Результати розрахунків зазначених у варіанті показати у контрольній карточці за зразком, який приведений нижче.

Порядочок заповнення контрольної карточки

№ завдання	граф	Параметр	Приклад
Завдання 1	1	Ризик виробничо травматизму, R	6.6×10^-3
	2	Категорія безпеки проф. діяльності	ІІІ./ Н
Завдання 2	3	Середня втрата часу життя, діб (СВЧЖ)	150
	4	Ризик радіоактивного опромінення, R	6×10^-3
	5	Категорія безпеки проф. діяльності	ІІІ./ Н
	6	Вибірка	167
Завдання 3	7	Ризик вібраційного захворювання, R	1,7×10^-3
	8	Час початку захворювання, годин	58,82
	9	Категорія безпеки проф. діяльності	ІІІ. / Н
Завдання 4	10	Ризик травмування на об’єкті, R	1,4×10^-^4
	11	Категорія безпеки проф. діяльності	ІІ./ ВБ

1. РИЗИК, ЯК ХАРАКТЕРИСТИКА НЕБЕЗПЕК

1.1. Загальні положення

Практична діяльність людини дає підстави для затвердження про те, що в ній завждиИ ховається потенційна небезпека. Ані в одному вигляді праці неможливо досягнути абсолютної безпеки.

Небезпека – є основоположне поняття безпеки життєдіяльності людини. Під небезпекою розуміються явища, події, процеси, об'єкти, здатні в певних умовах завдавати збитки людині аж до летального виходу, безпосередньо або побічно. Тобто викликати несприятливі наслідки.

У даному випадку визначення небезпеки поглинає існуючі стандартні поняття – небезпечні шкідливі виробничі чинники, являючись більш широким, що враховують всі життєві ситуації.

Можна вважати, що небезпека постійно погрожує людині своїми наслідками, що, певно, з'являться в довільний момент прийдешнього майбутнього. Враховуючи це, говорять: є ризик підлягти наслідкам небезпеки.

Наслідками прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи. Вони супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'ю, шкодою природному чи техногенному середовищу або життєдіяльності окремих людей. Кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою, залежить від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (в тому числі і природних) цінностей, що перебували там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.

З метою уніфікації будь-які наслідки небезпеки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, поранених кожного року зростає, . Найбільш універсальний кількісний спосіб визначення шкоди — це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

1.2. Визначення розміру ризику

Повна безпека не може бути гарантована нікому, незалежно від образу життя. Кожний з нас виживає від одного дня до іншого, уникаючи ризику або переборюючи небезпеки.

Значення слова «ризик» може бути висловлене наступним чином: це можливість (або імовірність) людських жертв і матеріальних втрат або травм і захворювань.

Безумовно, нас найбільш цікавить кількісна сторона цього поняття.

І звідси ризик - це відношення числа тих або інших несприятливих наслідків до їхнього можливого числа за певний період.

З цих позицій ще більш лаконічне є визначення, що ризик – це кількісна оцінка небезпеки.

Нарешті, також лаконічне, але більш предметне визначення: ризик- це частота реалізації небезпек.

Разом з тим необхіно памятати, що ризиком можна і потрібно управляти,прймаючи для цього необхідні дії .Мореплавство-це керований ризик.Наприклад ,при плаванні в умовах обмеженної видимості,такими діями являються-оповіщення капітана судна ,зменшення швидкості руху судна,визначення фактичної дальності,ведення постійного радіолокаційного спостереження, .включення бортових вогнів,подача звукових сигналів.

Оцінка ризику і його післядія здійснюється розрахунковим методом .

Величина ризику визначається по співвідношенню:

Де n-число несприятливих наслідків, наприклад смертельних випадків;

N – можливе, максимальне число несприятливих наслідків за певний відрізок часу (рік).

Далі, розглядаючи ризик, необхідно вказати клас наслідків, тобто відповісти на питання: ризик чого?

