6

Л-1

ТЕМА: ВСТУП. ЩО ВИВЧАЄ ПОЛІТОЛОГІЯ?

МЕТА:

• Показати роль політики в житті людства, суть та причини її виникнення

• Розкрити об'єкт, предмет і функції політології та її місце в системі політичних наук.

• Виховати основу формування громадської свідомості.

ВИД: інформативна

ПЛАН.

1. Що таке політика.

2. Сутність, завдання та структура політології.

3. Місце політології в системі наук.

Актуальність теми. Незважаючи на те, що вік політології вимірюєть­ся століттями, ще й нині триває дискусія щодо предмета політології як науки і як навчальної дисципліни. Разом з тим, в умовах нових політичних реалій, що склались в Україні після проголошення в 1991 році державної незалежності, все очевиднішою стає необхідність визначення статусу і місця політології в системі суспільствознавчих дисциплін, подальшого розвитку її як науки, зростання її ролі в національному відродженні та вдалому проведенні політичних і соціально-економічних реформ. Особливо важливе значення політології полягає в її здатності формувати у людей політичну культуру і мислення, правильно сприймати політичні процеси.

Категорії та поняття для засвоєння:

політика; політичне життя; політична сфера суспільства; структура політики; політологія; система політичних наук; об'єкт, предмет, категорії, закони, методи, функції політології.

Теми рефератів, доповідей, повідомлень

1. Основні етапи розвитку української політології.

2. Оновлення українського суспільства і актуальні проблеми політичної науки.

3. Інтерпретація політики в сучасній зарубіжній політології.

Виклад нового матеріалу.

І. що таке політика.

Що ж стосується самого поняття «політика», то воно одне з най­давніших. У сучасні мови воно ввійшло як запозичене з старогрецького і традиційно означає державні і суспільні справи, сферу діяльності, пов'я­зану з владними відносинами між людьми, соціальними групами, наро­дами, націями, державами.

Політика — це свідома діяльність у політичній сфері суспільства, направлена на досягнення, утримання, зміцнення і реалізацію влади. Як сфера суспільного життя політика включає відносини між суб'єктами, власне управлінську і організаційну діяльність, поведінку людей, їх со­ціально-політичні інтереси, потреби, мотиви і традиції функціонування політичних інститутів та організацій, політичні ідеї і погляди.

Політика невіддільна від психічних станів і властивостей людини, що модифікуються в процесі взаємодії з владою. Вона формується і реалі­зується в певній цивілізованій сфері (певному середовищі) і випробовує дію різних факторів.

Політика виступає як визначне культурно-історичне явище. Її становлення і розвиток постає як всесвітньо-історичний процес, пов'язаний з формуванням, функціонуванням, збереженням і трансляцією політичних цінностей, з критичним подоланням і становленням нових форм політич­них відносин правління і досвіду, з складними системами кореляції різно­манітних проявів політичної діяльності людини в різних суспільствах.

Політика виявляє суть існування спілки людей, визначає загальні інтереси всіх суб'єктів політики, тобто учасників даної спілки, виробляє властиві для всіх суб'єктів правила поведінки, розподіляє між ними функції та ролі і, нарешті, створює загальноприйняту для всіх суб'єктів мову, яка може забезпечити ефективну взаємодію між усіма учасниками даної спільноти.

Вона багато в чому залежить від часу, конкретних історичних і цивілізованих умов, від пануючої в суспільстві ідеології, моральних і релігійних норм, рівня розвитку самої людини, й світосприйняття та культури. Політика — це людська діяльність, пов'язана з прийняттям і впровадженням у життя рішень наділених повноваженнями зі сторони суспільства представників.

Французький політолог Ж.-М. Денкен також звертає увагу на багато­значність «політики». Він виділяє три аспекти розуміння і використання:

1. політика — управління;

2. політика — стратегія,

3. політи­ка — цінність висловлювання.

А великий і відомий юрист та політолог К.Шмітт звернув увагу на те, що політичне і політика виникають, формуються, перш за все, там, де зростає ступінь концентрації інтересів, дій силами груп та організацій, а також там, де поглиблюється розмежування, загострюються антагонізми між людьми і організаціями, які виражають їх інтереси.

М-Вебер же звернув особливу увагу на те, що «... поняття політики має надзвичайно широкий зміст і охоплює всі види діяльності по само­стійному керуванню. Можна казати про валютну політику банків, політику профспілки під час страйку, про шкільну політику сільської та міської общини, про політику правління і навіть про політику розумної жінки, яка прагне управляти своїм чоловіком».

Політика — різноманітний світ відносин, діяльності, поглядів і кому­нікаційних зв'язків між людьми з приводу влади і управління суспільст­вом. Основними факторами політики виступають соціальні (етнічні) групи, політичні організації, інститути, партії, рухи і їх лідери.

Для позначення кордонів політики, її витоків і компонентів викорис­товується поняття «політична сфера суспільства».

Політична сфера — специфічна область функціонування суспільства, звідки беруть початок витоки політичної діяльності в усьому її розмаїтті і розвитку, реалізуються політичні інтереси класів, інших соціальних груп і прошарків, націй, народностей, окремих людей по можливості політичних відносин, дій, поведінки. Політична сфера суспільства, що з грецької означає область суспільного життя, яка охоплює політичні відносини даної співдружності, діяльність її суб'єктів.

