3. Заявка на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

До ЗІУЦОТіП належать, як уже зазначалося, комерційні найменування, торговельні марки і географічні зазначення походження товарів.

Право інтелектуальної власності на торговельні марки та географічне зазначення походження то­варів засвідчується не патентами, а свідоцтвами. Слід підкреслити, що свідоцтвами охороняються також і деякі об'єкти промислової власності — компонування інтегральних мікросхем. Особливість свідоцтва як охоронного документа полягає у тому, шо свідоцтво засвідчує факт державної реєстрації об'єкта правової охорони. Сам факт державної реєстрації того чи іншого об'єкта відповідно до чинного законодавства України про інтелектуальну власність є підтвердженням того, шо цей об'єкт підлягає правовій охороні.

Є відмінності у складі заявки. За Законом України «Про охоро­ну прав на знаки для товарів і послуг» заявка має стосуватися од­ного знака, складається українською мовою і повинна містити такі документи:

1) заяву про реєстрацію знака;

2) зображення позначен­ня, що заявляється;

3) перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифі­кацією товарів і послуг для реєстрації знаків.

За необхідності до заявки додаються документи, що можуть бу­ти використані при винесенні рішення щодо заявки:

— документ про сплату збору за подання заявки, у тому числі за експертизу, оформлений відповідно до вимог Положення про по­рядок сплати зборів;

— документи, що підтверджують право заявника на використан­ня у заявленому позначенні елементів, які можуть бути використані лише з дозволу їх володільців (п. 1 ст. 6 Закону);

— статут колективного знака, якщо заявником є об'єднання осіб, які займаються виробництвом товарів або наданням послуг зі спільними характерними ознаками.

У заяві зазначається ім'я заявника або його найменування та ад­реса. Заявка складається відповідно до вимог Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг від 20 серпня 1997 р.

Об'єктом правової охорони знака може бути колір чи поєднан­ня кольорів як його розрізняльна ознака. У такому разі заявник зо­бов'язаний: 1) заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить; 2) подати в заявці кольорові зображення позначення, що заявляється, у кількості, що визнача­ється Установою.

Експертиза заявки. Експертиза заявки на торговельні марки складається із двох видів — експертизи за формальними ознаками і експертизи заявки по суті. Обидві експертизи проводяться Ус­тановою відповідно до Закону України «Про охорону прав на зна­ки для товарів і послуг» та Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг від 20 серпня 1997 р.

Експертиза заявки на видачу свідоцтва України на торговельну марку за формальними ознаками провадиться за тією самою про­цедурою, що й експертиза заявок на об'єкти промислової власнос­ті.

Якщо заявка відповідає формальним вимогам Закону і документ про сплату збору за подання заявки оформлений правильно. Уста­нова проводить експертизу заявки по суп. Завданням експертизи заявки по суті позначення, заявленого на реєстрацію як знак, є пе­ревірка позначення на відповідність умовам надання правової охо­рони. Стаття 5 п. 1 Закону проголошує, що правова охорона нада­ється знаку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для від­мови у наданні правової охорони, встановлені Законом.

Перелік позначень, наведених у Законі, що не можуть бути ви­знані як торговельні марки, умовно можна поділити на чотири гру­пи.

Першу групу складають символи, позначення, відзнаки, що ма­ють уже офіційно визнане значення для держави чи суспільства. ( герби, прапори, емблеми, офіційні назви дер­жав; скорочені або повні найменування міжнародних і міжурядових організацій і т.п.)

Другу групу складають позначення, що не відповідають вимогам законодавства. Вони або не мають розрізняльної здатності, або є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду, або лише вказують на вид, якість, кількість, властивості, призна­чення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлен­ня чи збуту товару або надання послуг ( чаша, обвита змією) До цієї ж групи належать позначення, які не можуть бути ви­знані знаками тому, що здатні ввести в оману споживача щодо то­вару, послуги або особи, яка виробляє товар чи надає послуги. Не визнаються знаками позначення, що є загальновживаними симво­лами і термінами.

