5.4. Методи мінімізації та перенесення ризики при міжнародному кредитуванні

Однією з умов міжнародного кредиту, як уже зазначалося, є захист від ризиків. До ризиків операторів міжнародного ринку банківських кредитів відносять:

• кредитний ризик, або ризик неплатоспроможності позичальника:

• валютний ризик, пов'язаний з коливаннями валютного курсу;

• регіональний ризик (ризик, пов'язаний з діяльністю в певному регіоні чи з од- ній країні);

• органічний ризик, пов'язаний зі змінами ринкових умов І якості всього сектору фінансового ринку;

• ризик зміни піни товару після укладення контракту;

• відмова Імпортера від прийняття товару, особливо при інкасовій формі розра- хунку;

• помилки в документах чи оплаті товарів;

• зловживання чи розкрадання валютних коштів:

• коливання пропентних ставок;

• інфляція.

У сучасних умовах використовуються такі методи мінімізації та перенесення ри- зиків при міжнародному кредитуванні. Серед них найважливіші такі:

• відбір кредитів та структурування;

• диверсифікація кредитних вкладень — розподіл наданих кредитів між різними суб'єктами різних країн у різній валюті;

• професійне оцінювання кредитоспроможності позичальника:

• вимога якісного і достатнього забезпечення виданих кредитів;

• оперативність при стягненні боргу — термінове вжиття заходів, шодо стягнен- ня боргу з разі виникнення у позичальника фінансових проблем:

• надання кредитів синдикатом банків, шо дозволяє дизерсифікувати ризик між його учасниками залежно від участі в кредиті:

• використання гарантій (уряду чи першокласного банку):

• страхування міжнародних кредитів (переважно середньо-1 довгострокових екс- портних) — страхування майна кредитора в окремих висок ори зикових міжнародних кредитних операціях у спеціалізованих страхових організаціях, переважно в держав- них:

• хеджузання (від англ. Ьесіае — огородити, захитати);

Кредити з плаваючою ставкою — пе кредити, шо змінюються залежно від рівня ринкової ставки, до якої вони прив'язані. Пе ставки ЛІБОР. ПІБОР, СІБОР. прейм-райт і т. п. (розглядаються у темі 7 «Особливості функціонування євроринку»).

На вибір конкретного методу страхування валютного і кредитного ризиків впли- вають такі фактори:

• особливості економічних і політичних відносин із країною— контрагентом утодн:

• конкурентоспроможність товару;

• платоспроможність імпортера чи позичальника;

• чинні законодавчі обмеження на проведення валютних чи крелитно-фІнансозих операпш у даній країні:

• строк, на який необхідно отримати покриття ризику;

• наявність додаткових умов здійснення операпії (заставний депозит, гарант тре- тьої особи);

• перспективи зміни валютного курсу чи процентних ставок на ринку і т. п. Особлива увага при наданні міжнародного кредиту надасться аналізу такого фі- нансового ризику, як регіональний ризик.

Регіональний ризик — пе ризик, пов'язаний з діяльністю в тому чи іншому регіо- ні, в окремій країні. Іноді ризик, пов'язаний з діяльністю в одній країні, називають ри- зиком країни.

Аналіз регіонального ризику відбувається шляхом:

• оцінювання і прогнозування регіонального ризику:

• установлення максимального розміру кредиту по країнах;

• калькуляції ціни кредиту на основі оцінок регіонального ризику. У процесі оцінювання регіонального ризику:

• визначається ризик, шо може виникнути при кредитуванні банком позичальни- ка;

• досліджується ризик у конкретній державі, який залежить від загальних полі- тичних та економічних умов у конкретній країні.

Результати оцінювання регіонального ризику використовуються для:

• аналізу якості кредитного портфеля:

• установлення межі розмірів кредитів по країнах;

• калькуляції ціни міжнародних кредитів.

Взагалі регіональний ризик є сукупністю політичного, економічного та трансфер- тного ризиків. Це ризик, пов'язаний з існуючими та очікуваними політичними й еко- номічними умовами з регіоні чи в країні І з впливом цих умов на здатність уряду краї- ни чи країн, шо входять до певного регіону, окремих корпорацій та фізичних осіб виконувати зобов'язання за зовнішнім боргом. Трансфертний ризик, який іноді є скла- довою регіонального ризику, а іноді розглядається як самостійний фінансовий ризик при міжнародному кредитуванні, пов'язаний з неможливістю переказу коштів до краї- ни кредитора внаслідок валютних обмежень у країні позичальника.

