1.3 Виникнення та розвиток страхування
У своєму розвитку страхування пройшло три етапи:
1 етап – античне страхування, яке виникло за 2 тисячоліття до н.е. в Древній Греції, Єгипті, Древньому Римі, Індії;
II етап - середньовічне (гільдійсько-цехове) страхування ( Х - XIV ст.);
III етап - страхування в эпоху капіталізму ( XIV ст. - до нашого часу).
Основними формами організації античного страхування були: взаємне страхування та страхування на основі регулярних платежів.
При взаємному страхуванні ставилася мета забезпечити відшкодування збитків від стихійних лих кожного учасника торгового або шляхового колективу за рахунок уcix його членів.
Специфічна форма страхування існувала в Україні між чумаками. Зміст її полягав у тому, щоб спільно відшкодовувати збитки потерпілому в дорозі від падежу вола т. ін.
Страхування у Стародавньому Римі ґрунтувалося на обов'язковості регулярних платежів, що дозволяло акумулювати грошові засо6и та створювати страховий фонд до настання небажаного (страхового) випадку. Ці засоби мали суворо цільове призначення, ix не можна було використати, скажімо, на погашення боргу i т. ін. Їх отримував тільки спадкоємець за заповітом, а не за законом, оскільки лише особа, визначена тим, хто заповідав, здатна найліпше використати грошові страхові засоби за цільовим призначенням.
Крім того, Статут колегії чи спілки регламентував випадки втрати права на отримання страхового відшкодування. Це, насамперед, самогубство та неоплата на момент смерті щомісячних внесків пізніше встановленого терміну.
Середньовічне страхування порівняно з античним відрізнялось, широким страховим забезпеченням. Перелік страхових випадків, які сформувалися в результаті конкретизаціі страхової взаємодопомоги, охоплював майже всі їх види, які властиві сучасному майновому та особовому страхуванню.
Середньовічне, або гільдійське--цехове страхування( 10 – 14 в.), ґрунтувалось на наданні взаємодопомоги без попереднього переліку страхових подій та розмірів виплати за ними. У міру розвитку гільдійсько-цехове страхування запровадило регулярні внески, встановило переліки страхових випадків, за яких передбачалося відшкодування збитків з урахуванням ступеня ризику, конкретизувалися форми та розмір страхових виплат.
У цей період формується поділ страхування на майнове та особисте. Майнове страхування було покликане відшкодовувати збитки, що виникали внаслідок стихійного лиха, пограбування, а також банкрутства (розорення) члена гільдії незалежно від причини. Особисте страхування передбачало грошові виплати в разі смерті, хвороби, каліцтва тощо.
Цікавою ознакою середньовічного страхування було зобов'язання членів гільдійської або цехової каси сприяти один одному в обмежені збитків, спричинюваних пожежами, стихійними лихами, грабунками тощо. Недбале ставлення до охорони майна позбавляло права на отримання страхового відшкодування.
Крім того, в межах середньовічного страхування відбулося відособлення таких страхових фондів, які обслуговували не тільки членів страхової організації, а й сторонніх oci6. Це фонд для вдів, сиріт т. ін.
Страхування в епоху капіталізму набувае комерційного характеру. Специфічною ознакого буржуазного страхування є його цілеспрямування на отримання прибутку. Страхування перетворюється в звичайне комерційне підприємство.
Періодизація буржуазного страхування грунтується на періодизації етапів розвитку капіталістичного способу виробництва.
Перший етап ( XIV - XVII ст.) відповідає періоду первиного нагромадження капіталу;
Другий (XVII - XIX ст.) - періоду вільного підприемництва;
Третій (XX - XXI ст.) - періоду монополістичного капіталізму
На початковому eтапі буржуазне страхування проводилось одноосібними страховиками. На другому eтапі з'являються i розвиваються страхові товариства: акціонерні та взаємні.
В 1706 р. було створено перше товариство страхування життя.
В XIX ст. провідне місце займають страхові об'єднання типу картелю та концернів.
У третє тисячоліття страхування ввійшло як одна з найбільш розвинених i ефективних сфер діяльності.
Перше страхове товариство на території сучасної України було засноване на початку 1812 року у Феодосії.Певного розвитку набуло страхування життя. Виникають різні типи страховиків: акціонерні страхові товариства, товариства взаємного страхування, створюється система земського страхування, спеціалізовані перестрахові товариства. Після подій 1917р. страхування оголошується державною монополією. Початок 90-х років було скасовано державну монополію у цій сфері. Виникли нові страхові компанії, почав формуватися страховий ринок, який поступово стає невід'ємною складовою нового господарського механізму.