Тема 4. Сукупний попит і сукупне пропонування

План

.

3.Сукупне пропонування. Аналіз відрізків кривої сукупного пропонування.

4.Сукупний попит - сукупне пропонування як модель економічної рівноваги.

Лекція №2

3.Сукупне пропонування. Аналіз відрізків кривої сукупного пропонування.

Сукупна пропозиція (АS) (від англ.. aggregate)— загальний обсяг товарів та послуг в еко­номіці, який може бути запропонований фірмами при певному рівні внутрішніх цін. На зміни в сукупному попиті виробництво може відреаґувати як зміною рівня цін, так і обсягу випуску. Зв'язок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати у виробництві.

Підвищення рівня цін стимулює підприємства ви­робляти і пропонувати більший обсяг товарів та послуг. Зниження рівня цін зумовлює зменшення обсягів ви­робництва. Це означає, що між обсягом національного виробництва, який набув форми сукупної пропозиції, та рівнем цін існує пряма залежність, а крива сукуп­ної пропозиції має додатний нахил.

Слід звернути увагу на те, що як в теорії, так і на практиці дослідження явища сукупної пропозиції — справа досить складна. Як свідчить економіка Украї­ни, зростання рівня цін впродовж 90-х рр. XX ст. не привело до відчутного зростання виробництва. Чому? Відповісти на запитання певною мірою допоможе ма­теріал цього параграфа.

Варто зазначити, що і в теоретичному осмисленні еко­номічної природи сукупної пропозиції та конфігурації кривої АS різними школами є відмінності. Окрім того, спостерігається суттєва відмінність між сукупною пропозицією в короткостроковому та довгостроковому пе­ріодах.

Короткостроковим періодом макроекономічна теорія вважає такий період, впродовж якого ціни на фактори виробництва (і насамперед номінальна заро­бітна плата) залишаються незмінними навіть за умо­ви зміни загального рівня цін.

Така ситуація в економіці пояснюється двома го­ловними чинниками:

а) наймані працівники не можуть відразу усвідоми­ти зростання рівня цін, а тому і зміни їх реальної заробіт­ної плати. Це усвідомлення відбувається тільки згодом;

б) значна частка найманих працівників на умовах контракту отримують фіксовану заробітну плату.

Тому зміна рівня цін не веде автоматично до зміни номінальної заробітної плати.

Довгостроковий період — це такий період, коли ціни на фактори виробництва (в тому числі і номіналь­на заробітна плата) реагують досить відчутно на зміни рівня цін. Пояснюється це тим, що, по-перше, з часом наймані працівники отримують повну інформацію сто­совно зміни рівня цін і усвідомлюють зміну рівня своєї реальної заробітної плати. По-друге, короткострокові трудові контракти закінчуються, а нові підписуються на нових умовах, які відображаються в змінах рівня номінальної заробітної плати, посадових окладів тощо.

Короткострокова крива сукупної пропозиції (AS)

Побудова цієї кривої (рис. 4.6) ґрунтується на та­ких засадах:

1. 

   початковий рівень цін знаходиться на рівні Р_о;

2) номінальна заробітна плата встановлюється на основі очікування незмінного рівня цін (Ро).

Розглянемо спочатку таку ситуацію в економіці, коли вона перебуває у короткостроковому періоді й за­гальний рівень цін залишається незмінним. Тоді ко­роткострокова крива сукупної пропозиції горизон­тальна і позначається SRAS (від англ. Short run aggregate supply curve).

Це означає, що за цінами, що відповідають Ро фірми готові запропонувати стільки товарів та послуг, скільки споживачі готові купити за даного рівня цін.

Інша ситуація, властива короткостроковому періо­ду економіки, полягає в тому, що, як вже зазначалося, рівень цін змінюється, а ціни на ресурси (в тому числі номінальна заробітна плата) залишаються незмінними (рис. 4.7).

Нехай початковий для відрахунку рівень цін відпо­відає точці Р0*. В точці Е_о економіка функціонує при потенційному обсягу виробництва (Q*о) та рівні цін Р*0,

який забезпечує повне і ефективне використання усіх видів ресурсів. Цій ситуації відповідає природний рівень безробіття.

