Особливості стилю леді Агати Крісті
Коли в 1977 році – майже через рік після смерті Леді Агати Крісті – побачила світ одна з її найкращих книг, «Автобіографія», мільйонам прихильників трохи відкрилася таємниця тієї чарівності, яка допомогла пані Крісті завоювати та до цього часу зберегти титул «королеви детективу». Зберегти, не дивлячись на критику, яка періодично звинувачувала письменницю в стереотипності персонажів, в надто вигаданих сюжетах та порушенні канонів класичного детективу, та й в безлічі інших смертельних літературних гріхах. Не дивлячись на потужну конкуренцію в особах Марджері Елінгем, Дороті Сейерс і Найо Марш, а пізніше Рут Рендел та Філіс Дороті Джеймс. Популярність її продовжує рости, кожний рік в цілому світі продаються сотні мільйонів примірників її книг, та навіть для людей, які далекі від літератури й не прочитали жодної її книги, саме її ім’я уособлює певне явлення та сприймається як синонім високого детективу. Агата Крісті не лише досягла світової відомості, а стала явленням в світовій культурі та зайняла міцне місце в нашій свідомості.
В чому ж таємниця її популярності? Спробуємо охарактеризувати творчість Леді Агати й виділити характерні риси.
Спочатку приведемо цитату з «Автобіографії» Агати Крісті: «Детективи гарні тим, що при роботі над ними є великий вибір: можна написати трилер, що достатньо легко та приємно, можна детективний роман з витонченим сюжетом. Це важче, такий роман потребує ретельного опрацювання дрібниць, але повністю надолужує прикладені зусилля. А можна обрати те, що я звикла називати детективним романом з драматичним підґрунтям, де, як правило, вашим завданням постає захист невинних».
Творчий шлях Леді Агати Умовно можна розподілити на три періоди. Для першого, який займає 20-ті та частину 30-тих років, характерні романи з надзвичайно складним сюжетом, в яких, як правило, дотримуються традиції «золотої доби», які були встановленні Конан Дойлом, Ван Дайном, Філіпом Макдональдом та іншими. Ці романи повністю підкорені інтризі та носять виразний ігровий характер. І персонажі, і їх взаємовідносини, і вся атмосфера слугують лише фоном або сполучними ланками для розвитку інтриги. Насправді, все зводиться до пошуку та накопичення доказів, злодієм ж виявляється людина, яка начебто не має відношення д справи. В романах цього періоду не може не вражати невичерпна фантазія письменниці, яка вигадує все нові й нові трюки, які дозволяють їй до належного часу «приховати» вбивцю. Привабливість цих, нібито, суто «ігрових» романів-загадок в тому, що емоційність та психологізм проявляються не в взаємовідносинах персонажів, а в спілкуванні автора з читачем. В цій «дуелі» Агата Крісті проявила стільки хитрощів та винахідливості, що серед її колег не знайдеться жодного, хто б міг зрівнятися з нею. Критики цілком справедливо стверджують, що їй належить переважна більшість найоригінальніших детективних ходів.
Другий період, приблизно в середині 30-тих років, в її творчості починають вимальовуватися протилежні тенденції. В романах типу «Карти на столі», «Смерть на Нилі» або «Десять негреняток» вона, замість того, щоб приховувати вбивцю, практично зразу окреслює коло, до якого належить злодій. Відповідним чином інакше розставлені акценти: на перший план виступають психологічні фактори, а не матеріальні докази (недопалки, випадково загублені предмети і т.д.), або ретельний – до хвилини – відлік часу. Основне місце повністю відведене людській драмі, й детективна інтрига цілком підпорядкована їй. Читачу пропонують тепер не лише зіставити факти, але, осягнувши тонкощі взаємовідносин й характерів діючих осіб, вірно визначити мотив злочину. Крім того, в романах тієї доби відобразився й інтерес до вічних таємниць існування, до філософських та релігійних проблем.
В третьому періоді її творчості тенденція відводити «детективному» елементу далеко не перше місце стала особливо помітною в кінці 40-х – на початку 50-х років. Тепер вбивства відбуваються вже не на самому початку роману, а ближче до середини і являються скоріш кульмінацією, а не відправною точкою (класичний приклад – «До нуля»). Розслід як такий зовсім перестає її цікавити й часто-густо виноситься за межі сюжету, а якщо він все ж таки відбувається, то, як правило, стосується злочину «з минулого», злочину, який відбувся до відрізку часу, який описується. Твори цього часу вважаються найслабкішими, але серед них є твори варті уваги, які викликали овації критиків та галасливу реакцію читачів, такі, як «П’ять поросят»(1943р.), «День поминів»(1945р.), «Випробування невинності»(1958р.).
Стиль Леді Агати Крісті завжди захоплював читачів. Не дивлячись на те, що Агата Крісті зберегла відносну вірність правилам та нормам, які народилися разом з жанром детективу, саме їй вдалося довести мистецтво містифікації довірливого читача до досконалості. Власне кажучи, усі потуги письменниці були віддані цьому: зробити так, щоб читач не здогадався, хто справжній вбивця, хоча вбивця знаходився у всіх на виду. Агата Крісті точно знає, в який момент може приспати увагу читача буденністю оповідання або інтонацією, а в який покластися на стереотипність його мислення.
Проте її стиль має деякі особливості, які можна виділити в ході вивчення її творчості. Особливості можуть торкатися як усі твори, так і якусь частину з них.
Наявність любовної лінії на тлі детективу в творах. Приклади: «Сіра маска», «Блідий кінь», «Прокляття для леді», «Людина в коричневому костюмі», «Побачення зі смертю» і т.д.
Обмежений простір, на території якого відбувається вбивство. Приклади: «Вбивство в Месопотамії», «Сумний кипарис», «Смерть на Нилі», «Смерть приходить в кінці», «П’ять поросят» і т.д.
В процесі дії складається враження, що ніхто не мав змоги заподіяти вбивство. Найбільш яскравий приклад – «Блідий кінь», а також «Десять негреняток» та «Вбивство в Месопотамії»
Гарний детективний хід Агати Крісті: вбивцею виявляється той, хто був раніше виправданий. Приклади: «Свідок звинувачення», «Смерть на Нилі», «Година Зеро», «Смерть серед хмар».
Можливість та мотив вбивства був у всіх, або в більшості діючих осіб; перед читачем постає питання: хто ж вбивця? Приклади: «Вбивство в Східному експресі», «День поминів», «Карти на столі».
Здійснюється переведення годинника з метою створення алібі або імітованого часу вбивства. Приклади: «Вбивство Роджера Екройда», «Вбивство в Східному експресі», «Кинджал зі слонової кістки», «Світла пляма».
У вбивстві підозрюють того, хто насправді був лише крадієм або шантажистом. Приклади: «Карти на столі», «Зло під сонцем» і т.д.
Використовування дитячих віршиків та лічилок. Приклад: «П’ять поросят», «Справа закрита», «Хікори, дікори, док…»і т.д.
Агата Крісті дуже рідко детально описує дитячі образи. Виключенням з цього є лише «Зло під сонцем», і, мабуть, «Кривий будиночок».
Приділення уваги не доказам, а психології вбивці, нехтування доказами. Приклади: «Другий гонг», «Карти на столі», «П’ять поросят»
Також потрібно відзначити два детективних хода, які належать Агаті Крісті, та які принесли їй шалену відомість, однак порушили основні канни детективу:
оповідач може бути вбивцею;
вбивцями можуть виявитися абсолютно всі діючі особи.