2.2.2. Успіхи та невдачі використання

Нині через фактичне зникнення колгоспів і радгоспів зникла як така і система захисних заходів, рекомендованих для плодових культур.

У дрібних фермерських господарствах стало невигідно мати агрономів-ентомологів, садівників та агрохіміків.

Причини невдалого застосування хімічних засобів захисту численні і достатньо вивчені. Одна з них – неправильне їх застосування. Обробки проводять не зрідка з порушеннями норм витрати препаратів, в неоптимальні, необґрунтовані строки, з порушенням повторюваності обприскувань і чергування препаратів, так, наприклад, використання переважної більшості препаратів із групи синтетичних піретроїдів у спекотні літні місяці, особливо в дні посухи і пониженої відносної вологості повітря, не забезпечує захисту дерев від листовійок, у тому числі яблуневої, грушевої і сливової плодожерок, листомінуючих молей, щитівок, плодових кліщів. Ці препарати доцільно застосовувати лише під час весняних обробок садів цвітіння (по відокремлених пуп’янках або у фенофазу рожевого бутона) і відразу після закінчення цвітіння, у цей період погодні умови – температура повітря 15…18С і відносна вологість не нижче 80-85% - найбільш сприятливі для застосування цієї групи препаратів. У спекотні літні місяці, особливо в степовій України і Південних районах Лісостепу, достатній захисний ефект у садах забезпечують препарати із групи фосфорорганічних сполук і деяких інших груп.

Слід пам’ятати, що постійне, послідовне використання одного й того самого препарату викликає не тільки зниження його ефективності внаслідок виникнення стійкості шкідливих організмів до нього, але і спалах масового розмноження низки видів: плодових кліщів, попелиць, щитівок.

ІІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

3.1. Використання пестицидів для захисту посівів цукрового буряка

Сучасні інтегровані системи захисту посівів цукрового буряків від шкідливих організмів ґрунтується переважно на застосуванні пестицидів хімічного походження.

У «Переліку пестицидів… на 2008 рік» для застосування на посівах цукрових буряків наявну понад 100 препаратів з різних класів хімічних сполук, дозволених для використання проти шкідливих організмів. Це дає змогу забезпечити належний рівень ефективності за правильного застосування препаратів. Зокрема, слід враховувати біологічні особливості шкідливих організмів, їх фазову та стадійну чутливість до пестицидів, механізм дії активної речовини препаратів, погодні умови та низку інших вимог.

Стан популяції шкідливих організмів : їх активність, інтенсивність розмноження, стійкість до дії негативних чинників і пестицидів – залежно від цілої низки екологічних чинників, які прямо чи безпосередньо впливають на токсичність і тривалість дії пестицидів, а звідси – їх ефективність. Отже, прояв впливу найважливіших чинників слід знати, щоб правильніше застосовувати ті чи інші препарати та в певний період доби і вегетації.

Температура – це найбільш впливовий на живі організми чинник. Кожен живий організм має свої порогові рівні (мінімум і максимум) температур. Для більшості польових культур порогова температура становить 5..8С, оптимальні температури для росту і розвитку в різні фази можуть змінюватися від 15 до 25 С.

Для більшості комах порогова температура перебуває у межах 6…10С, оптимальна – 17..27 С, коли вона найактивніша та інтенсивно живляться. За температури понад 27 С більшість видів помірної зони знижують свою активність, призводить до зниження дії інсектицидів. За високих денних температур та інтенсивного сонячного освітлення органічні пестициди швидко розкладаються на нетоксичні сполуки. Крім того, за високих денних температур і низької вологості повітря знижується проникність кутикули листя, що негативно впливає на ефективність дії системних пестицидів, особливо гербіцидів, а також на утримуваність краплин рідини на рослинах.

Отже, проводити обприскування денною порою як за високих ( понад 27С), так і за низьких (нижче 17 С) недоцільно.

Вологість. З-поміж екологічних чинників вологості є другим важливим чинником, від якого залежить ефективність дії пестицидів. Для комах і збудників хвороб надзвичайно важливим є відносна вологість повітря, опади, роса, зволоженість орного шару грунту та вміст води в тканинах рослин. Оптимальною для гігрофільних і мезофільних видів є відносна вологість повітря у межах 60-90% та крапельна волога (дощ, роса). У поєднанні з оптимальними температурами така вологість сприяє прискоренню їх розвитку та розмноженню. Проте рясні дощі можуть змивати з рослин попелиць , кладки яєць мінуючи мух, гусениць молодших віком лучного метелика та інших, а також нанесені на рослини пестициди. Несприятлива для більшості видів комах-фітофагів вологість повітря нижча 60%, а для кліщів – навпаки. За низької вологості повітря в поєднанні з високими (понад 20С) температурами інтенсивність живлення фітофагів та пошкодження ними рослин збільшується вдвічі-втричі. Такі умови сприятливі і суховіїв збільшується вміст восків у кутикулі, що зменшує проникність системних гербіцидів у тканини рослин і негативно впливає на ефективність.

Сонячне світло. Світло дещо менше впливає на комах, аніж на рослин. Проте спричиняє у комах типові реакції, деякі шкідники (личинки хрущів, коваликів, бурякового довгоносика тощо) гинуть від прямого сонячного світла; у інших, навпаки, спостерігається позитивний фототропізм, і світло підвищенню їх активності. Комахи та інші шкідники з негативним фототропізмом ховаються у грунт, під різні схованки, скручують листя, обплітають його павутинням тощо (довгоносики, щитоноски, мертвоїди, гусениці лучного метелика, совок), що ускладнює боротьбу з такими видами. Проти них обприскування слід проводити ввечері, збільшувати норму витрат робочої рідини, спрямовувати факел розпилу на рослин, застосовувати препарати з тривалим періодом дії. Пряме сонячне світло прискорює розпад активної речовини на нетоксичні сполуки, сприяє фіто токсичності пестицидів. Окрім того, за прямого сонячного світла збільшується товщина кутикули та вміст у ній непроникливих восків, що також відчутно знижують ефективність застосування гербіцидів.

Грунтові (едафічні) чинники. Механічний склад, щільність, вміст гумусу та NPK, кислотність, зволоженість впливають як на шкідливі організми, так і на ефективність пестицидів, що їх вносять у грунт, і стійкість рослин до походження фітофагами.

Відомо, що деякі шкідники можуть розвиватися в грунтах легкого механічного складу, інші, навпаки, - тільки у важких. М.Гіляров (1953) установив залежність пошкодження рослин грунтовими шкідниками від вологості грунту та вмісту в ньому гумусу. Так, дротяники завдають більше шкоди на легких піщаних грунтах за недостатнього їх зволоження. На багатих гумусом грунтах вони здебільшого є сапрофітами. Крім того, фіто токсичність деяких грунтових гербіцидів збільшується зі зменшенням вмісту гумусу в грунті. На важких, ущільнених і перезволожених грунтах зростає шкідливість збудників коренеїда цукрових буряків і кореневих гнилей.

За недостатнього зволоження грунту зменшується ефективність грунтових гербіцидів, що потребує їх обов’язкового загортання, та уповільнюється розклад пестицидів.

Не менш важливим чинником ефективності та безпечності застосування пестицидів є дотримання регламентів їхнього застосування.

Творчий підхід до застосування пестицидів сприятиме підвищенню їх ефективності, окупності та збільшенню врожайності, а відтак – і рентабельності галузі буряківництва. [9]