4. Підписання нотаріально посвідчених документів
Важливою стадією нотаріального процесу є підписання нотаріально оформлених документів.
У відповідності до чинного законодавства, нотаріально посвідчувальні правочини, заяви та інші документи підписуються тільки у присутності нотаріуса, який вчиняє нотаріальну дію. Нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій.
В нотаріальній практиці трапляються випадки, коли фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших причин не може власноручно підписати документ. Наприклад, спадкоємиця приймає спадщину за законом після смерті чоловіка, але у зв’язку з хворобою не в змозі власноручно підписати заяву про прийняття спадщини. Тоді за дорученням особи, яка не може підписатися власноручно, у її присутності та в присутності нотаріуса, документ підписує інша особа. Нотаріус встановлює особу громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальних дій, і особу громадянина, який підписує документ. При цьому зазначає в посвідчувальному написі про причини підписання документу іншою особою.
«А що робити, коли до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії, звертається неписьмена або сліпа особа?», – запитаєте ви. Чинне законодавство передбачає й такий випадок. Якщо сліпа особа письменна, вона сама підписує документ. А якщо особа неписьменна – запрошується особа, яка може підписати документ.
Трапляються ситуації, що до нотаріуса звернувся глухий, німий або глухонімий громадянину, але письменний. В таких випадках він сам читає і підписує нотаріальний документ; якщо неписьменний – при вчиненні нотаріальної дії повинна бути присутня письменна особа, яка може порозумітися з учасником нотаріальної дії, пояснити йому зміст і наслідки вчиненої нотаріальної дії. Запрошена письменна особа засвідчує своїм підписом, що зміст правочину відповідає волі глухої, німої або глухонімої особи (учасника нотаріальної дії).
Посвідчення заповітів при свідках посідає особливе місце серед нотаріальних дій.
Заповіт посвідчується при свідках: на бажання заповідача; або якщо через фізичні вади (сліпий) заповідач не може сам прочитати заповіт.
Цивільним законодавством встановлено вимогу, що при посвідчені таких заповітів, обов’язкова присутність не менше двох свідків. Участь свідків у процесі складання заповіту обумовлена необхідністю підтвердити фізичний стан заповідача, відсутність примушення з боку третіх осіб. Тому основними критеріями, що ставляться до особи свідка, є відсутність зацікавленості, безсторонності свідка та його фізичні можливості виконувати цю функцію. Тому чинне законодавство визначає коло осіб, які не можуть бути свідками, а саме: нотаріус, який посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім’ї та близькі родичі спадкоємця за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідками можуть бути тільки особи з повною цивільною дієздатністю.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Заповідач, якщо він може власноручно підписатися за себе, підписує заповіт.
Трапляється й таке, що заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби та з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт. У таких випадках, крім свідків, за дорученням особи, яка не в змозі підписатись власноручно, запрошується фізичну особу, яка в змозі підписати заповіт за заповідача.
До заповітів, посвідчених при свідках, обов’язково вносяться відомості про осіб, які були свідками, та осіб, що підписували заповіт за дорученням заповідача.
Відсутність свідків при посвідченні заповітів, де їх присутність обов’язкова, а також невідповідність свідків, може бути підставою для визнання заповіту недійсним.