Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метод_СР.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
19.11.2019
Размер:
620.54 Кб
Скачать

Тема 13. Ринок праці

  1. Попит на працю на досконало конкурентному ринку.

  2. Пропозиція праці. Рівновага на конкурентному ринку праці.

3. Роль професійних спілок на ринку праці.

1. Попит на працю на досконало конкурентному ринку

Вивчення особливостей ціноутворення на ринку праці доцільно розпочинати з аналізу попиту на працю на чисто конкурентному ринку. Основні характерні риси такого ринку:

  • багато фірм конкурують між собою за використання конкретного виду праці;

  • велика кількість працівників однакової кваліфікації незалежно один від одного постачають цей вид послуг праці;

  • ні фірми, ні трудові спілки, ні окремі працівники не мають змоги контролювати ринкову ставку заробітної плати.

Приймаючи рішення щодо найму додаткових працівників, фірма порівнюватиме граничний продукт праці у грошовому виразі MRPL та граничні витрати на ресурс праці MСPL . Якщо вироблений продукт продається на конкурентному ринку, то MRPL= MPL*Р. Водночас граничні витрати на ресурс праці – витрати на залучення додаткового працівника – це є ринкова ставка заробітної плати W: MСPL=W. Доцільно відмітити, що між ставкою заробітної плати та кількістю найманих працівників існує обернена залежність.

Ринковий попит на працю – це сума обсягів попиту на працю усіх галузей. Натомість, визначаючи галузевий попит на працю, треба врахо­вувати вплив зміни ціни продукції галузі унаслідок зміни ціни праці і спричинену цим зміну попиту на працю з боку фірм. Крива галузевого попиту на працю, здебільшого, крутіша, ніж це було б у разі звичайного додавання кривих попиту окремих фірм. Нахил кривої галузевого попиту на працю прямо пропорційний еластичності попиту за ціною продукту, який виробляють у цій галузі.

Як і для будь-якого іншого ресурсу, попит на працю залежить від її продуктивності: чим вища продуктивність праці, тим вищий попит на неї. Гра­ничний продукт праці визначається якістю праці, кількістю та якістю інших чинників виробництва, рівнем технологій і ефективністю управ­ління. Підвищення освітнього та фахового рівня працівників, ефективне використання природних ресурсів, нагромадження капіталу і застосуван­ня найсучасніших технологій забезпечують зростання продуктивності праці. Саме ці чинники зумовлюють підвищення попиту на працю і, як наслідок, високу заробітну плату у країнах з розвиненою економікою.

2. Пропозиція праці. Рівновага на конкурентному ринку праці

Пропозиція праці в економіці країни залежить від декількох основ­них чинників:

1) чисельності населення;

2) економічної активності, тоб­то готовності працювати, різних груп населення — жінок, людей похилого віку, підлітків тощо;

3) кількості відпрацьованих годин;

4) якості виро­бничих зусиль працівників.

Рішення щодо того, скільки працювати і чи працювати взагалі, індивіди приймають, зважаючи головно на величину ставки заробітної плати.

Процес прийняття індивідуальних рішень стосовно кількості відпра­цьованих годин доцільно розглянути з позицій теорії корисності. Загальна корисність часу для особи складається з корисності ро­бочого часу (упродовж якого заробляють дохід для придбання будь-яких бажаних товарів та послуг) і часу дозвілля. Розподіляючи свій „бюджет " часу між роботою та дозвіллям, людина прагне максимізувати його загальну корис­ність. Основним чинником цього вибору є ставка заробітної плати, яка і визначає тривалість робочого часу.

Зростання ставки заробітної плати зумовлює дію ефектів заміщення та доходу. З одного боку, з'являється стимул скоротити час дозвілля і працювати довше, бо кожна відпрацьована година тепер дає змогу придбати більше благ, ніж раніше (ефект заміщення). Водночас вищий рівень заробітної плати дозволяє збільшити споживання товарів і послуг за незмінної або навіть меншої тривалості робочого часу (ефект доходу). Поки ефект заміщення переважає ефект доходу, пропозиція праці індивіда зростатиме з підвищенням ставки заробітної плати. Якщо ж за певного високого рівня заробітної плати вагомішим стане ефект доходу, пропозиція праці може зменшитися.

Як свідчать дані до­сліджень, незначне переважання ефе­кту доходу характерне за високої заробітної плати лише для дорослих чоловіків; натомість для усіх інших груп населення пропозиція праці пря­мо пропорційна ставці заробітної пла­ти. Відтак ринкова пропозиція конкретного виду праці (галузева пропо­зиція праці) є висхідною лінією. Вона ві­дображає необхідність підвищення ставки заробітної плати для залучення додаткових працівників з альтернативних місць праці.

Рівноважна ставка заробітної плати і рівноважна кількість праці певного виду визначаються точкою перетину кривих попиту на працю та пропозиції праці. Окрема фірма не має жодного впли­ву на ціну праці і при­ймає її як дану, тобто крива пропозиції праці для фірми — абсолютно еластична. Зауважмо, що всюди вище йдеться про реальну заробітну плату, тобто ту кіль­кість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату — суму грошей, отриману працівником за одиницю часу.