Відповідями можуть з'явитися наступні: ризик протягом року наразитися смертельної небезпеки, або бути травмованим (в звичайному житті або на виробництві), або підпадуть захворюванню, або скороченню тривалості життя, або підпасти впливу пожежі або вибуху і ін.

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику — максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками. Відповідно до статистичних даних за 2009р. в Україні загинула у побутовій сфері 68271 людина. Зустрітись зі смертельною небезпекою в побуті практично міг кожен із загальної кількості громадян, що проживали в Україні за цей період, тобто N = 50 100 000 осіб. Відтак, числове значення загального ризику смертельних випадків у побутовій сфері 1998 р. становило:

R = 68 271/50 100 000 = 0,001362 = 1,362×10^-3=1362×10^-6

З розглянутого прикладу випливає, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні у 2009 році, в побутовій сфері загинули 1362 особи.

Аналізуючи наведені в цій таблиці дані, робимо висновок, що рівень побутового травматизму в нашій країні у 13 разів перевищує рівень виробничого травматизму.

Вважається, що для більшості працюючих в машинобудівних галузях характерними є умови професійної діяльності, обмежені діапазоном ризику від 1.10^-4 до 1.10^-3 на людину в рік. Такі умови прийнято вважати відносно безпечними, тобто відносити до 2-ї категорії професійної безпеки (табл. 1.).

Таблиця 1 Класифікація умов безпеки професійної діяльності

Категорія безпеки	Умови професійної діяльності	Діапазон ризику (на людину в рік)
1	Безпечні (Б)	Менше 1×10^-4
2	Відносно безпечні (ВБ)	1×10^-4 - 1×10^-3
3	Небезпечні (Н)	1×10^-3 - 1×10^-2
4	Особливо небезпечні (ОН)	Більше 1×10^-2

1.3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, граничнодопустимий, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного і економічного становища та розвитку науки і техніки.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

На рис. 1. наведено графік, який ілюструє спрощений приклад визначення прийнятного ризику.

З цього графіка видно, що із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу.

Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.

Прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини вважається ризик, який дорівнює 10^-6 на рік.

Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10^-8 на рік.

Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.

Справді, коли працюють, навіть дотримуючись усіх встановлених відповідними правилами охорони праці стандартних значень, все ще існує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче повинен бути присутнім. Наскільки ризик є прийнятим чи неприйнятим — вирішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.

Існує чотири методичних підходу до визначення ризику:

Інженерний, що грунтується на статистику імовірносного аналізу безпеки, побудову «дерева» небезпеки;

Модельний, оснований на побудові моделей впливу небезпечних і шкідливих чинників на окрему людину; соціальні, професійні групи і т. п;

Експертний, коли імовірність різноманітних подій визначається на основі опитування досвідчених фахівців,тобто експертів;

Соціологічний, заснований на опитуванні населення.

Нижче при визначенні ризику буде застосовуватися перший засіб з перерахованих, що в нинішній час мє перевагу над іншими, так як накопичені статистичні дані носять безперечний характер, а імовірносний аналіз може охоплювати всіх явища, використовуючи і «дерево» небезпеки.

Основою для рішення поставлених тут задач є статистичні дані.

Приклад рішення задач

1. Визначити ризик загибелі людини на виробництві країни за рік, якщо відомо, що щорічно гибне біля n = 8 тис.чол.при чисельності працюючих N = 23 млн. чол.

R=n/N=8×10³ / 2,3×10⁷ =3, 4×10^-4

Розмір ризику дорівнює 3,4×10^-4 смертельних випадків на людину в рік.

Це відповідає вибірці (групі ризику) загибелі, рівної 2941 чол.,

W=1/R = 1/3,4×10^-4 =2941

тобто одна людина з вибірки може загинути протягом року.

2. Визначити ризик загибелі жителя країни від різноманітних небезпек, включаючи транспортні пригоди, суіцид (самогубство) і інші, якщо їх гибне в рік біля 90 тис. чол., а всього жителів 52 млн. чол.