Для оцінювання регіонального ризику країни використовують такі показники:

• коефіцієнт обслуговування боргу, шо розраховується як співвідношення кош- тів, які витрачаються щороку країною позичальником на обслуговування боргу, та ва- лових доходів від експорту:

• відношення резервної позиції з Міжнародному валютному фонді до обсягу ім- порту:

• відношення міжнародних резервів (золота, валюти) до обсягу імпорту;

• відношення обсягу експорту до валового національного продукту;

• рівень інфляції.

Рейтинги економічного, політичного та трансфертного ризиків розробляються міжнародними організаціями та фінансовими шстнтупіямн. На основі пнх рейтингів

розраховують рейтинги країн, шо є позичальниками на міжнародному фінансовому ри- нку.

Рейтинг економічного ризику складається з таких показників: рівень зовнішнього боргу; спроможність погашати заборгованість; рівень залежності країни від іноземних позик, шо використовуються для фінансування дефіциту бюджету; ступінь диверсифі- кації економіки; темпи та стабільність економічного зростання; рівень Інфляції.

Рейтинг політичного ризику грунтується на оцінках: 1) поточної політичної ситу- ації в країні. 2) можливих несприятливих змін у політичній ситуації в коротко-, серед- ньо- та довгостроковій перспективі: 3) прогнозу виконання зобов'язань держави до по- гашення зовнішнього боргу з даний момент І в майбутньому.

Рейтинг трансфертного ризику базується на оцінках адекватності міжнародних резервів, внутрішнього валютного контролю в країні, контролю за рухом капіталів і враховує економічний рейтинг.

Визначення рейтингу регіонального ризику має значення як для кредиторів, так І для позичальників:

• для кредиторів — дає можливість генерувати стратегії кредитування, шо відпо- відають рівням ризику країн-позичальннкіз:

• для кра'ш-познчальннкІв — визначення рейтингу відкриває відповідні можли- вості шодо залучення коштів на міжнародному фінансовому ринку.

На міжнародному ринку банківських кредитів дуже поширеними є також:

• рейтинг кредитів;

• рейтинг позичальників (не країн взагалі, а окремих її господарських суб'єктів). Кредитні рейтинги визначають відомі у світі рейтингові агентства «МоосГз» та

«Зїапаага & Роог'з».

Системи рейтинг)' кредитів за якістю — важливий інструмент систематичного оцінювання ступеня кредитного ризику при наданні різних видів кредитів. Такі систе- ми розробляють самі банки, і вони бувають як прості, так і складні. їх призначення — спрошення та полегшення процесу прийняття рішення про надання кредитів співробі- тниками банку. Системи рейтингу включають інформацію: про взаємовідносини банку з клієнтом; мету кредиту; розмір кредиту; фінансове становите позичальника та галу- зі, в якій він працює.

Існують такі рейтинги якості кредиту:

• номерна система рейтингу, яка базується на якісній характеристиці позичаль- ника та кредиту;

• рейтинг, шо базується на кількісному аналізі фінансового стану позичальника, де сукупності конкретних значень фінансових показників відповідає певний кредитний рейтинг;

• рейтинг, шо розраховується за бальною системою, де певним параметрам від- повідає конкретна кількість балів, і загальний рейтинг визначається на підставі суми балів за всіма показниками;

• «розщеплені» рейтинги, шо використовуються для кредитів, різні частини яких мають різні характеристики І кожній із частин присвоюється окремий рейтинг.

Рейтинг позичальників — класифікація позичальників залежно від їх можливос- тей шодо залучення коштів на ринку банківських кредитів обслуговування боргу тощо.

У даних класифікаціях установлюється клас клієнтів і певні характеристики, за якими їх відносять до того чи Іншого класу; кредитні рейтинги агентства, шо відповідають конкретним класам позичальників, і ризики неповернення позики для різних класів по- зичальників.