємства та зовнішні користувачі (засновники, кредитори, інвестори, постачальники, покупці, статистичні органи тощо)	Менеджери підприємства та органи державної податкової служби (податкові інспектори, податкова міліція)
Призначення звітності	За даними фінансової звітності можна охарактеризувати фінансовий стан суб’єкта господарювання	За даними податкової звітності характеризується стан розрахунків з бюджетом за податками і платежами
Форми звітності	Повна звітність та звітність малого підприємництва	Повна, скорочена, спеціальна та звітність платника єдиного податку
Періодичність складання звітів	Квартальна та річна	Місячна, квартальна, річна
Методологія обліку доходів, витрат, амортизаційних відрахувань	За методом нарахування з дотриманням принципу відповідності доходів і витрат та вимог П(С)БО 3,15,16	За нормами і правилами обліку доходів, витрат, передбаченими розділом 3 ПКУ
Методологія визначення прибутку до оподаткування та податку на прибуток	Згідно вимог П(С)БО 3,17	За нормами і правилами, передбаченими розділом 3 ПКУ та Положенням бухгалтерського обліку 27 «Податкові різниці»
Нормативно-правове регулювання	ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», постанови КМУ, накази МФУ	ПКУ та інші законодавчі акти щодо оподаткування
Контролюючі органи	Державна контрольно-ревізійна служба України	Державна податкова служба України
Часовий фактор	Термін позовної давності за ЦКУ	1095 днів згідно розділу 2 ПКУ

Бухгалтерський облік має на меті надання достовірної інформації про фінансовий стан підприємства для потенційних інвесторів, акціонерів, тоді як податковий облік виконує фіскальні і регуляторні функції.

Крім того, податковий і фінансовий облік дещо відрізняються за первинними документами: наприклад податкова накладна. Аналогічно існують відмінності і за обліковими регістрами та звітними документами. Податкові реєстри призначені для систематизації та накопичення інформації, яка міститься в первинних документах, аналітичних даних з оподаткування для відображення в податкових деклараціях (звітних розрахунках). Так, з метою оподаткування можуть, або повинні застосовуватися для реєстрації інформації наступні документи аналогів яким у фінансовому обліку взагалі не встановлено чи не вимагається:

• єдиний реєстр податкових накладних;

• реєстр (книга) обліку витрат, відомості або реєстр (книга) обліку доходів;

• реєстр отриманих і виданих податкових накладних;

• книга обліку доходів і витрат платника єдиного податку;

• інші реєстри (як, наприклад безнадійної та сумнівної заборгованості згідно статті 159 ПКУ).

Суттєвою відмінністю є призначення бухгалтерської і податкової звітності. Якщо за даними першої можна охарактеризувати фінансовий стан суб'єкта господарювання, то за даними другої, яка складається платником податків, виходячи з даних для оподаткування, можна охарактеризувати стан розрахунків з бюджетом за відповідними податками, зборами (обов'язковими платежами). Трудомісткість ведення обліку для цілей оподаткування та складання податкової звітності пов'язані, перш за все, з великою кількістю розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та даними, які формуються за правилами оподаткування.

Сьогодні складається враження, що велика кількість науковців в сфері бухгалтерського обліку стали прихильниками загальноприйнятого підходу, суть якого полягає в тому, що зв'язок бухгалтерського обліку та економіки сприймається як односторонній вплив економічних процесів на облікове відображення фактів господарського життя. Таким чином, вплив самого по собі процесу ведення бухгалтерського обліку на економічне життя нівелюється.

Хоча власне саме надмірна ускладненість бухгалтерського податкового обліку негативно впливає на простоту та зрозумілість ведення бізнесу, а отже, і взагалі на економіку країни (зворотній вплив).

Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з метою гармонізації податкового та бухгалтерського обліку.

Податкова різниця - різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом III цього Кодексу.

Тимчасова податкова різниця - податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах;

Постійна податкова різниця - податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється в наступних звітних податкових періодах;

Відповідно, основною причиною ускладнень, що виникають для українського бухгалтера, є не додаткова облікова робота (яку зараз без особливих труднощів можна комп'ютеризувати), але сам факт існування різних підходів до трактування фактів господарського життя в окремих підсистемах бухгалтерського обліку. До того ж, такий негативний ефект посилюють занадто розмиті норми податкового законодавства, що вносять в облік незрозумілість та можливість альтернативних тлумачень.

Внаслідок прийняття Податкового кодексу України відбулися зміни в адмініструванні податків та зборів, які характеризуються позитивними, зокрема:

• серед повноважень контролюючих органів не передбачено можливості визначення суми податкового зобов'язання непрямими методами (метод економічного аналізу, спостереження, аналогії, контроль за витратами та доходами платників податків-фізичних осіб).

• під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведении правомірності рішення контролюючого органу покладається па такий контролюючий орган, а не на платника податку (ст. 56.4);

• зменшено штрафні санкції з 5% до 3% у випадку виправлення самостійно виявлених помилок у шляхом подання уточнюючого розрахунку. У разі виправлення помилок в поточній декларації стягується штраф у розмірі 5%. Важливим є те, що подання уточнюючого розрахунку є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки;

• згідно з ПКУ сума штрафу залежить від регулярності порушень упродовж 1095 дні, зокрема: 25% - при першому порушенні; 50% - при повторному порушенні; 75% - при третьому та кожному наступному порушенні.

• зменшено штрафні санкції при порушенні строків сплати податкового зобов'язання:10% - при затримці до30 днів включно; 20% - при затримці понад 30 днів;

Проте, наряду з позитивними спостерігається низка змін, які платники податків - суб'єкти підприємництва характеризують, як негативні.

• так, запроваджено штрафні санкції за завищення суми бюджетного відшкодування, в залежності від регулярності порушень упродовж 1095 днів, тобто штрафи застосовуватимуться навіть при відсутності факту заниження податкових зобов'язань, зокрема: 25% - при першому порушенні; 50% - при повторному порушенні;75% - при третьому та кожному наступному порушенні.

• ПКУ запроваджено поняття фактичної податкової перевірки, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) тощо. Тривалість фактичної перевірки не може перевищувати 10 діб.

• ПКУ встановлено систему податків та зборів в Україні можна класифікувати за певними ознаками.