Планування операції

За задумом Ставки ВГК радянські війська повинні були використовуючи вигідну конфігурацію лінії фронту по відношенню до угрупування противника, прорвати його оборону на двох ділянках, розвинути наступ по напрямам, що сходяться до району Хуши—Васлуй—Фелчиу, оточити і знищити основні сили групи армій «Південна Україна» в районах Ясс і Кишинева, а в подальшому швидко просуватися углиб Румунії.

Радянське командування вважало, що румунські війська, які були в основному зосереджені на флангах, менш боєздатні, ніж німецькі. Тому було прийнято рішення завдати головного удару по флангах угруповання противника на двох далеко віддалених один від одного ділянках. 2-й Український фронт наносив удар на північний захід від Ясс, 3-й Український фронт — на південь від Бендер (Суворовська гора). При цьому необхідно було переконати противника, що основного удару передбачається завдати на тактично вигіднішому кишинівському напрямі. Для цієї мети були розроблені і проведені спеціальні заходи оперативного маскування.

Згідно з директивою Ставки від 2 серпня 1944 року, 2-й Український фронт отримав завдання прорвати оборону противника, завдаючи удару силами трьох загальновійськових і танкової арміями в напрямку на Ясси — Фельчиул. На першому етапі операції війська повинні були захопити переправи через річку Прут і спільно з військами 3-го Українського фронту розбити кишинівське угрупування противника, не допускаючи її відходу, а потім розвивати наступ в загальному напрямі на Фокшани, забезпечуючи правий фланг ударного угрупування з боку Карпат.

3-у Українському фронту було поставлено завдання прорвати оборону противника на південь від Бендер і завдати удару силами військ трьох загальновійськових армій у напрямі Хуши, забезпечуючи ударне угрупування фронту з півдня. На першому етапі їм належало у взаємодії з військами 2-го Українського фронту розгромити кишинівське угрупування противника і опанувати рубіж Леова, Молдавка, в подальшому розвивати наступ в загальному напрямі на Рені і Ізмаїл, не допускаючи відходу противника за річки Прут і Дунай. Танкову армію, танкові і механізовані корпуси фронтам пропонувалося використовувати після прориву оборони противника для якнайшвидшого захвату переправ на річці Прут, а 5-й гвардійський кавалерійський корпус — для форсування річки Серет і забезпечення військ 2-го Українського фронту із заходу.

Чорноморському флоту належало здійснити вогневу підтримку приморського флангу Третього Українського фронту, забезпечити їм форсування Дністровського лиману, висадити тактичні десанти, порушувати прибережні морські комунікації Німеччини і Румунії, знищувати кораблі противника і завдавати масованих авіаційних ударів по військово-морських базах Констанца та Сулина.

Дунайська флотилія повинна була сприяти військам 3-го Українського фронту у форсуванні Дунаю.

Сили сторін срср

• 2-й Український фронт (командувач генерал армії Р. Я. Малиновський). До його складу входили 27-а армія, 40-а армія, 52-а армія, 53-я армія, 4-а гвардійська армія, 7-а гвардійська армія, 6-а танкова армія, 18-й окремий танковий корпус і кінно-механізована група. Авіаційну підтримку фронту здійснювала 5-а повітряна армія.

• 3-й Український фронт (командувач генерал армії Ф. І. Толбухин). До його складу входили 37-а армія, 46-а армія, 57-а армія, 5-а ударна армія, 7-й механізований корпус, 4-й гвардійський механізований корпус. Авіаційну підтримку фронту подавала 17-а повітряна армія, у складі якої було 2200 літаків.

• Чорноморський флот (командувач адмірал Октябрьский П. С.), до складу якого також входила Дунайська військова флотилія (командувач контр-адмірал Горшков С. Г.). Флот мав в своєму складі 1 лінкор, 4 крейсери, 6 есмінців, 30 підводних човнів і 440 кораблів інших класів. ВПС Чорноморського флоту налічували 691 літак.

Радянські війська налічували 1314 тис. чоловік, 16 тис. гармата та мінометів, 1870 танків і самохідно-артилерійських установок, 2200 бойових літаків. На ділянках прориву оборони противника (на 2-му Українському фронті — 16 км, на 3-му — 18 км) була створена висока оперативна щільність військ, що наступають, — до 240 гармат та мінометів і до 56 танків і самохідно-артилерійських установок на 1 км фронту. Стрілецькі дивізії наступали на фронті менше 1 км.