Припустимо, що в силу непередбачених обставин рівень цін змінився. Розглянемо, яким чином зміни рівня цін вплинуть на обсяг національного виробни­цтва. Нехай рівень цін зріс з Р₀ до Р1. Якщо ціни на ресурси залишилися незмінними, то вищі ціни забез­печать підприємцям більші прибутки, що вплине на поведінку підприємців, стимулюючи їх збільшувати обсяги виробнитва, які зростуть з точки Q0* до точки Q1. Відповідно сукупна пропозиція зросте з точки E0 до точки Е1. Слід зазначити, що в точці (Q1) економіка буде знаходитись в умовах, коли рівень безробіття буде нижчим за природний, а обсяг виробництва вищим за

потенційний. Пояснюється це тим, що домогтися та­кого зростання стає можливим завдяки понадурочній зайнятості, залученню до складу робочої сили дітей, пенсіонерів, структурно безробітних тощо.

Якщо ж рівень цін в економіці буде зменшува­тись від точки Р*_о до точки Р₂, за інших незмінних умов прибутки підприємців зменшаться або навіть зникнуть. Тому виробники зменшать виробництво і зайнятість. Сукупна пропозиція переміститься із точки Е_о в точку Е2, а реальний обсяг виробництва скоротиться з Q₀* до Q₂. Це зменшення обсягу виробництва буде супро­воджуватись зростанням природного рівня безробіт­тя. Таким чином, зі сказаного вище можна зробити ви­сновок, що крива сукупної пропозиції в короткостро­ковому періоді є горизонтальною або має висхідний нахил.

Довгострокова крива сукупної пропозиції

У довгостроковому інтервалі обсяг випуску визна­чається не рівнем цін, а обсягом капіталу, праці та на­явними технологіями. Крива довгострокової сукупної пропозиції LRAS (від англ. Іопg гип аggregate supply сurve) вертикальна. Вона фіксована на рівні потенцій­ного обсягу випуску при повній зайнятості (природно­му рівні безробіття) (рис. 4.8)

Як зазначалось вище, у довгостроковому періоді ці­ни, зокрема номінальна заробітна плата, повністю чут­ливі до змін рівня цін. Нехай економіка знаходиться в точці Е_о при рівні цін Ро та потенційному обсязі на­ціонального виробництва Q*. Збільшення рівня цін від Ро до Р1 у короткостроковому періоді призведе до пе­реміщення пропозиції від точки Ео до точки Е1 по кри­вій АS (Ро). Але в короткостроковому періоді зміна рівня цін стане відчутною не зразу, її усвідомлять з часом. І тоді у довгостроковому періоді наймані праців ники будуть вимагати підвищення номінальної заро­бітної плати, щоб зберегти попередній рівень реальної заробітної плати.

Тоді крива короткострокової сукуп­ної пропозиції зміститься ліворуч до АS (Р₁). Ця крива відображає більш високий рівень цін та очікувань зниження його (рівня цін) у майбутньому. За цих умов пропозиція зміститься з точки Е1 в точку D. Реальне (а не номінальне) виробництво знизиться до свого по­тенційного рівня, а рівень безробіття — до природного рівня.

І навпаки, якщо рівень ціни зменшиться від Р_о до Р2 (див. криву АS (Ро)), то рівновага спочатку пере­міститься з точки Е_о в точку Е₂, де спостерігається ско­рочення (або відсутність) прибутку, оскільки ціни зни­зились, а заробітна плата залишилась на тому самому рівні у короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді низький рівень цін виявиться у збільшенні реальної заробітної плати і зростанні безробіття, спричи­неного зменшенням обсягу національного виробництва, що призведе до зменшення номінальної заробітної пла­ти, яке змістить короткострокову криву сукупної про­позиції АS (Ро) праворуч до АS (Р₂). Реальний обсяг виробництва повернеться до потенційного (Q*), а про­позиція переміститься в точку С. З'єднавши точки довгострокової рівноваги С, Ео та D, отримаємо криву довгострокової сукупної пропозиції LRAS.

Отже, довгострокова крива сукупної пропозиції (АS) буде вертикальною (рис. 4.9).

Як видно із рис. 4.9, сукупна пропозиція у довго­строковому періоді не залежить від рівня цін.

На сукупну пропозицію у довгостроковому пе­ріоді впливає величина процентної ставки. Зростан­ня її обумовлює подорожчання і тому обмеження кре­дитних ресурсів, зменшуючи можливості розвитку ви­робництва і, відповідно, сукупну пропозицію.

