- •Тема 3. Психіка як об’єкт психології. Виникнення і розвиток психіки.
- •Тема 3. Психіка як об’єкт психології. Виникнення і розвиток психіки
- •2. Психіка та нервова система; загальна будова нервової системи.
- •3. Рефлекторний характер психіки, умовні та безумовні рефлекси.
- •4. Основні процеси і закони вищої нервової діяльності. Уявлення про динамічний стериотип, першу і другу сигнальні системи.
- •5. Теоретичні підходи до проблеми виникнення психіки: антропоморфізм, біопсихізм, панпсихізм, нейропсихізм, сигналопсихізм.
- •6. Розвиток психіки у філогенезі: елементарна чутливість, предметно-перцептивний рівень, інтелект.
- •7. Людська свідомість та її структура.
- •8. Уявлення про виникнення і розвиток свідомості у філогенезі.
- •9.Сутність відмінностей психіки людини і тварин.
- •2) Використання знарядь.
- •3) Психічні процеси.
- •4) Почуття та емоції:
- •5) Мотивація поведінки.
- •6) Мова.
- •10. Співвідношення між свідомим та несвідомим. Рівні прояву неусвідомлюваних психічних явищ.
8. Уявлення про виникнення і розвиток свідомості у філогенезі.
див. файл нова таблиця!
9.Сутність відмінностей психіки людини і тварин.
Порівняльні наукові дослідження надали немало прикладів відмінностей в психіці людини і тварин.
Дослідження відмінностей між поведінкою і психікою людини і тварин почалися з Ч.Дарвіна і спочатку вони стосувалися емоцій і зовнішніх реакцій, потім перекинулися на практичне мислення. На початку ХХ століття І.П.Павлова зацікавили індивідуальні відмінності в темпераменті серед тварин, і, в останні десятиліття XX ст. – здійснювалися пошуки ідентичності в комунікації, групових формах поведінки і механізмах навчання у людини і тварин.
1) Передача досвіду.
Схожість: наявність у тварин і людини успадкованого та стихійного прижиттєво набутого досвіду . І тварина і людина мають в своєму арсеналі досвід поколінь у вигляді інстинктивних дій на певний вид подразника, обидва вони набувають особистого досвіду у різних ситуаціях.
Відмінності: майже всі особливості психіки і поведінці тварини отримуються і передаються у за спадком або засвоюється в стихійному процесі навчання. Причому те, що передається за спадком, навчанню і вихованню не підлягає; а те, що з'являється у тварини спонтанно, може виникнути і у людини без спеціального навчання і виховання.
Відмінною рисою психічної діяльності людини є передача і привласнення суспільного досвіду (психіку людини в більшій мірі розвиває переданий їй суспільний досвід). У людини є свідомо регульований, цілеспрямований процес психічного і поведінкового розвитку, пов'язаний з навчанням і вихованням. Більшість знань і умінь людини формуються шляхом засвоєння загальнолюдського досвіду, накопиченого в процесі суспільної історії. Наприклад, дитина вже з самого народження формує свою поведінку під впливом тих речей, які склалися в історії (сідає за стіл, їсть ложкою, п'є з чашки, ріже хліб ножем тощо). За допомогою мови їй передають елементарні знання, і за допомогою мови вона засвоює в школі важливі надбання людства. Ця риса корінним чином відрізняє свідому діяльність людини від поведінки тварини.
За наявності однакових анатомо-фізіологічних завдатків людина в своїй психології і поведінці досягає більшого рівня розвитку, ніж тварина.
2) Використання знарядь.
Схожість: здібність створювати і використовувати елементарні знаряддя праці (деякі вищі тварини можуть створювати елементарні знаряддя та використовувати їх).
Відмінності: тварину створює знаряддя в конкретній наочно-дієвій ситуації, а поза нею вона ніколи не виділяє його як знаряддя, не зберігає його впрок (як тільки знаряддя зіграло свою роль в певній ситуації, воно перестає існувати для мавпи як знаряддя). Тварини не живуть в світі постійних речей, предмет набуває певне значення лише в конкретній ситуації, в процесі діяльності. Крім того, знаряддєва діяльність тварин ніколи не здійснюється колективно (в кращому разі мавпи можуть спостерігати).
Відмінності людини в цьому плані від тварин – в її здібності створювати та зберігати знаряддя праці (причому надзвичайно складні). Крім того, людина створює знаряддя по заздалегідь продуманому плану, використовує його за призначенням і зберігає.