Компоненти і підсистеми політичної сфери суспільства:

- політичні відносини, діяльність, поведінку і функціонування суб'єктів політики;

- державу, політичні партії, політичні рухи;

- суспільні організації в тій мірі, в якій вони втягнені в політичне життя;

- політико-правові норми і традиції;

- політичну свідомість, політичну культуру і комунікації.

Основними дійовими особами політики є її суб'єкти, які виступають у якості джерела політичної активності.

Форма політики — це її організаційна структура, інститути, система правових і організаційних норм, які надають їй стабільності і дозволяють регулювати політичну поведінку людей. Форма політики реально втілюєть­ся в суспільстві, партійній системі, групах інтересів, законах, політичних і правових нормах.

Функції політики:

- вираження владно значимих інтересів всіх груп і прошарків суспіль­ства, окремих громадян, надання людям додаткових можливостей для задоволення своїх суспільно-політичних потреб, зміни соціального статусу;

- керівництво політичними і суспільними процесами в інтересах найвпливовіших груп і прошарків населення;

- забезпечення цілісності, стабільності і життєдіяльності політичної системи суспільства;

- соціалізація особистості, включення її в складний світ суспільних відносин;

• розгляд соціально-політичних конфліктів, вирішення їх цивілізова­ними способами і методами;

• забезпечення спадковості соціально-політичного розвитку суспільства в цілому.

Отже, будучи вираженням інтересів різних соціальних груп, політика є своє­рідною рівнодіючою ряду основних діянь, впливів і факторів, що існують у даному суспільстві.

Іі. Сутність, завдання та структура політології.

Сама назва «політологія» походить від грецьких слів «політика» і «логос» (слово, наука) і означає науку про політику. Хоча в деяких назвах творів основоположників політології, починаючи з Платона та Арістотеля і до В.Парето, М. Вебера, Р.Міхельса та деяких наших сучасників, цей термін не вживається.

Підходи у визначенні предмета політології:

• універсалістсько-сумативний - це сукупність різноманітних науково-дисцип­лінарних рішень. У результаті політологія розуміється як сукупність полі­тичних знань, що виражають усі суспільні науки.

• аналітико-концептуальний — розглядає політологію як певну єдність найбільш суттєвих щодо даного явища рис і ставить перед нею завдання систематизувати матеріал, визначити загальну логіку і вузлові моменти аналізу, координу­вати спільні зусилля різних наук.

Класифікувати політологічні категорії можна таким чином:

* категорії, що розкривають діалектику політичного буття і політичної свідомості (політичні відносини, політичні інтереси, ідеологія і т:д.);

* категорії, що виявляють взаємозв'язок і взаємозалежність політики і сус­пільства (держава, політична влада, партії, громадянське суспільство);

* категорії, що відображають відносини в системі «політика і особа» (політичні інтереси, політичний лідер, політична діяльність і т.д.).

Політологія використовує цілу систему методів аналізу і дослідження політичних явищ і процесів. У залежності від рівнів такого аналізу і дослідження використовуються як загальні (фундаментальні), так і конкретні (прикладні) методи.

Теоретичний рівень досліджень забезпечується такими методами, як: аналіз і синтез, аналогія і моделювання, гіпотетичний і структурно-функ­ціональний. Досить поширеним є системний метод, який забезпечує цілісне сприйняття об'єкта досліджень і всебічний аналіз зв'язків між окремими елементами в рамках цілого. Ще з античних часів використо­вується порівняльний метод.

Емпіричний рівень політологічних досліджень базується на сукупності конкретно-соціологічних методів, основними з яких є анкетування, інтерв'ю, спостереження, статистичний аналіз.

Функції політології:

описова, роз'яснювальна, пізнавальна, методологічна, нормативно-регулятивна. інструментальна, прогностична і світоглядна

ІІІ. місце політології в системі наук.

Природа політики визначає органічний зв'язок політології з іншими суспільствознавчими науками — історією, філософією, політекономією, правом, соціологією, психологією.

Щодо зв'язку з історичною наукою, то тут є один досить специфічний момент. Так, жодна з наук не розвивається без експерименту. Проте політологія не може вдаватися до цього. Сама думка про це є аморальною. Експерименти ставить сама історія.

Політологія як наука включає в себе політичну теорію, історію політичної думки, науку про владу, політичні партії, громадські організації та суспільно-політичні рухи, інститути демократії і політичні режими тощо. Вона вивчає управління в контексті суспільно-політичної дійсності.

Звичайно, більшість названих проблем вивчаються уже згаданими філософією, соціологією, правовою наукою. Політологія ж інтегрує політичні аспекти цих дисциплін, а отже, передбачає певною мірою міждис­циплінарний підхід до предмета свого дослідження.

Призначення політології не тільки в тому, щоб дати точну модель політичного буття, а й у тому, щоб забезпечити поступ суспільства. Тому політологія покликана функціонувати як цілісна і структурна система теоретичного (фундаментального) та прикладного (практичного) політич­ного знання.

Політологія — це не тільки сума політичних знань, а й процес їх створення. «Виробництво» політичних знань здійснюється в певному суспільному середовищі, в сформованому науковому кліматі.