- •Тема 6. Ресурсне забезпечення підприємницької діяльності
- •6.1. Поняття, класифікація та структура персоналу підприємства.
- •6.2. Система управління персоналом.
- •6.3. Оцінка ефективності використання персоналу підприємства.
- •6.4. Сутність, класифікація та структура основних засобів. Облік та оцінка основних засобів.
- •6.5. Знос основних засобів. Амортизація та відтворення основних засобів.
- •6.6. Показники ефективності використання основних засобів та шляхи її підвищення.
- •6.7. Оборотні кошти: сутність, склад та структура. Нормування оборотних коштів.
6.7. Оборотні кошти: сутність, склад та структура. Нормування оборотних коштів.
Поруч з основними засобами для ефективної роботи підприємства важливе значення має достатня кількість оборотних засобів. Основним призначенням оборотних засобів є забезпечення безперервності і ритмічності виробництва.
Оборотні засоби (ОЗ) − це сукупність грошових коштів, які авансуються для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують безперервний кругообіг грошових коштів.
Оборотні засоби підприємства поділяються на оборотні виробничі фонди і фонди обігу.
Оборотні фонди (ОБФ) постійно роблять кругообіг, проходячи при цьому три стадії.
1. стадія перетворення − оборотні фонди змінюють грошову форму, перетворюючи у виробничі запаси, і переходять зі сфери обігу в сферу виробництва.
2. стадія − виробництва − ОБФ беруть участь у процесі виробництва і приймають форму готової продукції.
3. стадія − обігу − готова продукція реалізується, і товарна форма знову змінюється грошовою.
Оборотні виробничі фонди – це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі виготовлення продукції (робіт, послуг) і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції. змінюючи свою натурально-речовинну форму.
Оборотні виробничі фонди забезпечують нормальний перебіг процесу виробництва продукції. Дані фонди вступають у виробництво в своїй натуральній формі і в процесі виготовлення продукції цілком використовуються. У складі оборотних виробничих фондів виділяють: виробничі запаси, незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів.
Фонди обігу пов'язані з обслуговуванням процесу обігу товару, забезпечують його ритмічність. Це кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені, а також кошти в розрахунках та грошові кошти в касі підприємства і на рахунках підприємства в банках.
Оборотні виробничі фонди підприємства підрозділяються на такі групи:
1. Виробничі запаси − предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у виді запасів. Вони складаються із сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, тари і тарних матеріалів, запасних частин для поточного ремонту машин і устаткування, малоцінних і швидкозношуваних предметів.
2. Незавершене виробництво – предмети праці, які ще не пройшли всіх стадій оброблення для того, щоб продукцію можна було відправити замовнику, направити на ринок для продажу, відвантажити на склад готової продукції: заготовки, деталі, вузли, вироби, що знаходяться у процесі обробки, зборки, тощо.
3. Витрати майбутніх періодів – витрати на підготовку та освоєння нової продукції, технологій, що мають місце в даний період, але будуть погашені у майбутньому.
До фондів обігу відносяться:
1. Готова продукція на складах підприємства, що очікує реалізації, тобто це вироби, закінчені виробником на даному підприємстві, цілком укомплектовані, пройшли технічні випробування, прийняті технічним контролем і здані на склад.
2. Продукція, відвантажена покупцю.
3. Кошти підприємства на рахунках в банківських установах або в касі підприємства.
4. Кошти, що знаходяться в незакінчених розрахунках (дебіторська
заборгованість).
Структура оборотних засобів - це питома вага вартості окремих їх елементів у загальній їхній вартості. Структура оборотних фондів формується під впливом:
- характеру і форми організації виробництва;
- типу виробництва;
- тривалості технологічного циклу;
- умов постачань паливно-сировинних ресурсів тощо.
Класифікація ОБФ:
1. За місцем і роллю в процесі виробництва:
засоби, що знаходяться у сфері виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво);
засоби, що знаходяться у сфері обертання (готова продукція на складах підприємства, продукція відвантажена і знаходиться в шляху, кошти ,дебіторська заборгованість).