Розмір ризику дорівнює 1.7^.×10^-3 смертельних випадів на людину в рік. При цьому вибірка дорівнює W=1/R=1/1,7×10^-3 =582 чол.

3. Визначити ризик загибелі жителя гірського селища від обрушувань, якщо за статистичними даним за 50 років загинуло 10 жителів з постійного числа жителів в 300 чол.

Розмір ризику дорівнює 6.6^.×10^-4 смертельних випадків на людину, проживаючого в горах, в рік. При цьому вибірка відповідає 1515 чол.

4. Визначити ризик виробничого травматизму в промисловості країни, якщо відомо, що щорічно підпадае травмуванню біля 118 тис. чол., при цьому число працюючих дорівнює 23 млн. чол.

R= 1,18×10⁵ / 2,3×10⁷=0,5×10^-2.

Розмір ризику травмування на виробництві дорівнює 0.5×10^-2 травм на людину в рік при вибірці всього в 200 чол.

5. Визначити ризик травмування на підприємствах республік СНД, використовуючи статистичні дані за 1992 р., наведені в табл.2. для варіанту №0 Росія.

Дано: n_x = 416766

n₁₀₀₀₀ = 66

Визначити величину ризику R і категорію безпеки професійної діяльності.

Рішення

1. Визначення загальної кількості людей у державі (N), для цього складемо пропорцію:

Загальна кількість людей у державі складає N =63146363 чоловік

2. Визначаємо величину ризику R

R=n/N=416766/63146363=0, 0066 або 6,6×10^-3

3. Визначаємо категорію безпеки професійної діяльності

Ктегорія безпеки – 3. Умови проф.діяльності – «Небезпечні»

1.4. Виконання практичної роботи Завдання 1.

Визначити ризик травмування на підприємствах республік СНД, використовуючи

Таблиця 2 Травмуваня населення країн СНД на виробництві за 2009 р.

№ варіанту	Незалежна Держава	Кількість нещасних випадків на виробництві
		Всього травмовано людей (nх)	Травмовано на 10 тис. працюючих (n10000)
0 1,11 2,12 3,13 4,14 5,15 6,16 7,17 8,18 9,19 10, 20	Росія Україна Біларусь Казахстан Узбекістан Молдова Азербайджан Киргизстан Таджикістан Вірменія Туркменістан	416766 135717 21155 37296 7618 6900 1250 3361 2552 1308 1582	66 62 45 59 13 43 7 26 19 12 14

Задача 2

Визначення розміру ризику скорочення життя від впливу радіоактивного забруднення.

Радіоактивне забруднення місцевості негативно впливає на здоровя' проживаючих у неї людей.

Міжнародна комісія по радіологічному захисту (МКРЗ) на підставі вивчення просторих наукових даних припускає, що при отриманні людиною сверхнормативного рівня дози (Д) облучення в 1 бер - скорочення тривалості його життя може скласти 5 діб (з 25000діб, що в середньому живе людина). Доза зумовлена зовнішнім і внутрішнім опроміненням.

Скорочення тривалості життя при рівному ступені забруднення території радіонуклідами визначається в такий послідовності.

Насамперед розраховується доза облучення за все життя після утворення забруднення по формулі, що рекомендувалася науковою службою ООН:

Дбер=К×П (Ки/км²),

Де:

К – коефіціент типу грунтів, що складають більшість у регіоні проживання; змінюється в межах від 0.2 до 0.8:

• для піщаних грунтів рівний 0.8;

• для чорноземних – 0,2 тому, що в цих грунтах міграція радіонуклідів з грунту в рослинні і мясомолочні продукти живлення населення уповільнена;

П – плотність забруднення місцевості радіонуклідами, Ки/км².

Після цього визначається середня втрата часу життя (СВЧЖ), яка пов'язана з дозою опромінення:

СВЧЖ=5Дбер.,(діб)

Приклад рішення.