До третьої групи позначень, що не можуть одержати правову охорону, Закон відносить такі, що є тотожними або схожими на­стільки, що їх можна сплутати з:

— раніше зареєстрованими знаками чи заявленими на реєст­рацію в Україні на ім'я іншої особи для однорідних товарів і послуг;

— знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєст­рації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

— комерційними найменуваннями, що відомі в Україні і нале­жать іншим особам, які одержали право на них до лати подання до Установи заявки щодо однорідних товарів і послуг;

— географічними зазначеннями походження товару, крім випад­ків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняють­ся, і зареєстровані на ім'я осіб, які мають право користуватися та­кими найменуваннями;

— сертифікаційними знаками, зареєстрованими в установлено­му порядку.

Українським виробникам довелося відмовитися від вживання та­ких назв як «Коньяк», «Шампанське», що майже зникли з етикеток. Така продукція має походження з відповідних провінцій Франції — Коньяк і Шампань і тому такі позначення в Україні не можуть бу­ти визнані знаками для товарів. Проте вони можуть бути визнані знаками для відповідних товарів у поєднанні з іншими словами.

Експертиза України відмовила американській фірмі «Сін-грен» у реєстрації знака «Київська Русь» для спиртних напоїв.

Не визнаються торговельними марками позначення, що склада­ють четверту групу і відтворюють:

— промислові зразки, право на які належить в Україні іншим особам;

— назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

— прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Під час перевірки позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охо­рони встановлюється, чи не належить заявлене позначення до по­значень порнографічного характеру, чи не містить антидержавних, расистських лозунгів, емблем та найменувань екстремістських ор­ганізацій, нецензурних слів та виразів тощо. Якщо заявлене позна­чення або хоча б один із його елементів належить до позначень, на­ведених вище, розгляд заявки припиняється і заявнику надси­лається рішення про відхилення заявки.

Заявка на реєстрацію географічного зазначення походження то­варів має свої особливості, що зумовлюються характером об'єкта правової охорони. Вона також подається до Установи і буває двох видів: 1) заявка на реєстрацію географічного зазначення походжен­ня товару; 2) заявка на право використання зареєстрованого геогра­фічного зазначення походження товару.

Заявка на географічне зазначення оформляється і подається від­повідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення похо­дження товарів» від 16 червня 1999 р. та Правил складання, подан­ня та проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфіковано­го зазначення походження товару та (або) права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару від 17 серпня 2001 р.

Заявка складається українською мовою і повинна містити такі документи:

— заяву про реєстрацію географічного зазначення походження товару та (або) права на використання зареєстрованого відповідно­го географічного зазначення походження товару з відомостями про заявника та його адресу;

— заявлену назву географічного зазначення походження товару або заявлене географічне зазначення походження товару;

— назву товару, для якого заявник просить зареєструвати вказа­не географічне зазначення походження товару та(або) право на ви­користання зареєстрованого відповідного географічного зазначення походження товару;

— назву та межі географічного місця, де виробляється товар і з яким пов'язуються особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики товару;

— опис особливих властивостей товару, певних якостей, репу­тації та інших характеристик товару;

— дані щодо використання заявленого географічного зазначен­ня походження товару на етикетці та при маркуванні товару;

— дані про взаємозв'язок особових властивостей, певних якос­тей, репутації та інших характеристик товару з природними умова­ми та (або) людським чинником вказаного географічного місця по­ходження товару.

Крім наведених документів, разом із заявкою подаються:

— документ, який підтверджує, що заявник виробляє товар, для якого просить зареєструвати географічне зазначення походження товару та (або) право на використання зареєстрованого географіч­ного зазначення походження товару;

— висновок спеціально уповноваженого органу про те, що особ­ливі властивості, певні якості або інші характеристики товару, за­значені в заявці, об'єктивно зумовлені чи пов'язані з природними умовами та (або) людським чинником вказаного географічного міс­ця походження товару;

— висновок спеціально уповноваженого органу щодо меж гео­графічного місця, з яким пов'язані особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару.

Експертиза заявки на реєстрацію ГЗПТ має свої особливості. У ході цієї експертизи здійс­нюється перевірка цього зазначення щодо видових назв, внесених до Переліку видових назв товарів, сформованого Установою на під­ставі Положення про перелік видових назв товарів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

При завершенні експертизи заявки по суті з позитивним резуль­татом Установа приймає рішення про реєстрацію торговельної мар­ки чи географічного зазначення походження товару. На підставі цього рішення і при сплаті збору за видачу свідоцтва Установа у своєму офіційному бюлетені публікує відомості про видачу свідоцт­ва. Після публікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка осо­ба має право ознайомитися з матеріалами заявки.