2. За джерелами формування: власні, залучені та прирівнювані до власних.
Джерелами власних оборотних коштів є:
- уставний капітал;
- додатковий капітал;
- резервний капітал;
- резервні фонди;
- фонди накопичення;
- цільове фінансування і надходження;
- орендні зобов'язання;
- нерозподілений прибуток;
- амортизаційні відрахування.
Джерелами залучених (довгострокових і короткострокових) оборотних коштів є:
- довгострокові кредити;
- довгострокові запозичення;
- довгострокова оренда основних фондів;
- короткострокові кредити;
- короткострокові запозичення;
- аванси покупців і замовників;
- кредиторська заборгованість.
Джерелами прирівнюваних до власних оборотних коштів є:
- заборгованість підприємства перед працівниками по заробітній платі;
- заборгованість бюджету з відрахувань від заробітної плати.
3. За принципами організації:
- нормовані ОБФ − засоби, розміщені у сфері виробництва (виробничі товарно-матеріальні запаси, незавершене виробництво) і частково у сфері обертання (готова продукція на складі, підготовлена для відвантаження, але не оформлена документами для передачі їх у банк на оплату);
- ненормовані ОБФ − продукція відвантажена і знаходиться в шляху до покупця, кошти, дебіторська заборгованість.
Для забезпечення безперервності й ритмічності процесу виробництва і реалізації продукції кожному підприємству необхідно визначити економічно обґрунтовані розміри оборотних засобів. Цей розмір обчислюється на основі нормативу.
Норматив ОБФ − це плановий мінімальний розмір оборотних засобів, постійно необхідний для нормальної роботи.
При цьому слід розрізняти сукупний норматив ОБФ, тобто загальну суму власних оборотних засобів, передбачену в плані підприємства на відповідний період (рік), і часткові нормативи у виробничих запасах (НВЗ); незавершеному виробництві (ННВ); витратах майбутніх періодів (НВМП); - залишках готової продукції (НЗГП).
Загальна сума окремих нормативів утворює сукупний норматив оборотних коштів підприємства (НОБ), який визначається за формулою :
НОБ=НВЗ +ННВ +НВМП +НЗГП
Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається шляхом множення середньодобового споживання матеріалів у вартісному вираженні (ВДОБ) на норму їх запасу в днях (ТЗАП), тобто за формулою:
НВЗ = ВДОБ ·ТЗАП , грн.
Норма запасу в днях залежить від виду виробничого запасу.
Розрізняють транспортний, підготовчий, поточний та страховий запаси.
Транспортний запас для виробництва формується, виходячи з дня оплати рахунка постачальника до прибуття вантажу на склад.
Підготовчий запас створюється в тих випадках, коли певний вид сировини чи матеріалів потребує попередньої підготовки і витримки перш, ніж бути використаним у виробництві (час природних процесів, наприклад, сушіння, ферментація тощо).
Поточний запас створюється для забезпечення потреби в матеріалах і сировині між двома суміжними постачаннями.
Страховий запас створюється в тих випадках, коли відбуваються часті зміни інтервалів постачань, які залежать від конкретних умов роботи підприємства.
Норма виробничих запасів обчислюється:
- для транспортного запасу вона дорівнює тривалості періоду від укладання договору або оплати рахунку постачальника до прибуття вантажу на склад підприємства;
- для підготовчого запасу вона дорівнює часу, необхідному для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів;
- для поточного запасу вона дорівнює половині інтервалу між суміжними постачаннями;
- для страхового (резервного, гарантійного) запасу вона дорівнює середньому відхиленню фактичних строків постачання від передбачених договором.
Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (ННВ) визначається за формулою
ННВ =NТП ·ТЦ ·kНВ , грн,
де NТП – середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю, грн. на день;
ТЦ – середня тривалість виробничого циклу, в днях;
kНВ – коефіцієнт наростання витрат, який характеризує відношення собівартості продукції в незавершеному виробництві до собівартості готової продукції (ступінь готовності виробу) і визначається за формулою :
kНВ=(СМ+0,5 СД)/СВП,
де СМ – частка матеріальних витрат в собівартості продукції (витрати на сировину, основні матеріали тощо), грн;
СД – решта супутніх витрат на виготовлення виробу, грн;
СВП – виробнича собівартість виробу, грн.
Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів (НВМП) визначається за формулою:
НВМП =ЗВМП +ВМП -СМП , грн,
де ЗВМП – залишки витрат майбутніх періодів на початок планового періоду, грн;
ВМП – витрати майбутніх періодів впродовж планового періоду, грн.;
СМП – сума погашення витрат майбутніх періодів за рахунок собівартості, грн.
Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції (НЗГП) визначається як добуток вартості середньоденного випуску готових виробів у вартісному вираженні (NТП) та норми їх запасу на складі у днях (ТСКЛ), за формулою
НЗГП =NТП ·ТСКЛ , грн.
Норма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (комплектування, пакування, відвантаження, оформлення платіжних документів). Грошові кошти підприємства та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті не нормуються.
Для успішної роботи підприємства велике значення має швидкість обігу оборотних коштів. Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємстві застосовують такі показники:
1. Коефіцієнт оборотності обігових засобів (kОБ) характеризує кількість оборотів оборотних коштів за визначений період і розраховується за формулою
kОБ= NРП / ОЗСР , кількість оборотів,
де NРП – обсяг реалізованої продукції, грн.;
ОЗСР – середній залишок оборотних засобів у визначеному періоді, грн.
Середній залишок оборотних коштів визначається як середньозважена величина суми оборотних коштів на початок і на кінець звітного періоду.
Зворотним до коефіцієнта оборотності обігових коштів є коефіцієнт закріплення оборотних коштів (kЗ), який показує частку оборотних коштів у кожній грошовій одиниці реалізованої продукції і визначається за формулою
kЗ=ОЗСР/ NРП =1/ КОБ,
Швидкість або тривалість одного обороту обігових коштів в днях (ТОБ) визначається як відношення кількості днів в аналізованому періоді (ТК) до коефіцієнта оборотності (kОБ) за формулою
ТОБ=Тк/ КОБ, днів,
де Тк – кількість календарних днів в періоді, що аналізується.
Показники оцінки ефективності використання оборотних коштів можна розраховувати за всією сукупністю оборотних коштів і за їх окремими елементами.
Рентабельність оборотних засобів характеризує ефективність їх використання.
РОЗ=П(вал.)/ОЗСР = П(чист.)/ ОЗСР
де П(вал.), П(чист.) – валовий і чистий прибуток підприємства відповідно.
Чим вище значення показника рентабельності, тим ефективніше використовуються оборотні засоби.
Сума вивільнених в результаті прискорення оборотності оборотних засобів (∆ОЗ) обраховується за формулою:
∆ОЗ = (N зв : 360) × Т об. баз. - Т об. зв. , грн..,
де N зв – обсяг реалізації у звітному році, грн.;
Т об. баз. , Т об. зв. – середня тривалість одного обороту оборотних засобів засобів відповідно в базовому і звітному роках, днів.
Вивільненням оборотних засобів називається зниження потреби в оборотних засобах, яке обумовлено прискоренням їх оборотності, що забезпечує збереження або підвищення попереднього рівня реалізації продукції.
Шляхами підвищення ефективності використання оборотних засобів підприємства є:
- обґрунтоване встановлення норм і нормативів праці;
- встановлення прямих постійних взаємозв'язків з постачальниками;
- зменшення вартості застосовуваних у виробництві сировини і матеріалів на основі придбання їх за оптовими цінами чи заміни дешевшими аналогами;
- економія на нормах витрат сировини і матеріалів завдяки впровадженню прогресивних технологій у виробництво;
- вторинне використання відходів у виробництві;
- уніфікація рецептури виробництва продукції;
- інтенсифікація виробничих процесів (скорочення тривалості виробничого циклу);
- перехід до безперервного здійснення виробничих процесів;
- прискорення обробки партій постачання матеріальних ресурсів;
- прискорення процесів збуту продукції при застосуванні прогресивних маркетингових технологій.