1.2. Древній Рим

Спочатку – місто-держава, згодом правитель Італії, і, нарешті, - володар усього басейну Середземного моря і Західної Європи. У культурі утвердилась ідея державності, могутності Рима, його всесвітнього владарювання й нездоланності (велику місію Рима задекларовано в «Енеїді» Вергілія).

Римляни, як і більшість давніх народів, були політеїстами, тобто поклонялися багатьом богам: Юпітеру – богу грому і блискавки, Юноні – богині шлюбу, Мінерві – богині мудрості, Янусові – богу початку й кінця та ін.

Прагматичний спосіб мислення формував специфіку римської культури. Римське право враховувало всі можливі життєві ситуації. Історичні твори тяжіли до чіткого викладу фактів («Історія Рима» Тіта Лівія). Якщо давні греки відчували єдність особистих і суспільних інтересів, то інтереси римської держави з її жорстокою системою управління протиставлялися потребам окремої людини. Греки сповідували культ краси вільної особистості, римляни – культ влади і сили.

Імперські ідеї найповніше втілювалися в архітектурі суто практичного призначення, що задовольняла потреби в організації торгівлі, масових видовищ тощо. Римляни навчилися зводити храми, мости, будувати дороги, водопроводи. Вони винайшли бетон, завдяки чому змогли споруджувати велетенські будівлі, краса яких вбачалась у розумній доцільності, суворій міці, лаконізмі деталей. Поряд із конструкціями з колон, перекритих балками, і приміщеннями з пласкими стелями, перейнятими у греків, римляни розробили аркові перекриття і систему склепінь, сконструювали купол.

Центром громадського життя, а отже, й осередком багатьох архітектурних пам’яток Рима був форум - головний міський майдан, де стояли храми, громадські споруди, статуї видатних громадян.

Новими архітектурними спорудами тих часів були терми – не просто громадські лазні, а ще й місця відпочинку, чудово оздоблені, із залами для спортивних ігор, оснащені бібліотекою.

Римський театр відрізнявся від грецького: він являв собою замкнене коло, тоді як у греків – півколо. У приміщенні театру відбувалися театральні й циркові вистави, бої гладіаторів.

Втіленням міцної римської держави, її військових звитяг стали тріумфальні арки й колони (колона Траяна). Римський храм (Пантеон), амфітеатр (Колізей) відокремлювали людину від довкілля, замикали її в собі, оточували монолітною стіною з монотонним ритмом арок. Пантеон – храм усіх богів – це унікальна споруда без вікон (світло проникало крізь отвір у стелі). Стіни завтовшки 8 метрів облицьовано всередині світлим мармуром, у нішах встановлено статуї богів.

Громадські й житлові будинки аристократів оздоблювали дуже пишно: підлогу прикрашали мозаїкою, стіни розписували фресками.

Одне з найвагоміших досягнень римського мистецтва – скульптурний портрет. Римляни першими почали зображувати в камені реальних людей. На відміну від давньогрецького, що втілював досконалу людину, римський тяжів до підкресленого натуралізму. Статуї видатних сучасників встановлювались на міських вулицях, вкупі з навколишніми спорудами вони утворювали гармонійний ансамбль.

ІІ. Середньовіччя

Доба середньовіччя (приблизно V-XVст.) почалася з падіння Римської імперії. Утвердження християнства свідчило про зміну світогляду людини. Переорієнтація суспільної свідомості на світ ідеальний, надчуттєвий, духовний стала головною тенденцією середньовічної культури. Культ героя замінено культом страстотерпця (Ісус Христос, св. Георгій, Лоенгрін), який у своїй жертовній боротьбі зі злом перемагає не силою, а величчю духу. Людиноцентризм античності змінився на геоцентризм середньовічного суспільства – верховність Бога як єдиного регулятивного принципу. Із західноєвропейським Середньовіччям пов’язують два художні стилі: романський і готичний. Романський стиль виник і поширився приблизно на сторіччя раніше, коли провідною формою існування соціальних груп було сільське поселення із замком-фортецею.