- •Тема 1. Основи фінансової санації
- •1.3 Економічна сутність і механізм фінансової санації підприємства
- •1.4. Механізм банкрутства суб’єктів господарювання
- •Тема 2. Оцінювання санаційної спроможності підприємства
- •Склад фінансової звітності:
- •2.2. Діагностика фінансової кризи
- •2.3. Методи прогнозування банкрутства
- •Тема 3. Складання та узгодження плану фінансової санації підприємств
- •3.1 Складання плану фінансової санації підприємства
- •3.2 Структурно-логічна схема плану фінансової санації
- •Запитання до теми
- •4.2 Збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків
- •4.3 Фінансування санації підприємства за рахунок коштів власників
- •4.4 Фінансування санаційних заходів за рахунок позикового капіталу
- •4.5. Визначення потреби в капіталі
- •4.6 Правила фінансування
- •4. Пояснить поняття фінансового капіталу підприємства.
- •5. В чому полягає головна мета фінансового менеджменту в процесі санації?
- •Тема 5. Фінансові джерела санації підприємств Питання до теми
- •5.1. Форми фінансової санації
- •5.2. Внутрішні джерела фінансової санації
- •Реструктуризація активів.
- •Зменшення (заморожування) витрат.
- •Збільшення виручки від реалізації.
- •5.3. Санація балансу. Зменшення статутного фонду підприємства
- •5.4. Санація із залученням коштів власників підприємства
- •5.5. Альтернативна санація
- •5.6. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
- •5.7. Фінансова участь персоналу в санації підприємства
- •ТЕма 6. Досудова санація та санація підприємства в судовому порядку
- •6.1 Порядок подання претензії про відшкодування заборгованості
- •6.2 Досудове врегулювання господарських спорів
- •6.3. Реструктуризація заборгованості
- •6.4. Сутність судової санації підприємства
- •6.5. Входження до судової процедури санації підприємства
- •6.6. Механізм реалізації судової процедури санації
- •Тема 7. Реструктуризація підприємства
- •7.1 Реструктуризація підприємства, її зміст і порядок проведення
- •7.1 Реструктуризація підприємства, її зміст і порядок проведення
- •7.2 Види та форми реструктуризації
- •7.3. Етапи реорганізації підприємства
- •7.4 Механізм реорганізації юридичної особи
- •Тема 8. Оцінка вартості майна
- •8.1. Принципи оцінки об'єктів нерухомості
- •3) Принципи, пов'язані з ринковим середовищем:
- •8.2. Види вартості об'єктів нерухомості у матеріальній формі
- •8.3. Методичні підходи до оцінки підприємств
- •8.4. Оцінка вартості цілісного майнового комплексу
- •8.5. Оцінювання нерухомого майна
- •8.6. Оцінювання вартості нематеріальних активів і рухомого майна підприємств
- •8.7. Визначення ліквідаційної вартості підприємства
- •9.2. Інститут банкрутства підприємств в Україні
- •9.3 Порядок оголошення підприємства банкрутом
- •9.5 Мирова угода
- •Тема 10. Методи ДержавнОї фінансовОї підтримкИ санації підприємства
- •10.1 Повноваження державного органу з питань банкрутства
- •10.2 Державне фінансування санації підприємств
- •10.3 Непрямі форми фінансового впливу на санацію підприємств
- •Тема 11. Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності
- •11.1. Особливості санації та банкрутства містоутворюючих і особливо небезпечних підприємств
- •11.2. Санація та банкрутство сільськогосподарських підприємств
- •11.3. Санація та банкрутство фермерського господарства
- •11.4. Особливості санації та банкрутства страховиків
- •11.5. Особливості санації та банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів
- •11.6. Банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
- •11.7. Спрощена процедура банкрутства
- •Використана література
- •Рекомендована література для самостійного вивчення
- •Розділ III. Ліквідаційна процедура
- •Розділ IV. Мирова угода
- •Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства Розділ I. Загальні положення
- •Розділ II. Інформаційно-організаційне забезпечення проведення аналізу
- •Розділ III. Методичне забезпечення заповнення форми звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства
- •Перелік показників, що використовуються під час проведення аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств
- •Система
- •За результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства
- •Загальна характеристика підприємства
- •Основні показники, що визначають фінансово-господарський стан підприємства
- •Вертикальний та горизонтальний аналіз необоротних активів підприємства
- •Аналіз незавершеного будівництва
- •Аналіз стану основних засобів підприємства
- •Аналіз строку служби обладнання підприємства
- •Використання виробничих потужностей
- •Вертикальний та горизонтальний аналіз оборотних активів підприємства
- •Структура грошових потоків підприємства
- •Аналіз руху власного капіталу підприємства
- •Групування дебіторської заборгованості за строками її виникнення
- •Аналіз простроченої дебіторської заборгованості
- •Структура поточної кредиторської заборгованості
- •Формування чистого прибутку (збитку) суб'єкта малого підприємництва
- •Аналіз структури прибутку підприємства
- •Аналіз показників рентабельності (відсотків)
- •Рентабельність окремих видів продукції
- •Аналіз витрат на виробництво
- •Аналіз витрат на виробництво суб'єкта малого підприємництва
- •Аналіз формування фінансового результату від операційної діяльності суб'єкта малого підприємництва
- •Аналіз структури виробництва продукції
- •Аналіз трудових ресурсів підприємства
- •Аналіз технологічності структурних інвестицій в основний капітал
- •Аналіз інноваційної активності підприємства
- •Аналіз об'єктів житлово-комунального і соціально-культурного призначення
- •Показники аналізу для виявлення ознак фіктивного банкрутства
- •Показники для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства
- •Показники для виявлення ознак дій з приховування банкрутства
9.2. Інститут банкрутства підприємств в Україні
Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі Положення, затвердженого у встановленому порядку.
Законодавство про банкрутство повинно виконувати три основні функції:
1) запобігати непродуктивному використанню активів підприємств;
2) реабілітувати підприємства, які опинилися на межі банкрутства, маючи значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реабілітація передбачає фінансову санацію (реорганізацію);
3) сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів.
Головне у провадженні справи про банкрутство підприємства - якомога повніше задовольнити вимоги кредиторів, які пред'явлені до боржника. Цього можна досягти так:
а) у процесі ліквідаційної процедури продати майно боржника й розподілити виручені кошти між кредиторами;
б) втілити в життя план санації (реорганізації) боржника, що передбачає його збереження.
Арбітражний суд може застосовувати до боржника такі типи процедур:
а) ліквідаційні;
б) реорганізаційні;
в) санаційні.
До прийняття нового законодавства про банкрутство в Україні домінував перший метод. Проте в багатьох економічно розвинених країнах пріоритетною є санація, а не ліквідація підприємства-боржника. Новий закон передбачає більше можливостей для відновлення платоспроможності боржника до і після порушення справи про банкрутство.
Сутність банкрутства випливає з визначень, наведених у законодавстві про банкрутство. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про банкрутство» від 1992 року під банкрутством розуміють пов'язану з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк виставлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.
У червні 1999 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який вводиться в дію з 01.01.2000 року. Цей Закон є революційним у сфері банкрутства та санації підприємств. Він дає таке визначення банкрутства: банкрутство - це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Суб'єктом банкрутства вважається боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена арбітражним судом.
Суб'єктами банкрутства можуть бути лише зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності юридичні особи, зокрема державні підприємства, підприємства з часткою державної власності у статутному фонді. Не можуть бути суб'єктами банкрутства відособлені підрозділи юридичних осіб (філії, представництва, відділення).
За своєю суттю інституція банкрутства є одним зі способів селекції суб'єктів господарювання. Саме цим і зумовлена необхідність такої інституції. У ринковій економіці банкрутство підприємств - нормальне явище. Із кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишається 20-30.
В Україні близько 10-15% всіх поданих позовів про банкрутство стосуються підприємств з державною формою власності. Поширеною є думка, що в перехідний до ринкової економіки період положення Закону «Про банкрутство» щодо державних підприємств мають бути поблажливішими, щоб запобігти лавині банкрутств таких підприємств. Поширення лояльного підходу на приватний сектор (зокрема на приватизовані підприємства) не вважається доцільним, оскільки тут криється певна небезпека. Якщо приватні підприємці не будуть повною мірою обмежені дією закону про банкрутство, то може суттєво постраждати фінансова дисципліна.