Визначити СВЧЖ і розмір ризику скорочення життя при плотності забруднення 50 Ки/км² і коефіціенті типу грунту 0.6.

Проводимо розрахунки в зумовленій послідовності:

1. Визначаємо дозу опромінення Д = 0,6×50=30 бер

2. Визначаємо СВЧЖ =5×30=150 діб;

3. Визначаємо величину ризику R= 150\25000=0,006=6×10^-3.

Розмір ризику дорівнює 6^. 10^-3 втрат днів за життя.

4. Ктегорія безпеки – 3. Умови проф.діяльності – «Небезпечні»

5. Вибірка в даному випадку набуває значенню числа днів, протягом якого втрачається один день в своєму житті (25000 днів).

Вибірка дорівнює відношенню:

1\R=1\0,006=167 дн.

Отримане значення ризику порівняємо з ризиком від ряду таких чинників ризику життя, як транспорт або тютюнопаління.

Так, випалювання 20 цигарок у день відповідає збиткам від хронічного облучення в дозі 500 бер за життя.

Завдання 2.

Визначити СВЧЖ, R і вибірки для варіантів, наведених в табл.3.

Таблиця 3.Варіанти завдань

№ варіанту	Початкова плотість забрудненняП, Ки/км^2	Коефіціент типу грунтів, К	№ варіанту	Початкова плотість забруднення П, Ки/км^2	Коефіціент типу грунтів, К
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12	5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60	0.20 0.25 0.30 0.35 0.40 0.45 0.50 0.55 0.60 0.65 0.70 0.80	13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24	5 12 19 22 28 32 38 42 49 52 58 62	0.82 0.70 0.68 0.61 0.56 0.52 0.48 0.42 0.37 0.31 0.36 0.22

Задача 3. Визначення величини ризику захворювання професійною вібраційною хворобою.

В випадку систематичного контакту людини з поверхнями що вібрують у нього, як правило, за період 8-10 років появляється підвищена втомлюваність, зниження продуктивності і якості праці, симптоми до розвитку професійного захворювання, що називається вібраціонною хворобою.

Вібраційна хвороба в нинішній час займає провідне місце в структурі професійної патології у виробництві. Це передусім відноситься до людей, що працюють на вугільно-рудних і машинобудівних підприємств (шахтарі, формовщики, обрубщики лиття, слюсарі міханосборочних робіт, клепальщики, оператори кузнечно-пресового і віброактивного обладнання).

Виробнича вібрація – шкідливе явище також і по відношенню до самих машин – її джерел, бо прискорюється процес спрацьовування механізмів, знижується їхня надійність і довговічність, підвищується рівень шуму. Розповсюджуючись по конструкціям і ґрунту, вібрація впливає на інші об'єкти, викликає розрушення будівельних конструкцій.

Під час розгляду специфіки впливу вібрації на організм людини потрібно враховувати, що коливальні процеси притаманні живому організму взагалі і людині передусім. В основі сердечної діяльності і кровобігу, біотоку мозку лежать ритмічні процеси. Внутрішні органи людини можна розглядати як коливальні системи з пружними зв'язками.

Перший опис кліники професійного захворювання, викликаного вібрацією, зроблений в 1911 році при спостереженні синдрома «мертвих пальців» у каменотесів, які використовували пневматичний вибійний молоток.

Широкі дослідження виробничої вібрації дозволили встановити, що вона є дратівником періферичних нервових закінчень, розташованих на дільницях тіла людини, що сприймають зовнішні подразнення. Адекватним фізичним критерієм оцінки її впливу на організм людини є енергія коливань, що виникає на поверхні контакту, а також енергія, яка поглинена (засвоєна) тканинами тіла і передана опорно-руховому апарату та іншим органам і системам. Причому другий процес має кумулятивний (накопичувальний) характер, аналогічно накопичуванню дози радіаційного опромінення.

