1. Захист працівників від наслідків нс

Надійний захист працівників є найважливішим фактором підвищення стійкості роботи будь-якого об’єкта. З цією метою створюються захисні споруди: укриття для найбільшої за чисельністю працюючої зміни підприємства і протирадіаційні укриття у міській зоні для зміни, яка водпочивають.

На дільницях з безперервним виробничим процесом будуються індивідуальні сховища з дистанційним управлінням технологічним процесом.

Проводяться підготовчі заходи щодо евакуації в заміську зону виробничого персоналу і членів сімей; накопичення, зберігання і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту.

Інженерний захист об’єкта

Захист інженерно - технічного комплексу передбачає зберігання матеріальної основи виробництва: будівель і споруд, технологічного обладнання і комунально-енергетичних мереж.

Будівлі і споруди на об’єкті необхідно розташовувати розосереджено. Між будівлями повинні бути протипожежні розриви шириною не менше сумарної висоти двох сусідніх будівель.

Найбільш важливі виробничі будинки необхідно будувати заглибивши або невисокими, за конструкцєю – залізобетонними з металевим каркасом.

Складські приміщення для зберігання легкозаймистих речовин (бензин, нафта, мазут) повинні розташовуватись в окремих блоках заглибленого або напівзаглибленого типу у межах території об’єкта або за нею.

Основними заходами щодо підвищення стійкості технологічного обладнання, яке розміщується у приміщеннях, є побудова над ним спеціальних пристроїв (кожухів, шатрів та ін.), які захищають його від пошкодження уламками конструкцій будівлі.

Підвищення стійкості систем електрозабезпечення досягається проведенням як загальноміських, так і інженерно - технічних заходів на об’єктах. Основною вимогою щодо постачання електроенергії є забезпечення двостороннього живлення. При живленні з одного боку потрібно передбачити автономне (аварійне) джерело (пересувну електростанцію).

Трансформаторні приміщення, розподільча апаратура і прилади повинні бути надійно захищені, в тому числі і від електромагнітного імпульсу ядерного вибуху.

Особливу увагу потрібно приділяти стійкості систем постачання газу. Вся система газопостачання закільцьовується, що дозволить відключити пошкоджені ділянки і використати непошкоджені лінії. На газопроводах потрібно встановлювати запірну арматуру з дистанційним управлінням і засувки, автоматично припиняючи подачу газу при пошкодженнях трубопроводів.

Стійкість роботи об’єкта визначається надійністю систем паро-теплозабезпечення. Промислові об’єкти повинні мати два джерела: зовнішнє (ТЕЦ) і внутрішнє (місцеві котельні). Місцеві котельні повинні розташовуватись у підвальних приміщеннях або спеціально обладнаних окремо розташованих захисних спорудах.

Теплова мережа закільцьовується, паралельні ділянки з’єднуються. Прокладання теплової мережі бажано здійснювати підземно в спеціальних каналах, на окремих ділянках потрібно встановлювати запірно - регулювальні пристрої.

Особливе значення має створення стійкої системи водопостачання об’єкта. Постачання водою повинно здійснюватись від двох джерел – основного і допоміжного, один із яких повинен бути підземним (наприклад артезіанська свердловина).

Резервним джерелом може бути близько розташована водойма, від якої до об’єкта заздалегідь прокладається водопровід, а також ємності з запасом води, захищені від радіоактивного, хімічного і біологічного забруднення.

Для підвищення стійкості каналізації потрібно будувати окремі системи: одна – для зливових, друга – для промислових і господарських (фекальних) вод.

У виробничих і господарських системах водовідведення необхідно обладнувати не менше двох випусків у міські колектори. На випадок аварії в міських мережах і на насосних станціях система каналізації повинна мати аварійні викиди в розміщені поблизу струмки, яри тощо.