Тема 3. Методологія та методика наукових досліджень

1. Поняття методу та методології наукових досліджень.

2. Філософські та загально - наукові методи наукового дослідження.

3. Математичне моделювання як метод наукового дослідження.

4. Класифікація методів прогнозування.

1.

Процес пізнання,як основа будь-якого наукового дослідження, є складним і вимагає концептуального підходу на основі певної методології.

Методологія - це концептуальний виклад мети, змісту, методів дослідження, які забезпечують отримання максимально об'єктивної, точної, систематизованої інформації про процеси та явища. Отже, в цьому визначенні точно сформульовані основні фунції методології, які зводяться до наступного:

• визначення способів отримання наукових знань, які відображають динамічні процеси та явища;

• визначення певного шляху, на якому досягається науково-дослідна мета;

• забезпечення всебічності отримання інформації щодо процесу чи явища, що вивчається;

• введення нової інформації до фонду теорії науки;

• уточнення, збагачення, систематизація термінів і понять у науці;

• створення системи наукової інформації, яка базується на об'єктивних фактах, і логіко- аналітичного інструменту наукового пізнання.

Під методологією розуміють перш за все методологію наукового пізнання, яка являє собою сукупність теоретичних положень про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності.

Сукупність методів, які застосовуються при проведенні наукоаих досліджень у межах тієї чи іншої науки, складають її методологію.

Методика - це вчення про особливості застосування окремого методу чи системи методів. Методикка є системою сукупністю прийомів дослідження - це система правил використання методів, прийомів технічного дослідження. Якщо ця сукупність від початку дослідження і до отримання результатів, то це називається алгоритмом.

Вибір конкретних методів дослідження диктується характером мктеріалу, умовами і метою конкретного дослідження.

Метод - впорядкована система в якій визначається їх місце відповідного до конкретного етапу дослідження, використання технічних прийомів і проведення операцій з теоретичними і практичними матеріалами у визначеності послідовності.

2.

У науці використовується багато різноманітних методів, підходів і прийомів, які тісно між собою пов'язані логічно, структурно і у процесі дослідження. Системність методів полягає у наступному:

• Часто вони послідовно використовуються в одному і тому самому дослідженні.

• Використовуються на різних рівнях дослідження - емпіричному ( наприклад, метод аналогії, статистичні методи) й теоритичному (аксіоматико-дедуктивний, метод абстрагування тощо)

Філософські методи

Філософські методи:

1.Руху і розвитку

2.Сходження від абстрактного до конкретного

3.Історизму

4.Взаємозв'язку

5.Причинності

Загально-наукові методи

Традиційі:

1.Спостереження

2.Аналіз і синтез

3.Індукція, дедукція

4.Порівняння, аналогія

5.Абстрагування, узагальнення

Сучасні (модерні):

1.Моделювання

2.Системний

3.Формалізації

4.Ідеалізації

5. Аксіоматико- дедуктивний

Конкретно- наукові методи

Міждисциплінарні:

1.Польових досліджень

2.Економічного районування

3.Аналіз аналогових об'єктів

4.Картографічний

5.Балансовий

Спеціальні:

1.Розрахунково-конструктивний

2.Статистико-економічний

3.Теорія ймовірності

4.Метод ділових ігор

5.Метод експертних оцінок

Філософські методи - це використання у науковому дослідженні категорій, положень, принципів і законів певної філософської системи.

Загальнонаукові методи - це такі засоби і прийоми (чи їх сукупність), які з тими чи іншими модифікаціями використовуються в усіх чи майже в усіх науках з урахуванням особливостей конкретних об'єктів дослідження

Конкретно-наукові методи, які викристовуються в окремих науках чи в генетично пов'язаних або об'єднаних спільністю об'єктів дослідження групах.

Формалізація - це метод вивчення різних об'єктів, при якому основні закономірності явищ і процесів відображаються в знаковій формі за допомогою формул або спеціальних символів. Формалізація забезпечує спільність підходів до вирішення різних завдань, дозволяє формувати відомі моделі предметів і явищ, встановлювати закономірності між фактами, що вивчаються.

