3. Які негативні економічні наслідки має зростання державного боргу?

Наслідки державного боргу призводять до істотного скорочення можливостей зростання споживання для населення даної країни, а також збільшенню податків для оплати зростаючого боргу та пов'язаних з ними відсотків.

При наявності значного боргу відбувається перерозподіл доходів різних верств населення, а також витік національного капіталу за кордон. 

Зростання державного боргу викликає певні негативні наслідки для національної економіки. По-перше, пошуки джерел його погашення призводять до необхідності підвищення податків, що є антистимулом господарської активності (скорочення попиту, заощаджень). По-друге, відволікання грошових ресурсівобмежує можливості приватного підприємництва і зростання економіки. По-третє, виникає проблема погіршення матеріального благополуччя населення внаслідок необхідності обслуговування зовнішнього боргу. По-четверте, відбувається перерозподіл доходів на користь власників державних цінних паперів. По-п'яте, в кінцевому рахунку, відбувається підрив фінансово-кредитної системи, що загрожує негативними наслідками для економіки в цілому.

Звернення до банківських структур за кредитом істотно змінює стан грошового ринку, ведучи до збільшення попиту на гроші і як наслідок - до зростання процентних ставок, тобто до подорожчання кредиту. Підприємці, вдавшись до більш дорогого кредиту, намагаються компенсувати подорожчання витрат зростанням цін. У той же час дорогий кредит пригнічує інвестиції, тому що для багатьох вони стають недоступними. У результаті в довгостроковому періоді бюджетний дефіцит веде до інфляції та падіння темпів зростання ВВП. 

Ринок державних зобов'язань, з якого уряд черпає ресурси для своїх закупівель, веде вільні гроші з банків. Це зменшує їхні кредитні ресурси і веде до подорожчання кредиту. 

Постійне використання позик для покриття дефіциту державного бюджету веде до падіння ефективності подібного кроку. Це відбувається у зв'язку зі зростанням коштів з обслуговування державного боргу, вичерпанням вільних заощаджень населення, що створює серйозні перешкоди для приватних інвестицій. 

Крім економічних наслідків державний борг веде і до негативних соціальних наслідків. Одне з них - посилення диференціації населення. 

Диференціація населення відбувається внаслідок виплати боргу за рахунок податків. Доходи його зменшуються на величину виплачених податків. Кошти ці потрапляють вузькому колу багатіїв, раніше купили цінні папери. У результаті розрив у добробуті між верствами населення стає все більше. 

Ціною політики нарощування державного боргу є перекладення сьогоднішніх труднощів на уряд, який прийде йому на зміну. Тут є два шляхи: 1) домогтися економічного зростання і отримати доходи, що забезпечують поступове погашення боргу; 2) коли прийде термін сплати боргу, випустити нові позики, за рахунок яких погасити старий борг. 

4. Що таке податкова система?

Податкова система — важлива складова системи державних фінансів, хоча і не виділяється в їх окрему ланку. Вона відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливаючи на доходи юридичних і фізичних осіб. При цьому податкову систему можна розглядати у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вона охоплює всі обов’язкові платежі, з допомогою яких здійснюється перерозподіл доходів на користь держави і які концентруються в бюджеті та фондах цільового призначення. У вузькому розмінні це сукупність тільки податків як особливої форми мобілізації доходів бюджету.

Податкову систему України можна представити у вигляді трьох основних підсистем:

• підсистема оподаткування юридичних осіб

• підсистема оподаткування фізичних осіб

• збори в державні цільові фонди

Усі ці підсистеми знаходяться в тісному взаємозв’язку між собою, їх складають одні структурні елементи: прямі податки, непрямі податки, а також інші податки і збори.

Формування відособленої самостійної податкової системи України почалося ще в рамках колишнього СРСР. У 1991 році був прийнятий Закон УРСР «Про систему оподаткування». У цьому законі був приведений перелік загальнореспубліканських податків, зборів і обов’язкових платежів, стягнутих з юридичних і фізичних осіб. Згодом у цей Закон був внесений ряд змін і доповнень.^[4]

У 1997 році був прийнятий Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про систему оподаткування», у якому була викладена нова редакція Закону «Про систему оподаткування». Відповідно до даного Закону в Україні стягуються:

• загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі);

• місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

Загальнодержавні податки і збори установлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території України.

З 1 січня 2011 року набрав чинності новий Податковий кодекс України, який значно змінює систему оподаткування в Україні. З прийняттям нового кодексу втратили чинність ряд Законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів президента України^[5]. У новому кодексі змінено кількість та склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Згідно з Податковим кодексом в Україні в наш час^[Коли?] діють 23 податки та збори, з них 18 загальнодержавних та 5 місцевих.