Феномен „супроводжуючого захворювання”
„Супроводжуюче захворювання” - це нервово-психічний розлад інших членів сім’ї, який менш помітний на тлі основного захворювання, однак він прямо чи опосередковано зумовлений несприятливою ситуацією в сім’ї.
Окрім цього феномену в сім’ї, де є психічно хвора людина, можуть з’являтися розлади, зумовлені породженням „патологізуючих ролей”, внаслідок чого хвороба „передається” від хворого до інших членів сім’ї через механізм "зараження" чи "наслідування (моделювання)".
За
наявності психічно хворого ситуація в
сім’ї сприймається як важкопереносима.
Сім’я, шукаючи виходу з цієї ситуації,
відчуває потребу змінитися. Ці зміни
можуть призвести до двох протилежних
наслідків:
|
|
Проблема розуміння хворого
Зрозуміти хворого важко. Це зумовлюється рядом чинників, які ускладнюють розуміння його потреб, інтересів, бажань:
стереотип „алкоголіка”, „психа”;
пізнання особистості хворого має афективне забарвлення;
особиста зацікавленість членів сім’ї: в одних випадках сім’я може перебільшувати, а в інших – зменшувати глибину і важкість особистісних порушень у хворого.
Від повноти уявлень сім’ї про хворого залежить зміна вимог до нього.
З одного боку, звичні вимоги до хворого зустрічаються з неможливістю їх виконання, через що сім’я зустрічається з проблемою зміни вимог, а у хворого втрачається віра в самого себе.
З іншого боку, зниження вимог знижує у хворого відчуття відповідальності за свої вчинки.
Способи впливу на поведінку хворого
Сісти і спокійно поговорити: чітко але доброзичливо виставити межі дозволеного і недозволеного.
Постійно спокійно нагадувати про встановлені межі.
Конфронтація – пряме повідомлення про нереальність того, що відчуває хворий. Допомагає провести межу між особистістю й хворобою.
„Серйозно розсердитися”.
Фізичний контакт – масаж, прогладжування.
Гумор.
Спільні прогулянки.
Поради по догляду за окремими категоріями психічно хворих у сім’ї
Біполярний афективний розлад (МДП)
Одним із основних симптомів у маніакальній фазі є розгальмування інстинктивних імпульсів: статевого і харчового. Тому ці хворі спрямовані на пошук нових сексуальних пригод, вражень, що найчастіше спонукає їх до втечі з дому. Але через переважання пасивної уваги над активною, увагу цих хворих легко переключити. Крім того, вони схильні до створення надцінних ідей. Тому їх можна відволікти, коли в них з’являється бажання піти з дому.
У депресивній фазі через дуже знижений настрій і переживання дуже інтенсивної туги хворі прагнуть покінчити з життям. Тому за ними потрібне постійне, але ненав’язливе спостереження, щоб хворий не помічав його. Через збережений інтелект хворі добре розуміють, що за ними спостерігають. Їх важливо зайняти цікавою діяльністю. Щоб відволікти від сумних думок і переживань. Такі хворі обов’язково потребують госпіталізації.
Істерична особистість
Таких хворих характеризують егоїзм, егоцентризм, бажання мати все і зараз; вони грають самі з собою і самі не розрізняють, де гра, а де реальність. Це дуже важкі члени сім’ї, оскільки саме вони намагаються головувати в сім’ї. Вони можуть здійснювати вчинки, несподівані для самих себе.
Іншим членам сім’ї потрібно навчитися ігнорувати (але не заперечувати!) хворобливі прояви у поведінці істеричного хворого, відволікати його на іншу діяльність, інколи підігрувати. Для успішної соціалізації таких хворих важливо вдало вибрати професію, де б задовольнялася їхня основна потреба – бути в центрі уваги.
Шизофренія
Це абсолютно непередбачувані хворі. Їх важливо привчити в сім’ї працювати. Вони мають мати певні обов’язки в сім’ї, виконання яких повністю покладається на хворих. При цьому потрібно завжди підкреслювати значущість справи, яку виконує хворий в сім’ї. Через розчеплення вольових процесів, шизофреники нездатні до цілеспрямованої діяльності, тому їхня діяльність має бути спрямована іншими. Про хворих на шизофренію кажуть: „Закутался в шелк своей души”.
Прогресивний параліч
Є наслідком пізнього сифілісу – 15-20р. Основний симптом – слабоумство. Порушується процес ковтання – може вдавитися. Ламкі кістки. Тому потрібно контролювати процес прийому їжі, слідкувати, щоб не падав, не вдарився.
Ключові слова: сім’я, сімейно-зумовлені стани, сімейна тривога, функції сім’ї, структура сім’ї, психічна травма, супроводжуюче захворювання.