3. Фінансова система держави

Сукупність взаємозалежних, взаємодіючих фінансових інститутів становить фінансову систему держави. Фінансову систему часто ха¬рактеризують у двох аспектах[1]:

а) як сукупність фінансових інститутів, що опосредковують фор¬мування і використання грошових фондів;

б) як сукупність державних органів і установ, що здійснюють фінансову діяльність (цей аспект буде розглянуто при аналізі компе¬тенції органів фінансової діяльності, органів фінансового контролю). Зміст фінансової системи розкривається через систему фінансових інститутів.

Фінансова система включає певні ланки:

бюджетну систему;

кредитну систему;

обов'язкове державне страхування;

фінанси підприємств.

4. Фінансова діяльність держави і органів місцевого самоврядування: принципи, функції та методи

Фінансова діяльність зумовлена об’єктивною необхідністю збирання, розподілу, перерозподілу та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, що забезпечують практичне виконання функцій держави.

Фінансова діяльність — це:

• процес збирання, розподілу (перерозподілу) та використання коштів, що забезпечують виконання завдань і функцій держави;

• діяльність уповноважених державних органів, органів місцевого самоврядування, пов’язана з прямим плановим збиранням і розподілом коштів.

Українська держава, управляючи фінансами та виступаючи у фінансових відносинах як суб’єкт влади і як власник засобів виробництва, встановлює відповідний порядок мобілізації та використання грошових фондів. Від імені держави у цих відносинах виступають компетентні органи. Діяльність держави та її органів у галузі мобілізації, розподілу і витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів називають фінансовою діяльністю. Відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності, є не тільки економічними. За допомогою правових норм держава надає їм юридичного характеру. Правове регулювання фінансової діяльності є однією з форм державного управління економікою. Фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування базується на відповідних принципах — основоположних правилах і вимогах, які відображають її найсуттєвіші особливості та цілеспрямованість, а основний зміст їх визначається Конституцією України та нормами права, що безпосередньо регламентують цю діяльність.

До принципів фінансової діяльності держави належать:

• розподіл функцій між представницькими та виконавчими органами влади;

• пріоритет представницьких органів влади перед виконавчими органами влади;

• пріоритетність публічних видатків щодо прибутків скарбниці; • фінансування безпеки держави; • єдність фінансової діяльності та грошової системи держави; • міжгалузевий характер; • самостійність органів місцевого самоврядування у встановлених чинним законодавством межах; • соціальна спрямованість; • плановість; • гласність тощо.

Фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування відображається в тому, що грошові кошти, які акумулюються державою, направляються в галузі народного господарства, соціальну та інші сфери з урахуванням пріоритетності заходів, що фінансуються на відповідному етапі розвитку держави, її зовнішньої та внутрішньої політики. Саме завдяки фінансовій діяльності створюється матеріальна база, що є необхідною для функціонування органів державної влади та управління, правоохоронних органів, забезпечення оборони та безпеки держави.

Функціонування держави здійснюється безперервно, тому кошти їй потрібні завжди. Фінансову діяльність держави здійснюють різними методами — засобами, за допомогою яких держава, вповноважені нею органи здійснюють мобілізацію, розподіл та використання грошових фондів.

Тобто, методи фінансової діяльності залежать від стадії руху грошових фондів. 1. Методи мобілізації грошових ресурсів: - метод обов’язкової мобілізації; - метод добровільної мобілізації. 2. Методи розподілу грошових ресурсів: - метод фінансування; - метод кредитування. 3. Методи використання грошових коштів: - залежно від форми надходження грошових ресурсів: безготівкові перерахунки, готівкові кошти; - залежно від спрямованості видатків: пооб’єктні та посуб’єктні.