Умовна схема класифікації рухливих ігор

Без розподілу на групи (команди)		Перехідні до командних		З розподілом на групи (команди)

Без ведучих

З ведучими

Без зіткнення гравців з суперником

Із зіткненням гравців з суперником

Боротьба за своє місце та за загальний порядок у колектив- них діях

Однобор- ство проти ведучих

Боротьба проти ведучих з взаємопід- тримкою та взаємодо- помогою

Одно- борство за свою команду

Боротьба за свою команду з взаємопід тримкою та взаємодо- помогою

Одно- борства за свою команду

Боротьба за свою команду при сполученні одноборства, з взаємопід- тримкою та взаємодо- помогою

Оздоровче й гігієнічне значення рухливих ігор.

Головним змістом рухливих ігор є різноманітні рухи й дії граючих. При правильному керівництві ними, вони впливають благотворно на серцево-судинну, м'язову, дихальну й інші системи організму.

Рухливі ігри підвищують функціональну діяльність, включають у різноманітну динамічну роботу різні великі й дрібні м'язи тіла, збільшують рухливість у суглобах.

Особливо цінним в оздоровчому відношенні є проведення рухливих ігор на відкритому повітрі й узимку і влітку, тому що при русі на відкритому повітрі значно підсилюється обмін речовин зі збільшенням припливу кисню, що благотворно відбивається на всьому організмі.

Під впливом фізичних вправ, застосованих в іграх, активізуються всі сторони обміну речовин (вуглеводний, білковий, жировий і мінеральний). М'язова робота стимулює функції залоз внутрішньої секреції.

Таке сприятливе гігієнічне й оздоровче значення можуть мати рухливі ігри тільки при правильній постановці занять із урахуванням вікових особливостей і фізичної підготовленості учнів.

Необхідно враховувати, що рухливі ігри обмежують можливість точного дозування навантаження, тому що немає можливості заздалегідь передбачити дії кожного учасника. Постійно мінливі ситуації в грі, висока емоційність взаємодії виключають можливість програмувати зміст вправ в окремих учасників і точно регулювати навантаження по величині й спрямованості. Тому необхідно стежити за тим, щоб фізичні навантаження були оптимальними. При систематичних заняттях іграми можна застосовувати інтенсивні навантаження для того, щоб організм дітей поступово до них пристосовувався.

Ігри повинні впливати благотворно па нервову систему учнів. Це досягається шляхом оптимальних навантажень, а також такою організацією гри, яка викликала б у граючих позитивні емоції. Погана організація гри, яка веде до негативних емоцій, порушує нормальний хід нервових процесів, з'являються стреси, які шкодить здоров'ю.

Правила в рухливих іграх сприяють упорядкуванню взаємодій учасників, усувають зайве збудження. Чітке об'єктивне суддівство, відповідно до правил гри, викликає в гравців позитивні емоції.

Рухливі ігри при регулярному їхньому застосуванні допомагають виробленню динамічних стереотипів нервових процесів, що полегшує виконання рухів, робить їх більш ощадливими.

Ігри на відкритому повітрі в літній і зимовий час (з урахуванням погоди) сприяють загартовуванню дітей.

У зв'язку з потоком інформації, що підсилюється в наш час, збільшенням часу на навчальні заняття, скороченням дій, що вимагають м'язових зусиль, зниженням рухової активності, у підростаючого покоління спостерігається гіподинамія.

Широке використання рухливих ігор сприяє зниженню гіподинамії, тому що компенсує дефіцит рухової активності.

Рухливі ігри можуть бути активним відпочинком після тривалої розумової діяльності. Із цією метою їх застосовують на перервах у школі, після закінчення уроків на площадці під час прогулянки (при продовженому дні), удома після приходу зі школи й по закінченні готування уроків.

У молодших класах школи бажано проводити ігри у вигляді фізкультпауз під час уроку, тому що дітям 7-8 років бути в напрузі протягом 45 хв, особливо на останніх уроках навчального дня, дуже важко. Коротка рухлива гра з дітьми в класі за партами перемикає роботу нервових центрів, дає можливість відпочити (загальмувати збуджені нервові центри) і активізувати м'язову діяльність.

