89.Оборонні бої 1941-1942 р. І Україна

Маючи значну перевагу в живій силі й техніці, значні потужні угруповання німців глибоко вклинилися на територію СРСР. Наприкінці третього тижня кровопролитних боїв вони просунулись від 350 до 600 км, захопивши і значну частину України. Так, одинадцять днів і ночей відбивали їх атаки поблизу с. Скоморохи бійці 13-ї застави Володимир-Во-линського прикордонного загону. Героїчно билися захисники Рава-Руського, Перемишльського та інших укріплених районів на території України. Однак відсутність єдиної лінії фронту, несподівані зіткнення на марші, необхідність розгортати бойові порядки під вогнем противника на непідго-товлених рубежах, удари з повітря за переважання німецької авіації, відсутність налагодженої системи забезпечення боєприпасами, часта втрата управління — все це ставило радянські війська у несприятливі умови, спричиняло серйозні втрати. Під Уманню (серпень 1941 р.) в полон потрапили 103 тис. радянських бійців, під Києвом (вересень 1941 р.) —665 тис. осіб. У 1941 р. полонені становили 64,5% всіх втрат Південно-Зх.го фронту, 60,3% — Південного. Вже за перші два дні бойових дій на аеродромах та в повітрі Червона армія втратила понад дві тисячі літаків, залишившись без прикриття. Контрнаступ радянських мотомеханізова-них корпусів у районі Луцьк—Броди—Рівне успіху не мав. До 15 липня війська Південно-Зх.го фронту втратили 2648 танків, 1907 літаків. За перші півр. війни в полон потрапило 3,6 млн військовослужбовців, у тому числі 1,3 млн українців.

90.Оборона Києва, Одеси, Севастополя. Значення оборонних боїв в аспекті воєнних подій 1941-1942 р.

Оборонні бої, що проходили на території України мали дуже важливе значення для подальшого ходу війни:

1) Оборона Києва поламала стратегічні розрахунки німецького генерального штабу завершити війну проти Радянського Союзу до настання зими і вплинула на події під Москвою. Боротьба за Київ – це не просто боротьба за певну столицю провідної радянської республіки. Це була боротьба за умов зміни тактичної програми німецького нападу, яка надала всій війні іншого характеру. Для німців це була не просто перемога, це була піррова перемога. В світлі цього можна зрозуміти, чому Верховне командування не дало вказівок про відхід від Києва, а Військова рада Південно-Зх.го напряму прийняла самостійне рішення про залишення Києва та виведення військ із оточення. Сталін в котрий раз приніс Україну в жертву власних прорахунків і амбіцій. Загибель сотень-тисяч українців , замовчування цих фактів – це не наслідок простої помилки, а порятунок власного реноме. Битва під Києвом значно послабила другу панцирну групу німців, яка мала бути використана для генерального наступу на Москву, загальмувала наступ німців на самому Південно-Зх.му напрямі, дала змогу втратити час для підготовки оборони на нових рубежах, унеможливила проведення реорганізації управління військами. Західні вчені визнають, що Гітлер згаяв 2 найсприятливіші літні місяці для розгрому СРСР, не лише через героїзм радянських воїнів, зливи, непрохідність доріг, а й битву під Києвом. Що до героїчних боїв під Одесою та Севастополем, то вони, як і битва під Києвом, мали неабияке значення, адже стримуючи рух німців на схід, вони давали можливість переозброїтися та підготуватися до наступних воєнних дій.