3.6.1 Географічний опис
Метод географічного опису виконується для вивчення елементарних природно-територіальних комплексів (ПТК) і територій різного розміру (ландшафтів). Слід зазначити, що географічні описи можуть бути комплексними та проблемними. Типовим представником комплексних описів може бути опис ландшафтів.
Метод широко застосовують для опису фації, яка складена однорідними породами, має однорідний режим зволоження, глибину залягання ґрунтових вод, однорідний мікроклімат в межах якої формується одна рослинна асоціація на одному різновиді грунту.
Тоді як при опису ландшафту слід відобразити мозаїчність території. А тому у характеристиці ландшафту, крім його загальних властивостей, описують зазвичай і його основні місцевості і урочища.
Для географічних описів використовують типові бланки описів, які доповнюють спеціальною частиною, до якої заносять додаткові характеристики об’єктів, що вивчаються.
При описах встановлюють парні зв’язки характеристик ПТК, а потім здійснюють аналіз зв’язків у середині чотирьох основних блоків: геоморфологічного, гідротермічного, біотичного і ґрунтового.
На підставі цього аналізу створюють модель взаємодії окремих блоків з видами ПТК (рис 3.14).
У випадках, коли ступінь зв’язку між факторами дуже сильний, то коефіцієнт зв’язку Кі прагне до 1. Якщо зв’язку немає, то Кі близький до 1.
|
Рис. 3.14 — Інформаційна модель взаємодії окремих блоків фації з видами ПТК і внутрішньо-блокові зв’язки. Стрілками показано напрямки зв’язку, Кі – міра зв’язку
3.6.2 Космічний метод
Космічний метод використовують для вивчення структури і розвитку географічного середовища за матеріалами космічної зйомки, отриманої за допомогою реєстрації відображеного сонячного і штучного світла і власного випромінювання Землі з космічних літальних апаратів.
Отримані космічні знімки земної поверхні є моделями місцевості, що відображають реальну географічну структуру на момент знімання. Характеризуються вони наступними властивостями:
1) комплексне зображення ландшафтної структури, включаючи основні природні і антропогенні компоненти;
2) широкий спектральний діапазон знімання, про що сказано вище;
3) високий огляд знімків (вони можуть охоплювати площі від 10 тис. км2 до півкулі Землі загалом);
4) велика різноманітність масштабів зйомки (більше 1:200000 – 1:1000000000);
5) різна періодичність знімання – від десятків хвилин до десятків років;
6) багатократне покриття Земної кулі.
Космічні методи вдало доповнюють традиційні наземні і аерометоди. Їх сумісне використання забезпечує дослідження одночасно на локальному, регіональному і глобальному рівнях.
Космічні методи найчастіше застосовують у картографуванні рельєфу при вивченні морфологічних характеристик водних об’єктів, гідрологічного режиму водних об’єктів, картографуванні гідрологічної мережі. Цим методом встановлюють просторову диференціацію ґрунтового покриву, вивчають параметри ґрунтів (гранулометричний склад, засоленість, вологість, температуру). За допомогою космічних методів (різномасштабних знімків) виявляють просторову структуру біоценозів, здійснюють біоценометричні, фенологічні дослідження та вивчають сезонну ритміку і багаторічну динаміку ландшафтів.
Великий інтерес становить застосування космічних знімків у вивченні генезису й історії розвитку природних ландшафтів, водно-болотних угідь та забруднення повітряного і водного басейнів.