Дедукція - метод дослідження, що полягає в тому, коли конкретні положення виводяться із загальних.

Аналіз - це спосіб наукового дослідження, за яким явище поділяється на складові.

Синтез - дослідження явища в цілому, на основі об'єднання пов'язаних один з одним елементів в єдине ціле. Синтез дозволяє узагальнити поняття, закони і теорії.

У наукових дослідженнях широко застосовують метод абстрагування,тобто відмова від другорядних фактів з метою зосередження на важливих особливостях явища, яке вивчається.

Аксиоматичний - спосіб побудові наукової теорії за яким деякі аксіоми приймаються без доказів і використовуються для отримання подальших знань за певним логічним правилом.

Аналогія - це одержання нових знань про обєкти чи явища на основі того, що вони є подібні до іншІх. Міра достовірності за аналогією залежить від кількості подібних ознак у порівняльних явищах (чим їх більше тим більшою ймовірність має заключения). Аналогія тісно повязана з моделюванням або модельним еспериментом.

Для обгрунтованого визначення майбутніх характеристик процесу чи явищ необхідно знати можливі варіанти його струтури та розвитку з фомуванням значної кількості факторів. Основним способом дослідження таких обєктів є моделювання - дослідження за допомогою умовних зображень обєктів або їх аналогів, що мають аналогічні істотно живі характеристики. Цей спосіб також називається процесом постановки модельного експеременту.

Моделювання є однією з базових категорій теорії пізнання.

Класифікація моделей:

1. Часу та стану дослідження системи:

• статичні;

• динамічні.

2. За способом математичного опису:

• аналітичні;

• алгоритмічні;

3.За видом та характером врахування фаторів:

• математичні детерміновані;

• математично стохостичні

4.Залежно від методу відображення процесів управління:

• з програмним управлінням;

• оптимальності;

• імітаційне управління.

Статичні моделі - призначені для описання певних перенважно постійних співвідношень між параметрами системи яка підлягає вивченню.

Динамічні - відображає зміну об'єкта дослідження з типом часу та застосовується для перевірки гіпотез, визначення майбутніх параметрів системи.

Аналітичні - алгебричні вирази та рівняння з системою обмежень, постійними та зиіними членами які в нвслідок переваг формалізації є зручними для використання та інтерпретації результатів.

Алгоритмічні - є комплексним оскільки поєднують елементи аналітичних та еврестичних (логічних) структура яких не піддається прямому аналізу.

В основі метематичних моделей лежить формалізований математичний опис обєкта в якому враховується різна кількість факторів, та звязку між ними. Ці моделі можуть відображати різні звязки мііж факторами та результатом: функціональні - детерміновані; кореляційні - стохастичні. В свою чергу стохастичні моделю можуть бути - вирогідними - в яких в кожному набору вихідних даних відповідає певна сукупність людей подій: - статистичні відображають випадковий характер процесу.

Моделі з програмним управління місцять жорсткі задані схеми поведінки окремих складовихї елементів на весь період моделювання.

Оптима синтезуют критерії якості процесу з урахуванням поточного стану та умов розвитку.

Імітаційні - схеми постійного моделювання поведінки елементів систе різного рівня еспертниртним методом з подальшим використанням результатів для оцінування розвитку вищих рівня.

Етапи процесу моделювання:

• визначення мети, обєкта, термін, ключевих параметрів;

• збір, систематизація та аналіз вихідних даних;

• формування моделей;

• розробка системної схеми та опис взаємозвязків елементів цилісної ситеми, що формує модель;

• вибір методів та процедур моделювання.

У детермінованому факторному аналізі як правило застосовують наступні факторні моделі:

• аддитивні - такі де результативний показник є сумоюделікох факторів

• мультиплікативні - такі де результативний показник є добутком декількох факторів

• кратні - такі де результативний показник є результатом співвідношення або діленням факторів

• змішані або комбіновані - такі, що складаються з декількох моделей аддитивних, мультиплікативних, кратних.

4.

