Головні герої та способи їх створення в творчості Агати Крісті
Тут ми роздивимося героїв-слідчих, героїв, які волею випадку були змушені розплутувати злочин, і, звісно ж, торкнемося вбивць та їх психології на сторінках книг Агати Крісті.
Спочатку необхідно скласти список головних героїв-слідчих в Агати Крісті:
Мсьє Еркюль Пуаро («Вбивство в Східному експресі», «П’ять поросят», «Трагедія в трьох актах», «Смерть на Нилі»)
Міс Джейн Марпл («Вбивство в домі вікарія», «Труп в бібліотеці», «Фокус із дзеркалами»)
Томмі й Тапенс Бірсфорд («Таємничий супротивник», «Партнери розслідують злочин», «Ворота долі»)
Інспектор Батл («Таємниця замку Чімніз», «Вбити легко», «До нуля»)
Письменниця Аріадна Олівер («Карти на столі», «Блідий кінь», «Третя дівчина»)
Без сумніву вдачею для Агати Крісті був образ слідця мсьє Пуаро, який є, мабуть, одним з найпопулярніших персонажів у світі, нарівнв з Шерлоком Холмсом в Конан Дойля та Арчі Гудвіном в Ніро Вульфа. На його прикладі можна продемонструвати створення образів персонажів-слідців у Агати Крісті.
Виходячи з 1.2 («Способи створення персонажів в художній літературі») для успішного створення яскравого персонажу необхідно продумати всі три його грані: фізіологічну, соціологічну й психологічну.
Фізіологічну грань Агата Крісті завершує успішно: Еркюль Пуаро – «маленький бельгієць з яйцеподібною головою», зеленими котячими очима та чепурними чорними вусиками, які дуже цінить. Ім’я «Еркюль» Агата Крісті дає своєму персонажу нібито глузуючи: малого зросту – та Геркулес. Екзотична зовнішність Пуаро миттєво виділила його серед типово англійського, традиційного оточення, і зробила персонажа незвичним, несхожим на простих слідчих: ні, Еркюль Пуаро більше схожий на чаклуна, чудотворця, чарівника, в силах якого розплутати навіть найскладнішу справу.
Наступна, соціологічна грань також далася письменниці без великих зусиль: Пуаро, як вже було сказано, бельгієць, не надто молодий, холостяк. Агата Крісті передбачливо зробила його відставним інспектором – щоб герой міг знати дещо про злочинний світ. А іноземне походження Пуаро дало письменниці можливість показати багате на умовності англійське життя ніби ззовні, побачити його очима «людини з іншого боку», яка іноді змушена розтлумачувати правила, які є зрозумілими для англійця.
Психологічну ж грань Пуаро письменниця зробила нібито протилежну собі: Пуаро дуже охайний (Агата Крісті часто жалілася на безлад у власному домі), самовпевнений, та іноді навіть занадто, а будь-яке вбивство приймає близько до серця, як власну поразку; він з легкістю нехтує англійськими умовностями й порядками й не любить подорожувати. Далі письменниця наділила його рисою, що принесла успіх багатьом її книгам – не традиційністю мислення. Пуаро – тонкий психолог, та його висновки часто ґрунтуються на знанні людських характерів (а не на доказах та алібі), він може проводити достатньо незвичні паралелі та аналогії; вирахувати вбивцю йому можуть допомогти чиїсь асоціації та враження, а можливо, навіть згадки із дитинства.
Ось так з’являється один з найпопулярніших персонажів і один з найуспішніших детективних слідців.
Не менш оригінальні й її вбивці: вони по-своєму різні, але мають деякі спільні риси, які хотілося б висвітлити.
Вбивці розумні. Це обов’язково, а інакше, якщо б вони не були б розумні й кмітливі, гарного детективу не вийшло б. Однак, в кінцевому рахунку, вони програють, тому що рідко хто з них зупиняється на одному вбивстві. «Вбити легко…» - говорить Агата Крісті через одну зі своїх героїнь в книзі, яка так і називається «Вбити легко». До того ж, майже всі вбивці в детективах Агати Крісті володіють однією особливістю: вони марнославні, самовпевнені та самолюбиві, або стають такими за період дії. Їх марнославство та самовпевненість виражається в тому, що вони вважають себе найрозумнішими, найкмітливішими, оскільки скоїли злочин, який поліція не може розплутати.
І ще одна характерна риса більшості вбивць Агати Крісті: вони не можуть мовчати про скоєний злочин. «Сидіти тихенько, як це не парадоксально, злодії не хочуть. …На мою думку, причина цього – самотність. Прикрість. Що ось ти такий розумний, талановитий, а похвалитися цим немає кому » - говорить інспектор Лежен в «Блідому коні». Але зустрічаються, звісно, в Агати Крісті й такі вбивці, які нічим себе не викривали, та були при цьому такими яскравими особистостями, що деяким з них Агата Крісті навіть дозволяла вислизнути з рук поліції. Так було, наприклад, із сером Юстесом Педлером в книзі «Людина в коричневому костюмі». Образ цей був настільки незвичним (до речі,прототипом сера Юстеса слугував зовсім не реальний вбивця, а товариш по службі чоловіка Агати Крісті, майор Белчер, дуже оригінальна людина), що письменниця відправила його у вигнання, але, тим не менш, залишила безкарним.
Найбільшого розвитку й глибини характерів вбивць Агата Крісті досягла в славнозвісних «Десяти негренятках» - десять вбивць, десять людей з дуже різними характерами й психологією, чию провину майже неможливо довести! Лікар, який дуже добре володіє собою та жалкує щодо випадкової смерті своє пацієнтки; стара набожна діва, якій невідомі ані жалощі, ані співчутливість, ані каяття; молода дівчина, що наважується на вбивство заради кохання, суддя, що уявив себе «батогом Божим».
Але повернемося до позитивних героїв.
В позитивних героях Агати Крісті відчуваються й риси її рідних та близьких, й власні переваги, й те, що вона найбільш любила в людях. Далі роздивимося позитивні персонажі Агати Крісті та їх спільні риси, які стають помітними при уважному вивченні. Ось перелік їх особливосте. Героїні:
рішучі; 2. не полюбляють загравати; 3. щирі; 4. Добре виховані, можуть стримувати свої емоції; 5. горді, незалежні, мають почуття власної гідності; 6. жіночні; 7. володіють почуттям гумору.
(Примітка: для вивчення за приклад були взяті такі героїні, як Джинджер «Блідий кінь», Іона М'юр «Прокляття для леді», Енн Бедінгфельд «Людина в коричневому костюмі», Бріджит «Вбити легко», Хіларі Кер'ю «Справа закрита», і деяких інших).
Багато героїв Агати Крісті давно вже стали жити самостійним, незалежним від книг життям. Їх світ, безумовно, не такий, в якому живемо ми, але ми, мабуть, не відмовилися б жити в їх світі.