- •4.1. Соціальна спільність та соціальна організація.
- •Найважливіший компонент – людина: суспільна, свідома, пов'язана з іншими людьми різноманітними стосунками і формами взаємодії істота.
- •Основна властивість людини – активна, цілеспрямована поведінка.
- •Індивід
- •Дає організованому цілому постійну різноманітність,
- •Що дозволяє цьому цілому адаптуватися
- •До зовнішнього середовища, а значить, забезпечує йому необхідну стійкість.
- •Вплив рівня зв'язків на стан організацій
- •4.2. Еволюція соціальних організацій
- •Загальних прогресивних тенденцій їх розвитку, що підтверджується всією історією людства.
- •Передача історичного досвіду майбутнім поколінням, що складає найважливішу умову їх подальшого розвитку.
- •4.3. Колективи (групи) працівників в організації
- •Загальна ефективність та якість діяльності організації.
- •Опір змінам, який виникає у зв'язку із загрозою існуванню неформальної групи.
Опір змінам, який виникає у зв'язку із загрозою існуванню неформальної групи.
Застосування
соціального контролю, який здійснюється
через встановлення
і
закріплення групових еталонів допустимої
поведінки, жорстких санкцій, відчуження
тощо.
Наявність
неформальних лідерів,
які посідають
таке ж становище,
що й лідери
формальних груп.
Визнати
існування неформальної групи, а також
те,
що
її ліквідація може спричинити розпад
формальної організації.
Вміти
вислуховувати
думки,
міркування та
пропозиції членів
і
лідерів неформальної групи.
Впливати
на діяльність неформальних груп шляхом
застосування
загальних методів
менеджменту.
Оцінювати
кожне рішення з позиції забезпечення
якісної взаємодії управлінців з
неформальною
групою.
Залучати
лідерів і членів
неформальних груп
до участі у
виробленні управлінських
рішень.
Здійснювати
оперативне забезпечення працівників
точною інформацією
з метою запобігання
неправдивим чуткам, які може поширювати
неформальна група
(організація).