Методи прогнозування

Прогнозування - це дослідження, що базується на всебічному аналізі ретроспективного розвитку та глубокому знанні обєктивних законів і має на меті наукове обгрунтування можливого стану обєктів у майбутньому, а також визначення альтернативних шляхів строків та умов досягненн такого стану. Отже, воноє процесом розробки наукового передбачення у формі прогнозу.

Прогнози, що розробляються на науковій основі, можуть бути розподілені на 9 груп залежно

від:

1. відношення до об 'єкта прогнозу:

• Активні (призначені для справляння цілеспрямованого впливу на обєкт прогнозування);

• Пасивні (призначені лише правильно оцінити ситуацію, яка може скластись у майбутньому);

2. мети прогнозу:

• Конформативні (спрямовані на підтвердження або спростування певного уявлення про обєкт);

• Планіфікаційні (розробляються для того, щоб слугувати основою для побудови плану директивного документа);

3. характеру використовуваних обгрунтувань (у тому числі методів);

• Інтуїтивні (базою для них є знання про попередній розвиток обєкта та невстановлені в науковій формі закономірності);

• Логічні, або науково - теоретичні (базуються на знанні закономірностей та теоретичному обгрунтуванні звязків і сили їх впливу);

3. форми результату прогнозування:

• Кількісні ( які описують у формалізованому, кількісному вимірі параметри майбутнього стану обєкта);

• Якісні (засвідчують зміну якісних характеристик або перхід предметів чи явищ у нову форму(;

3. кількості досліджуваних факторів, врахованих при розробці прогнозу:

• Індивідуального фатора;

• Емпіричних залежностей;

• Детермінованих (функціональних) залежностей;

3. характеру застосованих методів:

• За характером застосованої інформації:

• Евристичні (логічні прийоми иа накопичені наукові знання з різних галузей), які у свою чергу поділяються на:

Інтуїтивні (метод експертних оцінок);

Аналітичні (методи морфологічного аналізу, аналогій, історіко - логічний, побудові дерева цілей, матричний, сітьовий, ігрового моделювання, оптимізацІЇ);

• Фактографічні (виходять з аналізу накопиченої інформіції про обєкт прогнозування), що поділяються на:

Статистичні ( грунтуються на побудові та аналізу емпіричних рядів динаміки: методи екстраполяції / інтерполяції, функцій, кореляційний, регресійний);

Випереджувальні (повязані з обробкою інформації, що має безпосереднє відношення до часу попередження: методи експертизи, скасування наукового започаткування);

3. кількості методів, що використову для прогнозування:

• симплексний (один метод);

• дуплексний (два методи застосовуються і взаємно доповнюють один одного);

• комплексний ( більше двох методів)

3. терміну, на який цей прогноз поширюється:

• довгостроковий ( в економіці - понад 5 років);

• середньостроковий (до 5 років);

• короткостроковий (на 1 рік);

9) поставлених завдань:

• нормативний 9 визначаються шляхи досягнення поставлених цілей у послідовності від бажаного майбутнього до сучасного);

• дослідницькі, або пошукові ( визначаються можливості досягнення цілей, виходячі із закономірностей розвитку та наявних тенденцій).

Прогнозування застосовується лише до обєктів або явищ, які змінюються, але цей процес наукового передбачення потребує також системи незмінних величин ( констант), за допомогою яких безпосередньо визначають сформовані раніше закономірності, типові зміни тощо.

Об'єктом прогнозування, незалежно від того, про явище чи предмет іде мова, є система, тобто цілісна струтурована сукупність взаємоповязаних елементів, предметом прогнозування в галузі економіки - розвиток продуктивних сил.

До основних принципів прогнозування належать:

• цілеспрямованість ( вся методологія, зміст та результат прогнозу будуються та безпосередньо залежить від його цілі);

• системність (обєктом прогнозування завжди є система, а сам погноз складається з окремих елементів або блоків, які взаємоповязані та взаємозалежні);

• наукова обгрунтованість (всебічне врахування науково обгрунтованих законів розвитку, закономірностей тощо);

• багаторівневе описання (прогноз описує елементи системи, систему як структуровану та взаємоповязану структуру елементів як цілісне явище, тобто несе на собі ознаки цілісності, ієрархічності та безкінченності);

• інформаційної єдності ( кожне поняття в ієархії описання є результатом узагальнення понять нижчого рівня);

• адекватність обєктивним закономірностям розвитку ( передбачає виявлення та оцінку стійких тенденцій і взаємозвязків);

• альтернативність ( повинні розглядатись різні ймовірні варіанти розвитку при різних взаємозвязках та структурних співвідношеннях);

• послідовне вирішення невизначеності (відбувається ітеративних рух від цілей та умов розвитку до факторів, варіантів розвитку підсистем).