На сукупну пропозицію впливають і нецінові фак­тори:

• зміна цін на ресурси;

• зміна продуктивності праці;

• зміна правових норм.

Розглянемо коротко кожний із них. Для досліджен­ня впливу зміни цін на ресурси на сукупну пропози­цію та положення кривої А 8 слід звернути увагу на такі обставини:

а) наявність (відсутність) та достатність (недостат­ність) власних ресурсів для національної економіки;

б) співвідношення на ринку національних та імпорт­них ресурсів;

в) ціни на імпортні ресурси.

Для внутрішніх (власних) ресурсів зв'язок між рівнем цін на них і обсягом сукупної пропозиції зво­ротний, тобто зростання цін на ресурси зменшує обсяг сукупної пропозиції, і навпаки.

Співвідношення на ринку національних та імпорт­них ресурсів важливе для визначення впливу світово­го ринку (цін, процентної ставки, курсу валют) на стан національного ринку. Наприклад, панівне становище країн ОПЕК на ринку нафти суттєво впливає на рівень світових цін. Для країн, що істотно залежать від імпор­ту нафти, коливання світових цін досить відчутно впли­вають на стан національної економіки.

Зростання цін на імпортні ресурси призводить до зростання витрат і, як наслідок, до зменшення сукупної пропозиції (крива АS зміщується вліво), і навпаки.

Навіть при незмінному рівні світових цін на ринку ресурсів зміна курсу національної валюти впливає на ціни на імпорт. Так, падіння курсу гривні фактично означає, що імпорт став дорожчим, і навпаки.

Зміни у рівні продуктивності є по суті зміною співвідношення між реальним обсягом виробництва і затратами. Зростання продуктивності праці (за незмінного рівня цін) означає збільшення обсягів націо­нального виробництва. Оскільки зростання продуктив­ності забезпечується науково-технічним прогресом (НТП), то це означає зменшення капітало-, матеріало- та енергомісткості виробленої продукції, а тому — зде­шевлення її, що зміщує криву АS праворуч вниз.

Зміни в правових нормах стосуються насамперед зміни характеру державного регулювання та змін у по­датковій політиці та політиці видатків, зокрема субсидій бізнесу. Так, зростання непрямих податків (ПДВ, акциз, нарахування на соціальне страхування тощо) зумовлює зростання витрат підприємців на одиницю продукції і спричиняє скорочення сукупної пропозиції. Крива АS зміститься ліворуч. Збільшення державних субсидій бізнесу та зменшення податкового тиску зумовлює змен­шення витрат виробництва фірмами, що спричиняє зрос­тання сукупного попиту. Крива АS зміщуєтсья праворуч.

Вплив характеру державного регулювання на су­купний попит передбачає необхідність зіставлення за­трат на регулювання та ефекту від державного втру­чання. Якщо затрати держави, зумовлені її втручан­ням в економіку, перевищують ефект від цього втру­чання, крива сукупної пропозиції зміщується ліворуч і означає зменшення пропозиції, та навпаки (рис. 4.10).

Як вже зазначалось, різні школи по-різному підхо­дять до визначення економічної природи сукупної пропозиції та форми кривої АS. Розглянемо два підхо­ди до цієї проблеми: кейнсіанський та класичний.

Кейнсіанська крива АS

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції розгля­дає функціонування економіки в порівняно коротких часових межах. Аналіз сукупної пропозиції базується у цій моделі на таких засадах:

• 

  економіка функціонує в умовах неповної зайня­тості та наявності значного обсягу не використовуваних виробничих потужностей;

• ціни, процент, заробітна плата та інші номінальні величини відносно жорсткі і досить слабко реагують на ринкові коливання;

• реальні величини (обсяг випуску, зайнятість, за­ робітна плата, процент тощо) значно швидше реагують на кон'юнктурні коливання економіки.

У зв'язку з зазначеними передумовами, крива су­купної пропозиції (АS) або горизонтальна (при жорст­ких цінах та заробітній платі) (див. рис. 4.6), або вис­хідна з додатним нахилом (за незмінних цін на ресур­си та незмінної заробітної плати, але змінного рівня цін) (див. рис. 4.7).

Зобразимо обидві ці ситуації на одному графіку (рис. 4.11).

В кейнсіанській моделі крива сукупної пропозиції (АS) обмежена праворуч обсягом потенційного випуску (Q*), після чого вона набуває форми вертикальної прямої, тобто фактично збігається з довгостроковою кривою АS.