Педагогічна культура вчителя

З чого складається педагогічна культура? Це насамперед глибоке знання учителем свого предмета. Ми вважаємо дуже важливим, щоб вчитель орієнтувався у найскладніших питаннях науки, основи якої він викладає в школі, у питаннях, що є переднім краєм наукової думки. .... З цього починається і на цьому будується педагогічна культура. Можна заперечити: навіщо вчителеві знати те, що не вивчається на уроках і стикається безпосередньо з досліджуваним у середній школі матеріалом? Для того, щоб знання шкільної програми було для вчителя азами, абеткою його кругозору. Коли його кругозір незмірно ширший за шкільну програму, лише тоді він справжній майстер, художник, поет педагогічного процесу.

Я знаю десятки таких майстрів. Їхня педагогічна культура відчувається вже при підготовці до уроку. Вони готуються до уроку за програмою, а не за підручником. Вони продумують програму, після цього прочитують відповідний розділ підручника для того, щоб подумки поставити себе на місце учня, глянути на матеріал його поглядом. Справжній майстер педагогічного процесу, що знає незмірно більше, ніж вивчається в школі, не дає в поурочному плані виклад нового матеріалу. Він продумує зміст розповіді, готує наочні посібники, приклади і задачі. Усе це немає потреби записувати в поурочний план. Його поурочний план – не зміст розповіді (лекції, пояснення), а замітки про деталі педагогічного процесу на уроці, необхідні для керівництва розумовою працею учнів. Майстер педагогічної справи настільки добре знає абетку своєї науки, що на уроці, у процесі вивчення матеріалу, у центрі його уваги не зміст того, що вивчається, а учні, їхня розумова праця, мислення, труднощі їхньої розумової праці <...>

Без глибокого знання науки, основи якої викладає вчитель, немає педагогічної культури. Але як же домогтися того, щоб кожен учитель знав не тільки ази навчання, але і глибокі витоки предмета?

Читання, читання і ще раз читання – от від чого залежить ця риса педагогічної культури вчителя. Читання як найперша духовна потреба, як їжа для голодного. Смак до читання, бажання покопатися в книгах, уміння посидіти над книгою, помізкувати. <...>

Без твердого психологічного підґрунтя немає педагогічної культури. Декому з учителів психологія здається нудною наукою, що не має свого практичного додатка в школі. Ми піклуємося про те, щоб психологія була справжнім компасом у практичній роботі колективу. Про дослідження вчених-психологів ми розповідаємо на засіданнях педагогічної ради, книги з психології виставляємо на стенді «Книжкові новинки» у вчительській – читайте, думайте, вивчайте. Звичайно, ця пропаганда книг залишилася б лише благим побажанням, якби не постійна, вдумлива робота кожного вчителя-директора і завуча – над педагогічною характеристикою дитини з його складним духовним світом, з його радостями і прикростями, а в основі педагогічної характеристики лежать психологічний аналіз, спостереження, вивчення.

Сухомлинский В. А. Разговор с молодым директором школы. — М., 1973. — С. 51-62.

♦ Чи поділяєте ви точку зору автора на те, що основою педагогічної культури є психологія? Чи може вчитель, що не має наукових знань з психології, вважатися гарним професіоналом?