При відставанні фізичного розвитку в дітей, необхідно використовувати рухливі ігри, які сприяють оздоровленню організму, підвищують загальний рівень фізичного розвитку.

Рухливі ігри застосовуються й у спеціальних лікувальних цілях при відновленні здоров'я хворих дітей у стаціонарах і санаторіях. Цьому сприяє функціональний і емоційний підйом, що виникає в дітей у процесі ігор.

Освітнє значення рухливих ігор

Гра є першою діяльністю, який належить велика роль у формуванні особистості.

В іграх діти відтворюють накопичений досвід, поглиблюють, закріплюють свою уяву про події, про життя. Дитина, як і дорослий, пізнає мир у процесі діяльності.

Педагоги відзначають велике освітнє значення рухливих ігор у підготовці підростаючого покоління до життя, оскільки дитина розвивається в грі.

Заняття іграми збагачують учасників новими відчуттями, уявленнями, поняттями.

У руках педагога, ігри сприяють всебічному розвитку дитини. Вони розширюють коло його уявлень, розвивають спостережливість, кмітливість, уміння аналізувати, співставляти й узагальнювати бачене, на основі чого робити висновки зі спостережуваних явищ у навколишнім його середовищі. Зміст гри повинен давати правильне уявлення про навколишнє життя.

Освітнє значення мають ігри, близькі за руховою структурою окремим видам спорту (спортивним іграм, легкій атлетиці, гімнастиці, боротьбі, плаванню й ін.). Такі ігри спрямовані на вдосконалення й закріплення розучених попередньо технічних і тактичних прийомів і навичок того або іншого виду спорту.

У рухливих іграх розвиваються здатності правильно оцінювати просторові й тимчасові відносини й швидко й правильно реагувати на сформовану ситуацію в часто мінливій обстановці в грі.

У рухливих іграх дуже важливо виховувати правильний стереотип рухів, тому що потім його важко буде виправляти.

Велике освітнє значення мають рухливі ігри, проведені на місцевості в літніх і зимових умовах: у дитячих оздоровчих таборах, на базах відпочинку, у походах, на екскурсіях.

Ігри на місцевості сприяють утворенню навичок, необхідних туристові, розвідникові, слідопитові.

Рухливі ігри з невеликими предметами (малими м'ячами, мішечками, паличками, прапорцями) підвищують шкірно-тактильну й м'язово-рухову чутливість, сприяють удосконаленню рухової функції рук і пальців, що особливо необхідно для дітей дошкільного віку й школярів молодших класів.

Велике освітнє значення має знайомство учнів з народними іграми в нашій багатонаціональній країні. Вони знайомлять дітей з національною культурою різних народів, з їхніми обрядами й звичаями.

Аналіз народних рухливих ігор показує, що й зараз вони навіть у тій кількості в якій збереглися, здатні забезпечувати розвиток усіх необхідних якостей, удосконалювати всі види рухів, які виділяються у фізичному вихованні (біг, стрибки, метання в ціль і на дальність, підняття ваги і т.д.). Однак, на відміну від звичайних вправ, кожна гра — це не набір рухів, а цілісна діяльність, своєрідна модель життя, поведінки людини. Так, наприклад, у простій грі "Квач" ми не тільки удосконалюємо техніку бігу, але й розвиваємо швидкість, координаційні здібності, виховуємо чесність, сміливість, товаристскість. Народні ігри комплексно впливають на різні координаційні уміння, їх можна використовувати при закріпленні набутих умінь, особливо на фоні емоційного збудження.

У рухливих іграх учасникам доводиться виконувати окремі ролі (ведучого, лічильника балів, помічника судді, судді, організатора гри й ін.). Це сприяє розвитку в них організаторських навичок і знань.

Змагання з рухливих ігор знайомлять учасників із правилами й організацією змагань. Ці знання й навички допомагають дітям самостійно проводити змагання.

Освітня сторона гри буде стояти на належній висоті, якщо педагог, вихователь, вожатий будуть звертати на це належну увагу.