Основні функції економічного прогнозування:

• науковий аналіз процесів і тенденцій;

• дослідження обєктивних звязків;

• визначення факторів та рівнів їх впливу;

• оцінка обєкта прогнозування;

• виявлення альтернативів розвитку економіки;

• нагромадження наукового матеріалу для планування, проектування та вибору управлінський рішень.

Для того щоб прогноз був достовірним та максимально наближеним до фактичного розвитку подій, необхідно:

• точно й однозначно сформулювати проблему(мету, завдання);

• визначити предмет та об'єкт;

• зібрати повну ( за структурою, обсягом, змістом) та достовірну інформацію про обєкт, привести її у зіставний вигляд;

• провести повноцінний системний аналіз вихідної інформації;

• чітко структурувати основні й побічні ефекти;

• ранжувати параметри впливу за значущістю;

• чітко визначити прогнозний період (інтервал або проміжок часу, протягом якого необхідно передбачити процеси, що відбуваються з об'єктом);

• визначити методологію проведення прогнозу - від збору обробки даних до розрахунку кінцевих параметрів;

• визначити процедуру перевірки правильності отриманих у результаті пронозу результатів.

Найбільш уживаними методами прогнозування є:

• методи екстраполяції та інтерполяції;

метод автокореляційних функцій;

• метод регресивних та кореляційних моделей;

з використанням функцій із гнучкою структурою;

• метод нормативного прогнозування;

метод експертних оцінок.

Методи екстраполяції та інтерполяції застосовують для того, щоб встановити, який характер мав розвиток предмета або явища у попередній проміжок часу або які тенденції будуть превалюючими у майбутньому. Обидва методи потребують наявності певного ряду динаміки, побудованого на фактичних даних розвитку обекта за певний період. Обидва методи фактичну являються собою науково обгрунтовані способи знаходження значень невідомих членів ряду динаміки.

Для користування ними необхідно:

Зібрати обєктивні відомості про обєкт дослідження;

• Розташувати їх у хронологічній послідовності, попередньо звівши їх до зіставного формату;

• Детально проаналізувати наявний масив даних;

• Визначити закономірності отриманого ряду динаміки, залежність показників встановити математичну залежність їх зміни, тобто формулу або рівняння.

• Визначити загальну тенденцію розвитку предмета або явища;

• Розрахувати невідомі показники, користуючись даними про відомий відрізок ряду динаміки, використовуючи стандартний набір показників.

Принциповою відмінністю між екстраполяцією та інтерпретацією є те, що перщий метод застосовується для прогнозування майбутнього вірогідного розвитку, а другий - для визначення (або оцінування) значень показників попередніх періодів.

Метод автокореляційних функцій. Автокореляція — це вираження взаємного звязкуміж сусідами членами стаціонарного ряду. Для переходу від нестаціонарної тенденції застосовують утворення різниць відповідного порядку та визначається система різниць.

Метод регресивних та кореляційних моделей використовує прогнозування на основі одиничних рівнянь регресії та системи рівнянь рядів динаміки.

Метод використання функцій з гнучкою структурою застосовує відомі математичні функції Тейлора, Фурє, Ейлера та ін.

Метод нормативного прогнозування спрямований на визначення шляхів досягнення певного значення цільової функції або результативного показника, який має назву нормативу.

Метод експертних оцінок, як виому, має важливе значення під час дослідження і прогнозування складних економічних систем з великою кількістю факторів, повний перелік яких невідомий або недостатньо вивчений характер взаємодії з результуючим показником та іншими факторами.

Крім того, досить часто використовують комплексні методи, що є поєднанням трьох і більше методів прогнозування.