В результаті впливу вібрації виникають нервово-сосудисті розлади, поразка кістково-суглобної і інших систем людини. Окрім цього, вона є потужним стресс-чинником, що здійснює негативний вплив на психомоторну дієздатність, емоційну сферу і розумову діяльність людини. Крім того, вібрація знижує захисні функції організму й підвищуює імовірність виникнення різноманітних захворювань і нещасних випадків.

Наведений комплекс патологічних відхилень, що викликаються впливом вібрації на організм людини, і названий вібраціонним захворюванням.

Вібраційне захворювання має дві форми:

• періферічну (локальна) – що виникає від впливу на руки;

• церебральну (загальна). – від переважного впливу на весь організм людини;

Розрізняють 3 стадії вібраційної хвороби:

• І стадія- початкова

• ІІ стадія - помірно виявлена

• ІІІ стадія - виразна

Така класифікаційна симптоматика дозволяє вчасно зробити оцінку умов праці, визначити ризик захворювання вібраційною хворобою, забезпечити запобіжність її або надійний віброзахист на робочих місцях.

Індивідуальний ризик може бути зумовлений як окремими стохастичними подіями (істинні нещасні випадки, події), так і тривалою кумулятивною чинністю джерела небезпеки або шкідливості. Як вказувався, тривалий вплив підвищених рівнів вібрації на людину в процесі його трудової діяльності призводить до різноманітних захворювань (спондилез, остеохондроз та інші), що узагальнюються терміном – вібраційне захворювання.

При розробці засобів відвертання цієї хвороби була встановлена величина фонового (природного) віброприскорення (а_ф), що визначається в основному звичайною ходьбою людини.

Спеціальні дослідження показали, що величина фонового (природного) віброприскорення а_ф = 0,3 м/с².

Можна вважати, що це віброприскорення, як і всі інші фонові (природні) проявлення навколишнього природного середовища, безпечні для людини, адже при його впливі неможливо виділити захворювання, яке зумовлене цією зовнішньою вібрацією.

Розглядаючи засоби попередження вібраційної хвороби, необхідно також враховувати кумулятивність дії вібрації на організм людини, аналогічну дії іонизуючих випромінювань.

Для визначення величини ризику захворювання вібраційною хворобою проводилися тривалі дослідження в умовах виробництва.

Так, протягом 25 років спостерігалася група робітничих в 40 чол. Кожний з них щодня в течію 4-х ч працював з одним і тим же типом інструменту, що передають локальну вібрацію на руки. При цьому інструменти мали віброускорення в діапазоні від 1 до 100 м/с². Була поставлена задача – визначити, через який час проявляються симптоми васкуляційних порушень в організмі людини, що вказують на почало розвитку вібраційної хвороби в залежності від величини віброускорення, що генерується інструментом.

Ці порушення в часу фіксувалися при прояві їхн у 10% чисельності робітничих, далі в послідовності – 20, 30, 40 і 50%. Це дозволяє інтерпретувати імовірність захворювання (Q) груп робітничих (при певному віброускоренні) як дорівнену 0.1; 0.2; 0.3; 0.4; 0.5

Отримані дані дозволяють визначити величину ризику захворювання вібраційною хворобою через співвідношенняR=Q/t, (1/час),

Де:

• Q – імовірність захворювання;

• t - час впливу вібрації, по закінченні якого з'являються признаки вібраційної хвороби, тобто час появи захворювання.

На підставі отриманих даних ризик захворювання також можна аппроксимірувати формулою:

R=0,01 а_лок^. Q ^1\2, (1/час), (2)

Де а_лок – значення віброускорення локальної вібрації, м/с².

Встановлене співвідношення впливів на організм людини між локальною і загальної вібраціями, рівне а_лок=8×а_заг, що дозволяє оцінювати ризик і в умовах загальної вібрації.

Таким чином, є кількісний зв'язок між а(а_лок і а_заг);t; Q; R, який висловлений двома рівняннями.

Отже, значення кожної з цих величин може бути аналітично визначене, якщо відомі значення двох з них. Це дозволяє отримати відповідь на питання: який ризик захворювання в даних умовах на робочому місці (віброускорення зовнішнього джерела вібрації, час його чинності).