Виховне значення рухливих ігор

Велике значення рухливих ігор у вихованні фізичних якостей: швидкості, спритності, сили, витривалості, гнучкості. Причому в рухливих іграх фізичні якості розвиваються в комплексі.

Більшість рухливих ігор вимагає від учасників швидкості (швидше втекти, наздогнати, миттєво реагувати на звукові, зорові, тактильні сигнали).

Постійно, обстановка яка змінюється у грі, яка вимагає від учасників швидкого переходу від одних дій до інших, сприяє вихованню спритності.

Ігри зі швидкісно-силовою спрямованістю виховують силу.

Ігри із частими повтореннями напружених рухів, з безперервною руховою діяльністю, зв'язано зі значною витратою сил і енергії, розвивають витривалість.

Ігри, пов'язані із частою зміною напрямки рухів, сприяють вихованню гнучкості.

Дуже велике значення рухливих ігор у моральному вихованні дитини. Рухлива гра носить колективний характер, у зв'язку із чим привчає дітей до діяльності в колективі. Ігри розвивають у дітей почуття товариства, солідарності й відповідальності за дії один одного. Беручи участь у колективній грі, дитина повинна жертвувати своїми інтересами заради інтересів команди: віддати м'яч товаришеві, що перебуває в кращому положенні, намагатися виручити того хто в «полоні» і т.п.

Почуття солідарності й товариства виховуються в іграх поступово. Від дітей дошкільного й молодшого шкільного віку, в іграх де потрібно тільки узгодження своїх дій з діями товаришів. Пізніше з'являються ігри із взаємодопомогою, допомогою товаришеві. І, нарешті, з'являються ігри де свої інтереси стоять на другому плані після інтересів свого колективу, своєї команди.

У грі властиві протидії одного гравця іншому, одної команди іншій. У зв'язку із цим перед граючими виникають найрізноманітніші завдання, які вимагають своєчасного дозволу. Для цього необхідно в найкоротший строк оцінити обстановку, яка створилася, вибрати правильну дію й виконати її. У силу цього ігри допомагають самопізнанню.

Конкретні взаємовідношення між граючими визначають не тільки загальний характер змагальної боротьби, взаємного співробітництва, психологічної злагодженості, але й особливості виконання багатьох ігрових дій, інтенсивність і загальні розміри зусиль, гостроту деяких переживань.

Правила гри сприяють вихованню свідомої дисципліни, чесності, витримки, умінню «взяти себе в руки» після сильного збудження, стримувати свої егоїстичні пориви.

Рухливі ігри сприяють і художньому вихованню дітей. Перші прояви художньої творчості в дітей приймають форму гри. В іграх дітей, особливо дошкільного й молодшого шкільного віку, велике місце займає творча уява: простий ціпок може бути й конем, і велосипедом, і рушницею, і шаблею й т.п.

Уява розвивається й у рольових іграх, і в організованих рухливих іграх із сюжетним змістом.

Ігри, які відображають навколишню дійсність, побудовані на зображенні в дитячому розумінні ролей окремих персонажів, розігруванні подій з розподілом ролей, у виконання яких діти вносять свою творчу уяву. У процесі таких ігор творча уява розвивається й удосконалюється. Вони сприяють розвитку відчуттів і сприйняття, привчають сприймати навколишні предмети і явища у всіх їхніх взаємозв'язках, доставляють дітям нові враження й знання про навколишній світ, привчають до спостережливості, а також до логічного мислення.

Організовані ігри з музичним супроводом розвивають у дітей музикальність. Педагоги використовують ігровий метод у музичному вихованні дітей: гра з рухом під музику сприяє кращому засвоєнню характеру й форми музики.

У хороводних і музичних іграх дитина проявляє свої перші танцювальні здатності.

У грі дитина виявляє всі свої особисті якості й властивості. Виявлення індивідуальних особливостей у процесі гри допомагає краще пізнати кожну дитину й впливати на розвиток у потрібному нам напрямку. Жодна діяльність так яскраво й всебічно не розкриває характерні риси особистості школяра, як гра. Захоплена грою, дитина виявляє всі сторони свого характеру. Часто замкнута у класі дитина зовсім по-іншому проявляє себе в грі. Все це вкрай важливо для правильного індивідуального підходу до дітей. Рухливі ігри сприяють удосконалюванню тих якостей і навичок, які необхідні для здачі норм Державного тестування.

