2.1. Романський стиль

У більшості європейських країн у ХІ-ХІІ панівним стилем був романський, який найповніше втілювався передусім в архітектурі. Храми, монастирі, замки, ратуші характеризувалися різноманітністю конструктивних особливостей і декору. Конструкції внаслідок недостатнього рівня техніки були надто важкими. Внутрішній простір храмів, що композиційно розвивали форму базиліки (основного типу християнських культових споруд), поділявся на окремі частини. Базиліки часто оздоблювалися рельєфами. У ХІІ ст. виникають перші кам’яні ратуші.

Архітектуру романського стилю, так би мовити, формували війни, адже істотною ознакою часів Середньовіччя була збройна боротьба за владу між феодалами. Найбільший феодал – церква – активно втручалася у війни, хрестом і мечем захищаючи свої права . Тому не дивно, що майже всі романські споруди нагадують фортеці з неприступними міцними стінами, численними вежами, вузькими бійницями. Їх часто зводили на високих скелях, крутих пагорбах, перехрестях доріг, щоб у такий спосіб контролювати прилеглу місцевість. У цивільному будівництві романський стиль представлений феодальним замком-фортецею з донжоном – круглою вежею, яка, наче невтомний вартовий, охороняла замок.

Собори романського стилю вважають величчю. Храмові фасади й вівтарі щедро оздоблено скульптурою, центральний неф (поздовжня частина) значно вищий від бокових. В основу архітектурної композиції такої споруди покладено видовжений хрест.

Одночасно з архітектурою розвивалася монументальна скульптура із символічними біблійними сюжетами. Скульптурні композиції, якими щедро оздоблювалися романські храми, утверджували слабкість і мізерність людини як перед ликом Вседержителя, так і перед сповненим незбагненних таємниць світом. Різні за пропорціями й розмірами статуї, виготовлені переважно з каменю, розміщувалися на колонах, у нішах.

У Франції скульптурою прикрашали фасади культових споруд, в Італії – портали церков, у Німеччині – здебільшого інтер’єри храмів. Бронзові надгорбки, світильники та інші металеві вироби майстри виготовляли в техніці литва (бронзові двері з рельєфами церкви Сан-Дзено Маджоре у Вероні).

На іспанську пластику досить помітно вплинуло арабське мистецтво, зокрема поширення набула дерев’яна розмальована скульптура. Романський стиль виразно виявився у скульптурах Портика слави собору в Сантьяго-де-Компостела: численні фігури святих, пророків та апостолів вражають індивідуальністю характерів.

У тісному зв’язку з романською архітектурою розвивався монументальний живопис. Зображення були площинними, умовними, символічними (наприклад, розміри постатей трактувалися ієрархічно: фігура Христа завжди була вищою за фігури ангелів та апостолів). Релігійні мотиви переважали, та поряд з ними часто зображували фантастичних істот, вдавалися до сюжетів народних казок. У розписах важливу роль відігравав орнамент. Роботи виконувалися в техніці фрески, для якої характерні чіткі композиції, витончені співвідношення кольорів (фрески церкви Сан-Клементе в Таулі).

Монументальний живопис сягнув найвищого розвитку у Франції. Тут величність соборів підкреслено яскравими розписами. Митці створювали композиції, що вражали розмахом фантазії (поруч із постатями святих художник зображував семиголових драконів, небачених комах тощо. Ідеться про автора фресок «Боротьба архангела Михаїла з драконом», «Побудова Вавилонської вежі» з церкви Сен Са-Бен сюр-Гартан (область Пуату).

Німецькі майстри пензля малювали святих у застиглих урочистих позах, сюжетні ж сцени, наприклад зцілення Христом прокаженого, зображали реалістичніше.

Для розписів соборів Іспанії характерні суворо канонізовані образи, насичені фарби. Улюбленими були живописні зображення на дереві, зокрема вівтарні образи Христа і Марії.

В українській іконографії не збереглися твори, що свідчать про вплив романського стилю на давнє українське малярство. Хіба, що в мініатюрах Трірського Псалтиря (друга половина ХІ ст.) помітні романські риси, тому деякі дослідники вважають їх творами західноукраїнських майстрів.

У романському мистецтві на якісно новий рівень розвитку вийшло художнє оформлення рукописної книги. Художники прикрашали сторінки заголовними літерами (ініціалами), візерунками, віньєтками. Незабаром з’являються ілюстрації до тексту – власне книжкова мініатюра.

Найдавнішими пам’ятками книжкового мистецтва Франції є «Апокаліпсис» із Сен-Севера, Біблія Гардінга. Німецькі романські рукописи прикрашені ілюстраціями із зображенням імператорів. Жіночі постаті, розміщені поряд, символізували підвладні слов’янські землі, Рим, Галлію, Німеччину. У манускриптах трапляються зображення євангелістів, а також пейзажі. Значними успіхами позначилося книжкове мистецтво Англії. Найбільш ранні рукописи Х ст. вигадливо оздоблені й ілюстровані (Біблія Едмона). Пізніше зміст ілюстрацій переорієнтувався на побутові сцени, зображення лицарів, воїнів, ченців.

У романському мистецтві також розвивалися різьблення, карбування, ткацтво, ювелірна справа, килимарство, мистецтво емалі. Всесвітньої слави, зокрема, зажили емалі, що вироблялися у французькому Ліможі.

Отже, романське мистецтво, насамперед архітектура, підготувало перехід до наступного етапу розвитку західноєвропейського мистецтва – готики.