Приклад задачі 3.

Визначити ризик і час захворювання при локальній вібрації з гранично допустимим рівнем (ГДР) віброприскорення, яке дорівнює 0,54 м/с² і Q = 0,1; чисельність групи робітників 10 людей.

Дано:

а_лок=0,54 м/с²;

Q = 0,1

Визначити: R=?; t=?,

Рішення

1. Визначаємо рівень ризику вібраційного захворювання

R=0,01×а_лок×Q^1/2=0,01×0,54×0,1^1/2= 0,0017=1,7×10^-3;

2. Визначаємо час появи вібраційного захворювання

t=Q/R=0,1/0,0017=58,82 годин

Такий термін появи захворювання вібраційною хворобою практично перевищує тривалість професійної діяльності з використанням вібраційного інструменту або обладнання, що вібрує.

Завдання 3.

Визначити величину ризику і час, через який може настати захворювання вібраційною хворобою.

Вхідні величини для варіантів приведені в табл. 4.

Таблиця 4

Значеннях віброприскорення і імовірності захворювання для варіантів

Таблиця 4. Варіанти завдань

Номер варіанту	Віброприско-рення алок, м/с^2	Імовірність захворювання,Q	Номер варіанту	Віброприско-реня алок, м/с^2	Імовірність захворювання,Q	Номер варіанту	Віброприско-рення алок, м/с^2	Імовірність захворювання Q
1 2 3 4 5 6 7 8	1 2 3 4 5 7 9 10	0.1 0.2 0.3 0.4 0.5 0.1 0.2 0.3	9 10 11 12 13 14 15 16	12 15 18 20 22 25 30 35	0.4 0.5 0.1 0.2 0.3 0.4 0.5 0.1	17 18 19 20 21 22 23 24	40 50 60 65 70 80 90 100	0.2 0.3 0.4 0.5 0.1 0.2 0.3 0.4

Завдання 4.

Визначити умови професійної діяльності на промислових об'єктах, якщо відповідні вибірки числа травмованих на промисловому об'єкті рівні величинам, які зазначені у таблиці 5.

Таблиця 5

Значення вибірки числа травмованих на обєкті для варіантів

Номер варіанту	Вибірка числа травмованих на обєкті	Номер варіанту	Вибірка числа травмованих на обєкті
1	3475	13	5618
2	3589	14	5734
3	3871	15	5877
4	3984	16	5918
5	4122	17	6001
6	4339	18	6147
7	4568	19	6304
8	4739	20	6475
9	4948	21	6662
10	5197	22	6817
11	5311	23	6943
12	5493	24	7009

Питання для перевірки рівня знань

1. Наслідки прояву небезпек

2. Способи визначення кількісної характеристики небезпек

3. Ризик, як кількісна характеристика небезпек

4. Класифікація умов безпеки професійної діяльності

5. Сутність і необхідність концепції прийнятного (допустимого) ризику. Рівень допустимого ризику.

6. Методичні підходи до визначення ризику:

7. Вибірка (група ризику) її сутність та прядок визначення.

8. Вібрація, її сутність, види вібрації.

9. Вплив вібрації на організм людини.

10. Форми і стадії вібраційної хвороби:

Список літератури

1. Хенли Е. Дис., Кумасото Х. Надійність технічних систем і оцінка ризику. – М: Машинобудування, 1984.

2. Маршалл В. Основні небезпеки хімічних виробництв. – М.: Мир, 1989.

3. Рекомендації населенню по поведінці на території забрудненої радіонуклідами; за. ред. Рамзаєва Т. В. – М.: Атоміздат, 1992.

4. Матвєєв Ю. І. Вибродозиметрія – контроль умов праці. – М.: Машинобудування, 1989.

5. Закон України № 1809-ІІІ від 8 червня 2000 року "Про захист населення і територій у надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру".