§ 7. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна

Незаконна приватизація державного, комунального май­на (ст. 233). Безпосередній об'єкт злочину - суспільні відносини у сфері приватизації державного та комунального майна.

Предмет злочину — державне або комунальне майно.

Об'єктивну сторону злочину характеризують альтернативні діяння: 1) приватизація шляхом заниження вартості майна че-

рез визначення її у спосіб, не передбачений законом; 2) привати­зація шляхом використання підроблених приватизаційних до­кументів; 3) приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом; 4) приватизація неуповноваженою особою.

Приватизація — це відчуження майна, що перебуває у дер­жавній або комунальній власності, на користь фізичних чи юри­дичних осіб. Вона регулюється законами України: «Про прива­тизацію державного майна» в редакції від 19 лютого 1997 р.¹, «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в редакції від 15 травня 1996 р.² й іншими нор­мативно-правовими актами. Приватизація здійснюється не інакше, як на виконання державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови її проведення, і в порядку, встановленому законом.

Заниження вартості майна означає визначення її способом, який взагалі не передбачений законами про приватизацію або, хоч і передбачений, але не має застосовуватися в конкретному випадку. Методика оцінки вартості майна в основному зале­жить від того, яке майно приватизується і яким способом.

Під приватизацією з використанням підроблених приватиза­ційних документів слід розуміти використання тих підроблених документів, які мають юридичне значення в процесі привати­зації: для визначення способу приватизації, вибору методики оцінки вартості майна, прийняття рішення про приватизацію майна або щодо вибору покупця тощо.

Затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, є виключною компетенцією Верховної Ради України (п.36 ст. 85 Конституції України). Він передбачений в ст. 5 Закону України «Про приватизацію дер­жавного майна», а також Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 7 липня 1999 р.³

Приватизація неуповноваженою особою означає приватиза­цію особою, яка за законодавством не може бути суб'єктом при­ватизації.

_______________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 17. — Ст. 122.

² Там само. - 1996. - № 34. - Ст. 160.

³ Там само. - 1999. - № 37. - Ст. 332.

Цей злочин вважається закінченим із моменту переходу май­на, що приватизується, до покупця — фізичної чи юридичної особи.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єктом злочину можуть бути працівники органів прива­тизації та інші особи, які досягли 16-річного віку.

У частині 2 ст. 233 встановлено відповідальність за ті самі діяння, якщо вони призвели до незаконної приватизації майна державної чи комунальної власності в великих розмірах, тобто на суму, що у тисячу й більше разів перевищує неоподатковува­ний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті), або вчинені групою осіб за попередньою змовою.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 233 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; за ч.2 ст. 233 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна або без такої.

Незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234). Без­посередній об'єкт цього злочину - суспільні відносини у сфері обігу приватизаційних паперів.

Предмет злочину — приватизаційні папери. Згідно зі ст. 1 За­кону України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р.¹ приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержан­ня у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Привати­заційні папери можуть бути лише іменними. Предметом злочи­ну є чужі приватизаційні папери.

Об'єктивну сторону злочину характеризують альтернативні дії з чужими приватизаційними паперами: 1) продаж; 2) інша незаконна передача; 3) покупка; 4) розміщення й інші операції без належного дозволу.

Приватизаційні папери призначені для придбання частки майна державних підприємств та інших об'єктів, державного житлового фонду, земельного фонду відповідно до законодав­ства України про приватизацію. Вони вільному обігу не підля­гають, а можуть бути використані лише для обміну на докумен-

_______________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 24. — Ст. 352.

ти, які встановлюють право власності на придбані об'єкти при­ватизації. Тому покупку, продаж та іншу незаконну передачу чу­жих приватизаційних паперів слід розуміти як дії, що порушу­ють заборону укладати угоди з приватизаційними паперами для цілей, не передбачених зазначеним вище Законом України (див. ст. 5). Інша незаконна передача може полягати у викорис­танні їх для розрахунків, як застави для забезпечення платежів або кредитів, у передачі для незаконного використання в про­цесі приватизації особою, що не є власником цих паперів тощо.

Розміщення й інші операції без належного дозволу - це ті опе­рації з чужими приватизаційними паперами, які особа може робити лише після одержання належного дозволу, однак у кон­кретному випадку такого дозволу не одержала, наприклад, осо­ба здійснює посередницьку діяльність із приватизаційними паперами без одержання ліцензії.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-якої з передбачених у ст. 234 дій.

Суб'єктивна сторона злочину — умисел.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку та не є власником приватизаційних паперів.

Частина 2 ст. 234 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або особою, раніше судимою за один із зло­чинів, передбачених статтями 233,235, або організованою гру­пою, або з використанням службового становища.

У частині 3 ст. 234 встановлено відповідальність за викра­дення приватизаційних паперів.

Викрадення означає протиправне таємне або відкрите вилу­чення чужих приватизаційних паперів поза або всупереч волі особи, у якої вони перебувають, і обертання їх на свою або інших осіб користь. Викрадення може бути поєднане із застосуванням фізичного або психічного насильства або без такого. Тобто ви­крадення охоплює всі ті способи вилучення майна, які характери­зують крадіжку (ст. 185), грабіж (ст. 186) і розбій (ст. 187). У разі застосування насильства, що згідно із законом карається більш суворим покаранням, вчинене необхідно додатково кваліфікувати ;»а статтями про злочини проти життя та здоров'я особи.

Протиправне заволодіння приватизаційними паперами шляхом обману, зловживання довірою або зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а також їх привлас-

нення чи розтрата кваліфікується як злочин проти власності (статті 190 і 191).

Злочин вважається закінченим, якщо приватизаційні папе­ри вилучено, а винний дістав можливість користуватися чи роз­поряджатися ними.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що поєднаний із корисливим мотивом.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 234 — штраф від ста до п'яти­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк; за ч.2 ст. 234 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, за ч.3 ст. 234 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Недотримання особою обов'язкових умов щодо привати­зації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235). Безпосередній об'єкт зло­чину - суспільні відносини у сфері приватизації державного і комунального майна.

Предмет злочину — документи, необхідні для приватизації державного і комунального майна.

Об'єктивну сторону злочину характеризують альтернативні діяння: 1) подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, або в інших документах, необхідних для їх приватизації, 2) недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими нор­мативно-правовими актами.

Диспозиція ст. 235 є бланкетною і вимагає звернення до за­конів та інших нормативно-правових актів про приватизацію для визначення у кожному конкретному випадку переліку необ­хідних документів, що подаються покупцями майна, а також обов'язкових умов приватизації. Це, наприклад, зобов'язання, передбачені бізнес-планом, планом приватизації або умовами аукціону, конкурсу, викупу, які обов'язково вносяться до дого­вору купівлі-продажу майна, яке приватизується.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-якої з указаних дій.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку. За не­дотримання обов'язкових умов щодо приватизації несе відпові­дальність особа, яка зобов'язана їх дотримуватися згідно із за­конодавством про приватизацію.

Покарання за злочин: за ст. 235 — штраф від ста до чотирьох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років.

РОЗДІЛ ІХ

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