Гра, як засіб фізичного виховання.

Перед загальноосвітньою школою поставлено відповідальне завдання – прищепити учням необхідні знання і навички з фізичної культури і на цій основі забезпечити їхній всебічний фізичний розвиток і зміцнення здоров’я.

Дуже важливо, щоб на уроках широко використовувався багатий арсенал методів і прийомів навчання рухових дій залежно від вікових особливостей дітей.

Здійсненню цього завдання сприяє застосування на уроках фізичної культури та в позакласній спортивно–масовій роботі рухливих ігор.

Діти здатні брати участь у різноманітних рухливих іграх, що пов’язані із стрибками, бігом, метанням і вимагають великих напружень, проте в початковій школі вони швидко відчувають стомлення. Це потребує обережного і кваліфікованого підходу до підбору рухливих ігор і фізичного навантаження.

Під час ігрової діяльності у дітей створюються позитивні умови для розвитку уваги, сприймання, уточнення певних понять, творчої фантазії та пам’яті.

Таким чином, треба завжди пам’ятати, що рухлива гра як засіб фізичного виховання корисна лише тоді , коли вчитель обізнаний з анатомо-фізіологічними та психічними особливостями школярів, з методикою проведення ігор, а також дбає про дотримання відповідних санітарно-гігієнічних умов.

Гра є однією з специфічних форм свідомої рухової діяльності людини. Гра відображає навколишню дійсність, яка оточує людину. Ігри завжди використовувалися з метою виховання підростаючого покоління. Граючись, діти вчаться розуміти життя і пізнавати взаємовідношення людей між собою. Позитивний вплив ігор на виховання школярів є всебічним. Рухливі ігри мають велике оздоровче, освітнє і виховне значення.

Рухливі ігри сприяють розвитку в учнів таких життєво важливих рухових якостей, як швидкість, спритність, витривалість та ін.

Чітке і швидке виконання рухів, яскраве оформлення спортивного інвентарю та обладнання, погодженість дій під час гри, особливо коли вона проводиться під музику, формують естетичні почуття дітей, привчають їх помічати красоту рухів.

Застосування рухливих ігор у різних ланках сучасної системи фізичного виховання:

• Ранкова гімнастика – рухлива гра.

• Фізкультурні хвилинки – ігри.

• Рухливі гри на уроках фізкультури.

• Рухливі перерви.

• Спортивний час у групах подовженого дня.

• Ігри та розваги – змагання.

• Ігри у позашкільних спортивно-оздоровчих закладах.

Вчені та педагоги про рухливу гру.

На величезне значення рухливих ігор у справі виховання дітей і формування їх особливості вказували видатні педагоги, лікарі, психологи і громадські діячи: К.Д.Ушинський, Є.А.Покровський, П.Ф.Лесгафт, В.В.Гориневський, А.С.Макаренко та ін.

Є.А.Покровський вважав рухливі ігри природною потребою дитячого організму і джерелом здоров’я.

П.Ф.Лесгафт зазначав, що гра є вправою, за допомогою якої дитина готується до життя.

В.В.Гориневський звертав увагу на оздоровчо-гігієнічне значення рухливих ігор, вказував на те, що ігри в дитячому віці повинні бути органічною частиною навчального процесу і активним відпочинком після надто збуджуючої розумової праці.

А.С.Макаренко бачив у грі величезні можливості для формування особистості майбутнього громадянина і діяча. Він надавав величезного значення іграм з точки зору виховання почуття відповідальності, вміння переборювати труднощі тощо. А.С.Макаренко розглядав ігри як один із дійових засобів підготовки дітей і молоді до праці. На його думку, гра для дітей має таке ж значення, як трудова діяльність для дорослого. Найбільш корисними у виховному плані А.С.Макаренко вважав ігри, які вимагають від дітей “робочого зусилля”, він писав: ”Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі.” (Макаренко А.С. Твори. – К. Радянська школа.1954. – С.366).

Питання для самоконтролю: