Тема 4. Історіософські погляди українських учених доби Бароко і Просвітництва (середини хvіі – початку хіх ст.) (4 години)

Історіософська проблематика в українських літописах ХVІІ – ХVІІІ ст. Альтернативність поглядів на походження русів та козацтва, на історіогенезу українців у літописах Самовидця, Г. Грабянки, С. Величка, “Хроніці” Ф. Сафоновича, “Синопсисі” І. Гізеля.

Історичний простір, образ та орієнтація України в усвідомленні українських гетьманів: Б. Хмельницького, І. Виговського, Ю. Хмельницького, І. Брюховецького, Д. Многогрішного, П. Дорошенка, І. Самойловича, П. Іваненка (Петрика), І. Мазепи. Ідея українського князівства.

Особливості історіософських ідей вчених Києво-Могилянського колегіуму та Києво-Могилянської академії ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст. Образ правителя (гетьмана, козацького вождя) в історії у творчій спадщині С. Зорки, І. Галятовського та А. Пекарського (“Розмова білоцерківська від 1663 р.”), Л. Барановича (“Епітафіон гетьманові І. Брюховецькому від 1668 р.”), С. Яворського (“Луна голосу, що волає в пустелі” 1689 р.), Ф. Прокоповича (драма “Володимир” 1705 р.). Герої історї у риторичних творах києво-могилянських вчених.

Історіософське розуміння ідеї свободи українців у творах Б. Зиморовича, С. Немирича, Л. Барановича, К. Зіновіїва, П. Камінського, Ю. Немирича. Осмислення проблеми війни і миру в історії у спадщині Л. Барановича, К. Зиновіїва, Л. Крщоновича, С. Яворського, П. Орлика. Розробка ідеї залізного та золотого віку (Л. Баранович, І. Орновський, Д. Туптало).

Історіософське осягнення унійного процесу і міжконфесійної боротьби в ході продовження полемічної війни у другій половині ХVІІ ст.

П. Могила, Ф.Сафонович, І. Гізель, Д. Туптала, Л. Баранович, С. Яворський, Ф. Прокопович.

Історіософський аспект у творчості Г. Сковороди – української репрезентанта пізньобарокової думки.

Історіософські погляди українських просвітників другої половини ХVІІІ ст. – 20-х рр. ХІХ ст. Історичний час, зміст історичного процесу, рушійні сили та закономірності історії людства, проблема вдосконалення історичного буття у спадщині С. Десницького та Я. Козельського. Оборонство історичних традицій України, критика імперського деспотизму та кріпацтва, концепція суспільного договору та ідеї природної рівності та свободи всіх людей в історії у творчому доробку В. Каразіна, І. Воронова, П. Лодія, В. Капніста, В. Лукашевича, М. Рєпніна-Волконського, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка та ін. Феномен подвійної лояльності в історіософському світобаченні українських просвітників.

Тема 5. Історіософські ідеї в українському класицизмі, преромантизмі та романтизмі (кінець хvііі – 40-і рр. Хіх ст.) (4 години)

Історіософський аспект “Енеїди” І. Котляревського.

Історіософське осмислення історії України в “Історії русів” як пам’ятки українського преромантизму. Інтерпретація початків української історії, тяглості українського історичного процесу, самостійності та відрубності історії розвитку українського народу, осягнення історичного співіснування українського, польського і російського народів, української соборності.

Особливості історіософського осмислення історії України в українському романтизмі. Ідея українського народу як об’єкту пізнання історії. Історіософське у творчості М. Максимовича, його ідеї української народності та наукового досліду як основи пізнання природи і суспільства. Обстоювання М. Максимовичем генетичного зв’язку між княжою і козацько-гетьманськими добами в історії України (Про уявне запустіння України” 1857 р., “Листи” до М. Погодіна). Історіософські думки харківських романтиків. Історіософське бачення історії України у творчій спадщині М. Гоголя. Історіософський вимір спадщини “Руської Трійці” та “Русалки Дністрової”.